Я й досі згадую той похід у магазин як один із найнеприємніших у житті.
Звичайний будній день, після роботи забігла купити хліб і молоко. В черзі переді мною стояла жінка років 50, вся напружена, вже з порогу бурчала. Говорила російською, різко, з викликом. Коли підійшла до каси, касирка чемно, як і завжди, звернулася до неї українською:
– Добрий день. Пакет потрібен?
Жінка різко підвищила голос:
– Я нє панімаю етат ваш язик! Гаварі нармальна!
Касирка навіть не розгубилася, спокійно відповіла:
– Я обслуговую клієнтів державною мовою. І російською не розмовляю.
Це було наче іскра в порохову бочку.
– Ти абязана знать рускій! – заверещала жінка. – Ета втарой гасударствіний язик! Забилі как в Саюзє всє ім гаварілі?!
У черзі люди напружилися. Я відчула, як всередині закипає злість. Один чоловік позаду не витримав:
– Жінко, заспокойтесь. Ви в Україні. Тут державна мова одна – українська.
– Нє учітє мєня! Ета всьо ізза вас! Бандери! Началі вайну і развалілі вєлікую дєржаву! Как харашо била в адной странє – в Савєцкам Саюзє! В Расії парядак, а тут бардак!
У магазині стало гучно. Люди намагались привести до тями нахабну жіночку:
– Та як вам не соромно таке говорити?
Касирка стояла бліда, але трималась. А та жінка вже не слухала нікого, кричала, розмахувала руками, сипала образами. Тоді кілька покупців, серед них і я, підійшли ближче. Чоловік у куртці сказав твердо:
– Якщо вам так подобається Росія – їдьте туди. Тут вас ніхто терпіти не зобов’язаний.
– Так! Не маєте права принижувати людей у їхній країні.
Почався справжній скандал. Жінка ще щось кричала, але покупці буквально випровадили її за двері магазину, без бійки, але рішуче. Вже з вулиці вона верещала:
– Я падам в суд! Ви всє мєня аскарбілі!
Двері зачинилися, і в магазині раптом стало тихо. Касирка зітхнула й сказала:
– Дякую вам усім.
Ми просто мовчки кивнули, і черга знову рушила. Люди купували продукти, ніби нічого й не сталося, але в повітрі ще довго висів осад.
Я вийшла з магазину з пакетами і з чітким відчуттям: мовчати в таких ситуаціях більше не можна. Бо якщо не ставити нахабство на місце – воно кричатиме ще голосніше.