Колись мама мене кинула і поїхала на заробітки. Я росла, наче та сирітка, тільки бабуся та дідусь були поруч. Тому зареклася, що як сама стану мамою – нізащо не кину дитину напризволяще.
Багато років я носила в собі образу. Не спілкувалася з рідною мамою. А все тому, що вона мене покинула. Досі пам’ятаю той день. Мені було 5 років, мама відвезла мене до бабусі в село та обіцяла скоро забрати. Я щодня…
Read More
Я виховую донечку, яку народила коханка мого чоловіка. Так, ви все правильно прочитали. Хтось подумає, що я несповна розуму жінка і мені треба лікуватися. Але…
Я виховую донечку, яку народила коханка мого чоловіка. Так, ви все правильно прочитали. Хтось подумає, що я несповна розуму жінка і мені треба лікуватися. Але прошу дослухати мою сповідь до кінця. Тоді був 2005 рік, у нас з Олексієм була родина…
Read More
Я ніколи не любив свою дружину, хоч сотню разів їй про це казав. Її провини у тому не було – жили ми гарно. Вона ніколи не сварилася зі мною, не пиляла – була доброю і лагідною. Одна біда в стосунках – кохання не видно.
Я ніколи не любив свою дружину, хоч сотню разів їй про це казав. Її провини у тому не було – жили ми гарно. Вона ніколи не сварилася зі мною, не пиляла – була доброю і лагідною. Одна біда в стосунках…
Read More
«Коли ж тебе вже не стане?» — прошепотіла невістка. Її подих був теплим і пахнув дешевою кавою. Вона думала, що я без свідомості — просто тіло, начинене ліками.
Світлана ж, навпаки, почувалася в палаті як у себе вдома. Голосно розмовляла з подругами по телефону, обговорюючи майбутній будинок. — Так, три спальні. Велика вітальня. І ділянка, уявляєш? Зроблю ландшафтний дизайн. Що? Свекруха? Ой, вона в лікарні, справи кепські. Не…
Read More
Змішую молоко з оцтом. Так готують булочки в Німеччині: забутий рецепт 60-х
Випічка є основним атрибутом кулінарії будь-якої країни. Неможливо уявити той чи інший прилавок магазину без смачної здоби. Розглянемо, як готують булочки у Німеччині. Інгредієнти: молоко – 250 мл; дріжджі сухі – 7 г; цукор – 1 ст. л.; ванільний цукор…
Read More
Я роки висилала доньці гроші на хату, а врешті і вона, і я на вулиці опинились. Такий от зять нам сюрприз влаштував
Коли донька вирішила побратися я й слова проти не сказала. Олег наче й непоганий був. Та не мали молоді зовсім де жити. Тоді він сказав, що має хату бабину стару на околиці та хоче побудуватися. Я й вирішила: – Поїду…
Read More
Дуже довго я не могла полюбити тата. Не тому, що він був поганою людиною, пиячив чи підіймав руку. Це все сталося через… бабусю. Ніколи б не могла подумати, що рідна людина може зруйнувати наші стосунки. А виною всьому брехня, яку вона приховувала про тата стільки років!
Коли мені було чотири роки – померла мама. Я запам’ятала її дуже доброю і щирою, досі відчуваю на своїй голові її ніжні торкання. Мені було дуже сумно, татові також. Саме тому він вирішив поїхати до Польщі на заробітки, а мене…
Read More
Живіть і тіштеся! – сказала свекруха на весіллі, врочисто вручивши нам ключі. Ми з Льошею оселилися, зробили невеликий ремонт, жили тихо й щасливо… Поки я не завагітніла. Та радості довго не було з того моменту.
Мене звуть Марина, мені 27 років. З чоловіком Олексієм мешкали у Львові. Одружилися два роки тому, і тоді його мама, Людмила Петрівна, зробила нам, як тоді здавалося, розкішний подарунок – невеличку, але затишну двокімнатну квартиру на Сихові. – Живіть і…
Read More
Біля міського ЗАГСу було повно народу. Гості весело сміялися. Лише наречена сумна і схвильована весь час дивилася на всі боки. – Люба, ходімо, – сказав наречений Андрій. – Скоро наша черга. – Любий, дай мені ще п’ять хвилин, – відповіла Тетяна. – Вона прийде. Я вірю.
Біля міського ЗАГСу було повно народу. Гості весело сміялися, веселилися. Лише наречена сумна і схвильована весь час дивилася на всі боки. – Люба, ходімо, – сказав наречений Андрій, який підійшов до неї, обійнявши за талію. – Скоро наша черга –…
Read More
Повернулася Надя з роботи дуже пізно. Іван вже спав. Вона роздяглася, відчуваючи смачний аромат з кухні. У невеликій каструльці стояв ще теплий гуляш, і поруч записка “розігрій”. – А гуляш був дуже смачний, – усміхнулася вона зранку чоловікові. – Та це не я готував, – відповів чоловік. – А хто ж тоді, – здивовано запитала Надя.
Із дідом свого чоловіка – Петром Олексійовичем – Надя бачилася тричі. До весілля, коли знайомилася із ближнім колом родичів на якійсь сімейній урочистості. На самому весіллі. І в день, коли не стало Ніни Борисівни – бабусі чоловіка. Дід створював враження…
Read More