– Мені соромно брати тебе на бенкет, – Денис навіть не підняв очей від телефону. – Там будуть люди. Нормальні люди. Надія стояла біля холодильника із пакетом молока в руках. Дванадцять років шлюбу, двоє дітей. І ось соромно. – Я одягну чорну сукню. – Ту, що ти сам мені купував. – Справа не в сукні, – він глянув нарешті. – Справа в тобі. Ти себе запустила. Волосся, обличчя… вся ти якась ніяка. Там буде Вадим із дружиною. Вона стиліст. А ти…
– Мені соромно брати тебе на бенкет, – Денис навіть не підняв очей від телефону. – Там будуть люди. Нормальні люди. Надія стояла біля холодильника із пакетом молока в руках. Дванадцять років шлюбу, двоє дітей. І ось соромно. – Я…
Read More
Ірина поспішала на роботу, вискочила з квартири і ледь не спіткнулася об хлопчика. Хлопчик спав прямо біля її дверей. Ірина здивувалася, чому дитина в таку ранню годину спить в чужому під’їзді? Вона була вчителькою з десятирічним стажем і не могла просто так пробігти повз. Жінка схилилася над ним і почала обережно трусити його за худеньке плече: – Гей, молодий чоловіче, прокинься! – Що? – хлопчик незграбно підвівся. – Ти хто? Чому тут спиш? – Я не сплю. Просто… у вас килимок м’який. Я сидів і задрімав ненавмисно, – відповів він. Ірина жила в цьому будинку всього півроку. Купила квартиру після розлучення з чоловіком. Сусідів майже нікого не знала, але, що дитина не з цього будинку, було зрозуміло. Хлопчику було років 10, може 11, одягнений, хоч у старий, але чистий одяг. Він переминався з ноги на ногу і пританцьовував на місці. Ірина зрозуміла, що йому треба в туалет:– Біжи.
Ірина поспішала на роботу, вискочила з квартири і ледь не спіткнулася об хлопчика. Хлопчик спав прямо біля її дверей. Ірина здивувалася, чому дитина в таку ранню годину спить в чужому під’їзді? Вона була вчителькою з десятирічним стажем і не могла…
Read More
– Мамо, ти чого? Виглядаєш так, наче привида побачила! – Лариса стурбовано подивилася на матір, яка зазвичай поверталася з вечірньої прогулянки спокійною й задоволеною. – Я й бачила! Тільки не привида, а щось гірше. Досі серце не заспокоїться! – Ганна важко сіла на лавку біля паркану рідного дому.
– Мамо, ти чого? Виглядаєш так, наче привида побачила! – Лариса стурбовано подивилася на матір, яка зазвичай поверталася з вечірньої прогулянки спокійною й задоволеною. – Я й бачила! Тільки не привида, а щось гірше. Досі серце не заспокоїться! – Ганна…
Read More
— Олю, а що я вдію? Він уже дорослий, йому двадцять п’ять років, на хліб собі сам заробляє. До того ж та квартира — його власна, я там не господиня, — зітхає Оксана, ділячись наболілим із подругою.
— Олю, а що я вдію? Він уже дорослий, йому двадцять п’ять років, на хліб собі сам заробляє. До того ж та квартира — його власна, я там не господиня, — зітхає Оксана, ділячись наболілим із подругою. — Воно то…
Read More
– А для тебе в мене особливий подарунок! – єхидно посміхнулася свекруха. З цими словами Нінель Аркадіївна простягла мені невеликий пакунок у папері з оленями, перев’язаний золотою стрічкою. Мимоволі зворушена, я подумала: – Боже мій! Невже ж нарешті щось змінилося? Невже три роки шлюбу з її сином хоч трохи розтопили крижану стіну, яку вона збудувала між нами з першого дня знайомства? Я розгорнула папір. І побачила… Йоржик для унітаза. Білий, пластиковий, дуже симпатичний. До йоржика додавалася записка, написана акуратним учительським почерком…
– А для тебе в мене особливий подарунок! – єхидно посміхнулася свекруха. З цими словами Нінель Аркадіївна простягла мені невеликий пакунок у папері з оленями, перев’язаний золотою стрічкою. Мимоволі зворушена, я подумала: – Боже мій! Невже ж нарешті щось змінилося?…
Read More
Олена не вірила своїм очам, своїм вухам і взагалі нічому не вірила! Директор видавництва, з яким у неї завжди були хороші ділові стосунки, буквально вистрибував з-за столу, кидаючи в обличчя звинувачення у всьому, що тільки можна було придумати: у недбалості, непрофесіоналізмі, безвідповідальності та нездорових амбіціях. Ще вчора вони з Сергієм Олександровичем обговорювали проект нового випуску журналу, йому подобалися її ідеї. Він схвалив напрацювання і погодив до публікації матеріали, які Олена разом з довіреним їй відділом готували з творчою вигадкою і оригінальністю.
Олена не вірила своїм очам, своїм вухам і взагалі нічому не вірила! Директор видавництва, з яким у неї завжди були хороші ділові стосунки, буквально вистрибував з-за столу, кидаючи в обличчя звинувачення у всьому, що тільки можна було придумати: у недбалості,…
Read More
Перед Різдвяними святами отримала трагічну звістку – не стало моєї мами. Я працювала в Італії, але відпросилася з роботи, щоб швидко повернутися додому і попрощатися як слід. Поки ми готувалися до похорону, не могла не звернути увагу на стан дому. Все залишилося так само, як і було до мого від’їзду – ні ремонтів, ні новобудов.
Перед Різдвяними святами отримала трагічну звістку – не стало моєї мами. Я працювала в Італії, але відпросилася з роботи, щоб швидко повернутися додому і попрощатися як слід. Поки ми готувалися до похорону, не могла не звернути увагу на стан дому….
Read More
З чоловіком ми після одруження взяли собі за мету, що відкриємо свій бізнес і будемо працювати разом. Так в нас все і вийшло, в нас є своя справа, яка стабільно приносить дохід. Ми настільки кохали один одного, що не хотіли зовсім розлучатись. Не все так легко було на початку. Був і такий період що ми вклали всі наші гроші в бізнес і їли одну мівіну на двох, та були щасливі і закохані і вірили, що так буде завжди. Наші справи ішли вгору і вже за два роки ми вийшли на непоганий дохід, могли дозволити собі і дорогі покупки, і навіть подорожі за кордон.
З чоловіком ми після одруження взяли собі за мету, що відкриємо свій бізнес і будемо працювати разом. Так в нас все і вийшло, в нас є своя справа, яка стабільно приносить дохід. Ми настільки кохали один одного, що не хотіли…
Read More
Олексій тяжко переживав відхід матері. Рік видався йому зовсім невдалим. Наче все хороше скінчилося і настала чорна смуга. Почалося все зі зради його дружини Ольги. Три роки шлюбу, в які вони збирали на квартиру, не хотіли лізти в борги. Зарплати були хороші, залишалося зібрати зовсім небагато. Ольга половину загальних грошей витратила на придбання дачі своїй матері. Оформила на неї. Всі три роки вона примудрялася допомагати матері та сестрі грошима. Скарбничка переважно поповнювалася Олексієм. І ось вона спорожніла наполовину. Після сварки Ольга подала на розлучення. Майна не було, а ось гроші, що залишилися, довелося поділити.
Олексій тяжко переживав відхід матері. Рік видався йому зовсім невдалим. Наче все хороше скінчилося і настала чорна смуга. Почалося все зі зради його дружини Ольги. Три роки шлюбу, в які вони збирали на квартиру, не хотіли лізти в борги. Зарплати…
Read More
— А ти не луснеш, дорогенька, від такого нахабства? — голос Марини був тихим, але в натільній тиші він прозвучав, як ляск батога. — Ми з Сергієм на житло збираємо, а не на твої забаганки. Оля, роздувши ніздрі, швиркнула кухонний рушник на стіл так, що з нього посипалися крихти, і верескливо крикнула: — Жлоби! У рідної сестри єдина радість у житті накривається, а ви копійки рахуєте! На кухні повисла важка, липка пауза, у якій чути було лише, як шкварчить на пательні олія та цокає старий годинник на стіні. Цьогоріч Новий рік вирішили зустрічати у свекрухи, Галини Петрівни. Квартира в неї була простора, з високими стелями, які, здавалося, всотали запахи десятків сімейних застіль: хвої, мандаринів, домашньої печені та київського торта. Але цього разу до ароматів свята домішувався виразний запах скандалу, що от-от мав вибухнути.
— А ти не луснеш, дорогенька, від такого нахабства? — голос Марини був тихим, але в натільній тиші він прозвучав, як ляск батога. — Ми з Сергієм на житло збираємо, а не на твої забаганки. Оля, роздувши ніздрі, швиркнула кухонний…
Read More