У 92-му році на курсі з’явилася нова дівчина. Приїхала здалеку, але з якого саме селища – вже й не згадаєш. Очі трохи розкосі, ніс кирпатий, коса туго заплетена, а на щічках завжди рум’янець. Оселилася вона в гуртожитку разом із дівчатами, які приїхали з сусідніх міст. Характер мала спокійний, конфліктів уникала, та й нерозумною її ніяк не назвеш. Світла, добра людина, з відкритою душею.
У 92-му році на курсі з’явилася нова дівчина. Приїхала здалеку, але з якого саме селища – вже й не згадаєш. Очі трохи розкосі, ніс кирпатий, коса туго заплетена, а на щічках завжди рум’янець. Оселилася вона в гуртожитку разом із дівчатами,…
Read More
Знову рагу? – пирхнула вона. – Засвоїла б щось новеньке за стільки років. Я ж тобі минулого тижня новий рецепт скидала. Віра нічого не відповіла. Тамара зітхнула, і це треба було так розуміти: «що з тебе взяти». Тамара відкрила холодильник, піднялася навшпиньки, зазирнула на верхню полицю, до чогось принюхалася.
Зовиця увійшла, як і завжди, без стуку. Вона відчинила двері своїм ключем, його їй дав чоловік Віри ще до їхнього весілля. Віра готувала вечерю, варила рагу. Вона тільки почула, як клацнув замок вхідних дверей, а в коридорі пролунали її важкі…
Read More
Раніше Ілля любив це свято, чекав подарунків, об’їдався цукерками і мандаринами. Але ставши хірургом, зненавидів його. У новорічну ніч обов’язково у когось запалиться апендикс, загостриться холецистит від рясної їжі, когось привезуть з черепно-мозковою травмою або переломами кінцівок. І він всю ніч простоїть біля операційного столу, рятуючи чиїсь життя.
– А ти куди зібрався? – Як не намагався Ілля піти по-тихому, Надя все ж почула, як він одягається, і вийшла в передпокій. – Надю, ти тільки не лайся… – Ілля винувато подивився на дружину. – Ти мене обдурив! Щороку…
Read More
Світлано, ти знову відсунулася, — Володимир простягнув руку через холодну порожнечу на ліжку. Його пальці торкнулися плеча дружини, і вона здригнулася, немов від удару струмом. — Я сплю, — пробурмотіла вона, натягуючи ковдру до підборіддя. Володя лежав, дивлячись у темряву. Третій тиждень поспіль. Третій тиждень вона відверталася, коли він намагався її обійняти. Третій тиждень відповідала односкладово. Третій тиждень між ними росла стіна мовчання і відчуження. Вранці він прокинувся від звуку вхідних дверей, що зачинялися. Світлана пішла на роботу, не розбудивши його, не поцілувавши на прощання. Навіть кави не залишила — раніше завжди варила на двох.
— Світлано, ти знову відсунулася, — Володимир простягнув руку через холодну порожнечу на ліжку. Його пальці торкнулися плеча дружини, і вона здригнулася, немов від удару струмом. — Я сплю, — пробурмотіла вона, натягуючи ковдру до підборіддя. Володя лежав, дивлячись у…
Read More
Ви повинні розлучитися! — випалила Світлана Георгіївна, ставлячи тарілку на стіл. В її голосі звучала безкомпромісність. Віталій завмер. Він витріщився на матір з таким виразом обличчя, ніби вона щойно зізналася, що вона інопланетянка.
— Ви повинні розлучитися! — випалила Світлана Георгіївна, ставлячи тарілку на стіл. В її голосі звучала безкомпромісність. Віталій завмер. Він витріщився на матір з таким виразом обличчя, ніби вона щойно зізналася, що вона інопланетянка. — Чого це?! — спитав він,…
Read More
Дружина поїхала у відрядження, дочка у батьків, а Володимир залишився сам. Якось навіть незвично. Дружина Марина рідко їздила кудись, але тут колега захворіла, довелося їй виконувати цю місію: якийсь там важливий договір у її фірмі не терпів зволікань. Це він якраз міг зрозуміти, сам не перший рік у бізнесі. Тому відвіз її в аеропорт і поїхав додому. Ну а по дорозі раптом згадав, що вечері у нього сьогодні немає. Марина поїхала, тому доведеться потурбуватися самому.
Дружина поїхала у відрядження, дочка у батьків, а Володимир залишився сам. Якось навіть незвично. Дружина Марина рідко їздила кудись, але тут колега захворіла, довелося їй виконувати цю місію: якийсь там важливий договір у її фірмі не терпів зволікань. Це він…
Read More
«Поки ти спала, я обрізала твоє довге волосся!» — заявила мені сестра чоловіка, яку ми пустили пожити… Перші два тижні Лєна нагадувала налякане кошеня, яке підібрали на вулиці. Вона говорила тихо, майже пошепки, здригалася від кожного різкого звуку й постійно дякувала — за тарілку супу, за чистий рушник, за те, що ми з Олегом взяли її пожити. — Я вам так зобов’язана, Анечко, — казала вона, притискаючи руки до грудей. — Якби не ви, я б просто пропала.
Перші два тижні Лєна нагадувала налякане кошеня, яке підібрали на вулиці. Вона говорила тихо, майже пошепки, здригалася від кожного різкого звуку й постійно дякувала — за тарілку супу, за чистий рушник, за те, що ми з Олегом взяли її пожити….
Read More
Знаєш що мамо, я більше тобі ні копійки не дам! – Оля втомилася йти не снідавши на роботу. – Я віддаю тобі гроші, але в хаті нема нічого! -А на що я повинна Світлану одягати? -Заробляй. Або чоловіка свого відправ на роботу. Грошей я тільки на квартплату даватиму. А все інше купуватиму тільки собі. І тільки спробуйте взяти. -Тоді геть з мого будинку!
Оля прийшла додому на сумна. -Ну, що за люди?! – думала вона. – Лізуть у її життя і на матір всяке говорять! Нехай вона не ідеальна мати – та іншої немає. У неї взагалі нікого немає. Батька рік тому не…
Read More
Тільки прощати ми тебе не збираємося. Іди. — Дочко… — Згадала, що я у тебе є?! — раптом вибухнула Віка і, побачивши, що на них озираються, знизила тон: — Ти образила мого нареченого! Ти вигнала мене з квартири! Відмовилася! Та ти знаєш, як ми з Павлом жили весь цей час?! — Все-таки «ми»? — задумливо посміхнулася мати. Віку мати одночасно захоплювала і дратувала. Після втрати коханого чоловіка Олена Михайлівна, залишившись з восьмирічною дочкою на руках, швидко взяла себе в руки. Десять років вона була домогосподаркою, а тепер дістала свій диплом бухгалтера, пройшла курси підвищення кваліфікації і влаштувалася на роботу в невелику фірму, там же вечорами вона мила підлоги. Через сім років вона вже в іншій компанії працювала головним бухгалтером з хорошим окладом.
— Тільки прощати ми тебе не збираємося. Іди. — Дочко… — Згадала, що я у тебе є?! — раптом вибухнула Віка і, побачивши, що на них озираються, знизила тон: — Ти образила мого нареченого! Ти вигнала мене з квартири! Відмовилася!…
Read More
Аріно, ти за квартиру заплатила? – крикнув із кухні чоловік Борис. – Мені вже господиня дзвонила! Я кинулася до чоловіка і кинула невдоволений погляд на нього. — Борь, ти ж обіцяв заплатити цього місяця? Він здивувався. — Правда? А я вже й забув. Усі гроші на нову гуму витратив. Аріш, давай цього місяця ти заплати, а я наступного!
Я кинулася до чоловіка і кинула невдоволений погляд на нього. — Борь, ти ж обіцяв заплатити цього місяця? Він здивувався. — Правда? А я вже й забув. Усі гроші на нову гуму витратив. Аріш, давай цього місяця ти заплати, а…
Read More