Пишу це, бо вже зовсім не знаю, як бути. Чотири роки тому я познайомилась з чудовим хлопцем на ім’я Артем. Ми щиро покохали один одного і знали, що це серйозно. Зустрілися в Києві, хоча обидвоє не зі столиці. Він з Тернополя, а я – з Чорткова. За пів року ми почали жити разом. Все було чудово, а тоді почалась війна. 25 лютого Артем пішов у військкомат і вже не повернувся. Мені було дуже важко.
Пишу це, бо вже зовсім не знаю, як бути. Чотири роки тому я познайомилась з чудовим хлопцем на ім’я Артем. Ми щиро покохали один одного і знали, що це серйозно. Зустрілися в Києві, хоча обидвоє не зі столиці. Він з…
Read More
Я вийшла заміж у 2010 році, мені було 21 рік. Якраз закінчила 4 курс та шукала роботу. І знайшлося оголошення про пошуки офіс-менеджера в одну будівельну компанію. Ну і так я зустріла свого коханого Олега – мій директор. Одразу закохався у мене, як тільки я прийшла на співбесіду. Пригощав постійно кавою, підвозив додому, дарував квіти. Однак, між нами була така “невеличка” різниця – 15 років. Чесно, мені ця різниця взагалі не була відчутна.
Я вийшла заміж у 2010 році, мені було 21 рік. Якраз закінчила 4 курс та шукала роботу. І знайшлося оголошення про пошуки офіс-менеджера в одну будівельну компанію. Ну і так я зустріла свого коханого Олега – мій директор. Одразу закохався…
Read More
В свої 60 я часто згадую щасливе і безхмарне минуле, в якому я ніколи не почувала себе такою самотньою, як зараз. Коли мені було 22 роки, я познайомилася з Сашком. Він одразу зачарував мене своєю галантністю, блакитними очима, безглуздими, але дуже смішними жартами, і тим поглядом, яким на мене більше ніхто й ніколи не поглянув…
В свої 60 я часто згадую щасливе і безхмарне минуле, в якому я ніколи не почувала себе такою самотньою, як зараз. Коли мені було 22 роки, я познайомилася з Сашком. Він одразу зачарував мене своєю галантністю, блакитними очима, безглуздими, але…
Read More
Зараз моя невістка такі цирки вдома показує, що просто бери руки в ноги та тікай. Бачте, пані не подобається прізвище чоловіка і вона категорично не хоче його змінювати. Лілю я знала давно, ще коли син вступив до університету. Мій Діма розумний хлопець, вже після 1 курсу знайшов роботу, працював у службі таксі. Ще й чудово навчався, отримав червоний диплом з відзнакою. Не пив, не курив, займався спортом. І от звела його доля з Лілею. Дівчина мені одразу не сподобалася. Така пані пихата, носа задерла, гидувала навіть скуштувати мого тортика. – Батьки Лілі бізнесмени. Тато має будівельну компанію, а мама керує салоном краси. Та і прізвище у Лілі було красномовне – Царська, це ще з її прапрадідуся дісталося. Ну таке поважне, погодьтеся.
Зараз моя невістка такі цирки вдома показує, що просто бери руки в ноги та тікай. Бачте, пані не подобається прізвище чоловіка і вона категорично не хоче його змінювати. Лілю я знала давно, ще коли син вступив до університету. Мій Діма…
Read More
Свою доньку Тетяну я виховував сам. Коли донечка закінчила перший клас, дружина пішла від мене і я більше її не бачив. Я не осуджував Іру, бо це був її вибір. Вона навіть з дочкою обірвала зв’язки, хоч, без сумніву, я б їм дозволив бачитись, як тільки б вона попросила. Та видно Ірині було байдуже. Відтоді минуло 20 років. Мені здається, що я гарно виховав дочку, хоч ми й не жили в багатстві, та мали все необхідне. Великою радістю стало те, що моя Таня поступила на державне, а мріяла вона про професію хореографа. Окрім того, вона паралельно вчилась на психолога. А в майбутньому хотіла поєднати терапію з танцями. “Це було б чудово для моїх клієнтів!” – говорила вона. Нещодавно Таня познайомилась з Захаром. Вони разом ходили на курси віденського вальсу. Я завжди боявся цього моменту. Знав, що моя дівчинка красуня, тож мусить комусь сподобатись. Але не хотів її відпускати, бо Таня була для мене єдиною радістю. Захар мені дуже сподобався. Але насторожило те, що він був з багатої сім’ї. Його тато – власник значної компанії мобільного зв’язку. І з часом, коли Захар освідчився моїй Танічці, я хвилювався, як її приймуть у цій сім’ї, бо й близько не мав таких грошей. А коли побачив своїх сватів, зрозумів – на весілля прийдеться розкопотитись! Я позичив коштів у свого друга, взяв кредит у банку. Таким чином вдалось оплатити свою частку у ресторані. Напередодні весілля я попередив дочку, що хочу переїхати в село. Коли свати говорили промову, мені довелось неабияк червоніти, бо вони підготували молодятам розкішний відпочинок у Карпатах. Та коли черга дійшла до мене, я вручив їм ключі від своєї квартири. Пів року я ходив, мов ошпарений, хвилюючись про те, що подарую своїй дочці. Я найняв найкращих майстрів, щоб навели лад у моїй квартирі…
Свою доньку Тетяну я виховував сам. Коли донечка закінчила перший клас, дружина пішла від мене і я більше її не бачив. Я не осуджував Іру, бо це був її вибір. Вона навіть з дочкою обірвала зв’язки, хоч, без сумніву, я…
Read More
Коли почалася війна, то ми з Павлом одразу поїхали до його мами в Ужгород. Там спокійніше, до кордону близько. Бо тоді дійсно було дуже і дуже небезпечно залишатися в столиці, коли Ірпінь та Буча були під окупацією. Але Марія Василівна мені встигла всі печінки виїсти. Самі розумієте, які то сварки та скандали були вдома. То я не так речі поставила, то погано посуд помила чи пилюку витерла. А коли свекруха дізналася, що я і бограч не вмію варити – то взагалі нарекла безрукою господинею: – Боже-Боже, як це ви всі з голоду ще не пропали? Ти геть нічого не вмієш! Павло заступався за мене. Але пані Марія була непробивна, як танк. І якщо у неї поганий настрій – то всім його зіпсує. Вона не мала подруг, пересварилися зі всіма сусідами та продавцями на районі. На щастя, у червні ми повернулися додому. Я аж спокійно видихнула, коли переступила поріг рідної квартири. Тут я господиня і ніхто не буде командувати. Ну від свекрухи ми не відреклися, приїздили на свята в гості. Але то таке, на 2 дні, чисто погоститися за столом та переночувати. Однак, сьогодні був черговий обстріл. Я взяла дітей та одразу спустилася в укриття, молодша так плакала і дуже істерила. Ми живемо в район Охматдиту, куди влучила ракета. Люди досі розбирають завали, кажуть, що багато постраждалих.
Коли почалася війна, то ми з Павлом одразу поїхали до його мами в Ужгород. Там спокійніше, до кордону близько. Бо тоді дійсно було дуже і дуже небезпечно залишатися в столиці, коли Ірпінь та Буча були під окупацією. Але Марія Василівна…
Read More
Марина розповіла, що після розлучення переїхала до старої тітчиної квартири на Лук’янівці. Речей у неї було небагато: валіза з одягом, кілька книжок, фотоальбом, який вона так і не наважилася відкрити. Лікування почалося майже одразу. Вона ходила на процедури сама, сама купувала ліки, сама поверталася додому в маршрутці, притискаючи до грудей пакет із документами
Ця історія не про ідеальне кохання і не про диво, яке стирає всі помилки. Вона про двох людей, які колись були найближчими, але загубили одне одного в мовчанні, болю й гордості. Про чоловіка, який думав, що розлучення поставить крапку. І…
Read More
Мені було 54. Я жила з донькою та її чоловіком. Вони були добрі люди, щиро. Дбайливі, ніколи не грубили, ні на що не натякали. Але… як це пояснити? Здавалося, ніхто мене не виганяє, а я все одно почувалася зайвою. Наче сиджу в чужому пальті: не за розміром, не за запахом.
У 56 років я переїхала жити до чоловіка, думаючи, що знайшла спокій. Але дуже скоро я зрозуміла ціну, якої вимагає цей спокій. Вік, річ дивна. Думаєш: «Ну все, я вже не дівчинка. Людей бачу наскрізь». А життя тихо всміхається… і…
Read More
Непогано жив сам 10 років, а потім впустив у дім жінку і раптом почав боятися купити навіть пакет молока.
З дружиною ми розлучилися понад десять років тому. Розійшлися тихо, без биття посуду й судів. Відтоді я звик жити сам. Мені сорок сім років. Квартира в мене своя, звичайна «двушка». Я сам там зробив капітальний ремонт: стару проводку замінив, труби…
Read More
«Синочку, ну як, ти вже пішов? Ця мимра плакала? Чекаю на тебе, пиріжків напекла».«Мам, я виїжджаю. Усі за планом. Влаштував скандал через вечерю. Нехай посидить одна, подумає над своєю поведінкою».
Вжик. Цей різкий, ріжучий слух звук блискавки, що застібалася на величезній дорожній валізі, розірвав звичний вечірній спокій квартири. Ігор застібав валізу з театральним розмахом, ніби грав головну роль у драматичній виставі, єдиною глядачкою якої була його дружина. Ксенія стояла, притулившись…
Read More