У банку я керувала відділом доти, доки не відмовилася підписувати «повітряні» кредити племіннику голови правління, – відповіла вона рівно. – Тепер мені не до амбіцій. Мені потрібна тиша, оклад та відсутність інтриг. Павло Сергійович зітхнув. Йому радили не брати «надто розумних», але завал у документах загрожував перевіркою з податкової. – Гаразд. Працюйте. Але майте на увазі, що мій заступник, Аркадій Борисович, людина складна. Архів – його ареал. Намагайтеся не лізти до нього з порадами, як нам керувати комбінатом.
– Послухайте, Любов Андріївно, – Павло Сергійович, власник великого меблевого комбінату, скривився, дивлячись на худу жінку в суворому сірому жакеті. – Нам в архів не потрібен академік. Там пил, стелажі до стелі та звітність за тридцять років, яку давно час…
Read More
У мами вже були ми- дві дівчинки, а мама приводила на світ третю. Я все пам’ятаю, як мама кричала, як зібралися сусідки, плакали, як стих мамин голос… Чому не викликали лікарів, не відвезли маму в лікарню? Досі не можу цього зрозуміти. Чому? Далеко було до селища? Дороги замело? Я досі не знаю, була ж якась причина? Мама пішла з життя під час по..гів, залишивши нас двох і маленьку новонароджену Оленку.
У мами вже були ми- дві дівчинки, а мама приводила на світ третю. Я все пам’ятаю, як мама кричала, як зібралися сусідки, плакали, як стих мамин голос… Чому не викликали лікарів, не відвезли маму в лікарню? Досі не можу цього…
Read More
Мамо, ти ж у мене добра, хороша, розуміюча! Ти ж мене завжди і в усьому підтримувала, що зараз не так? Чому ти все сприймаєш в багнети? Батько лається, ти теж сердишся. Ну що ти мовчиш, мамо? Катя важко зітхнувши подивилася синові в очі і запитала: – Та при чому тут в багнети, Сашко? Батько, кажеш, лається? А як йому не лаятися, та мені не сердитися? Ти в місто навіщо поїхав? Сашко, молодий чоловік 18 років, опустивши голову, дивився собі під ноги і вперто мовчав.
– Мамо, ти ж у мене добра, хороша, розуміюча! Ти ж мене завжди і в усьому підтримувала, що зараз не так? Чому ти все сприймаєш в багнети? Батько лається, ти теж сердишся. Ну що ти мовчиш, мамо? Катя важко зітхнувши…
Read More
Де паспорти?! — заревів Іван, гарячково обмацуючи кишені. — Анжела, ти їх не брала? Наречена, що стояла поруч, похитала головою, її блакитні очі розширилися від жаху. — Ні, я думала, вони у тебе… Чоловік повернувся до своєї матері, Аліси Борисівни, елегантної дами в бежевій сукні та капелюшку. — Мамо, ти ж тримала наші документи! Де вони? Жінка нахмурилася і почала ритися у своїй сумочці, придбаній спеціально для церемонії. — Не розумію… Їх тут немає! — вигукнула вона, вивалюючи вміст сумки на найближчий стілець.
— Де паспорти?! — заревів Іван, гарячково обмацуючи кишені. — Анжела, ти їх не брала? Наречена, що стояла поруч, похитала головою, її блакитні очі розширилися від жаху. — Ні, я думала, вони у тебе… Чоловік повернувся до своєї матері, Аліси…
Read More
Софія вийшла з під’їзду нового житлового комплексу з такою посмішкою, що рідкісний перехожий не втримався б від того, щоб обернутися їй услід. У її ході відчувалася легкість, впевненість і тихе тріумфування — та особлива радість, яка приходить, коли довга, виснажлива справа, нарешті завершена успішно. Сонячне світло, що пробивалося крізь рідкі хмари, здавалося їй особистим привітанням, а прохолодний вітерець — ласкавим схваленням. Кожен лист, що кружляв у повітрі, кожне вікно, що відбивало небо, бачили її перемогу. Вона йшла, відчуваючи під ногами не просто асфальт, а дорогу до нових можливостей, до майбутнього, яке вона вибудувала сама, своєю наполегливістю і терпінням. Сьогодні Софія відчувала себе переможницею. Більше місяця вона терпляче працювала з примхливим замовником, тим самим, що здавався їй випробуванням згори. Здавалося б, у людини є гроші, є бажання купити квартиру — що може бути простіше? Але ні — кожну пропозицію він зустрічав з презирливим примруженням і новим списком претензій.
Софія вийшла з під’їзду нового житлового комплексу з такою посмішкою, що рідкісний перехожий не втримався б від того, щоб обернутися їй услід. У її ході відчувалася легкість, впевненість і тихе тріумфування — та особлива радість, яка приходить, коли довга, виснажлива…
Read More
Так, я його дружина. Та сама жирна й недалека курка. Правда ж, любий? — ніжно прошепотіла Ліза і відкинула руку чоловіка зі своєї талії… Дорогою додому Ліза зайшла до магазину. Набравши в кошик усе необхідне, вона попрямувала до полиць з алкоголем. Вони з чоловіком вже давно не влаштовували собі романтичний вечір із пляшечкою легкого вина. Раніше часто сиділи до пізньої ночі, обговорюючи все на світі…
Дорогою додому Ліза зайшла до магазину. Набравши в кошик усе необхідне, вона попрямувала до полиць з алкоголем. Вони з чоловіком вже давно не влаштовували собі романтичний вечір із пляшечкою легкого вина. Раніше часто сиділи до пізньої ночі, обговорюючи все на…
Read More
До будинку під’їхала машина. Оксана визирнула у вікно – це Артем, але не один а з якоюсь жінкою. Цікаво, – подумала вона. – Що це за молода гарна брюнетка, може, нова колега і вони хочуть обговорити деталі якогось проекту за вечерею?! Артем зайшов у будинок, чемно пропускаючи дівчину вперед. Спочатку мовчав, потім заявив…
Оксана з Артемом одружилися зовсім молодими, коли їм обом було по 18 років через вагітність. Вагітність зберегти не вдалося, але молодята так і залишилися жити разом. Навчалися обидва на маркетологів, Оксана завжди підтягувала Артема у навчанні, писала за нього курсові….
Read More
У Тані не стало мами. Жінка не витримала зради чоловіка і танула на очах. Віктор пішов із сім’ї сім років тому. Але Ніна так і не змирилася із зрадою коханої людини. Після того, як не стало мами, Таня знайшла листа, який вона залишила доньці.Найкращі подарунки для близьких. «Доню, я вибачила твого батька. Я йду в інший світ. Душа моя заспокоїлася, коли я вибачила. Потрібно вміти прощати. Це я вже тепер точно знаю. Хочу відкрити тобі одну таємницю, яку приховувала від тебе усі ці роки. У тебе є рідний брат по батькові. Так ти прийми його як рідного. Тобі не буде самотньо. Все-таки рідня. Твоя мама”. Прочитавши ці рядки, Таня гірко заплакала. У неї більше не залишилося жодної близької людини. Таня не спілкувалася з батьком. – Не потрібен мені брат. А батько зрадник, – подумала тоді Таня. Таня продовжувала ходити на роботу, але жила довгий час, як у тумані. – Навіть на прощання до мами не прийшов, – думала Таня про батька. – Тетяно Вікторівно, Вас там якийсь чоловік запитує, – сказала їй секретарка Люба. – Дякую, Любо.
У Тані не стало мами. Жінка не витримала зради чоловіка і танула на очах. Віктор пішов із сім’ї сім років тому. Але Ніна так і не змирилася із зрадою коханої людини. Після того, як не стало мами, Таня знайшла листа,…
Read More
Синку, ну що ти в ній знайшов? Мало того, що з дитиною, так ще й зайву вагу має. Марина вирішила запросити на вечерю майбутню свекруху зі свекром. З Денисом познайомилися у спільних друзів, він запропонував провести її додому, та так і залишився. Те, що у неї є дитина від минулого шлюбу, його не злякало. – Я люблю дітей, завжди мріяв мати сина і дочку. А те, що не рідний син – так нічого страшного, дочку мені подаруєш і повний комплект, так би мовити. Льоню твого не ображу, сином називатиму.
– Синку, ну що ти в ній знайшов? Мало того, що з дитиною, так ще й зайву вагу має. Марина вирішила запросити на вечерю майбутню свекруху зі свекром. З Денисом познайомилися у спільних друзів, він запропонував провести її додому, та…
Read More
Борщ знову пересолила, – Сергій відсунув тарілку і відкинувся на спинку стільця. — І м’ясо тверде. Марина мовчки зібрала посуд зі столу. За двадцять п’ять років шлюбу вона навчилася не відповідати на такі зауваження. Борщ був як завжди наваристий, з ніжною яловичиною, але сперечатися марно. — Та й хліб черствий, — вів далі Сергій, підводячись із-за столу. – До магазину сходити не могла з ранку? — Я працювала з восьмої ранку, — тихо відповіла Марина, включаючи воду. — У мене були заняття у двох школах, а потім приватні уроки. — А я, отже, не працюю? — У голосі чоловіка з’явилися звичні ображені нотки. — Цілий день на заводі працюю, між іншим.
– Борщ знову пересолила, – Сергій відсунув тарілку і відкинувся на спинку стільця. — І м’ясо тверде. Марина мовчки зібрала посуд зі столу. За двадцять п’ять років шлюбу вона навчилася не відповідати на такі зауваження. Борщ був як завжди наваристий,…
Read More