Мені сорок вісім років, півроку тому я наро дила трійню. Це стало величезним щастям для мене та мого чоловіка. Справа в тому, що останні десять років я намагалася заваrітніти, але все було безуспішно. Лікарі лише руками розводили, мовляв, дітей треба раніше заводити. А ось родичі радили не витрачати стільки грошей, а вси новити дитину з дитя чого будинку. Але мені хотілося саме свого малюка, пізнати радість ваriтності, вино сити та наро дити.
Мені сорок вісім років, півроку тому я наро дила трійню. Це стало величезним щастям для мене та мого чоловіка. Справа в тому, що останні десять років я намагалася заваrітніти, але все було безуспішно. Лікарі лише руками розводили, мовляв, дітей треба…
Read More
Мій чоловік сказав мені півроку тому, що він втомився. Ми були одружені 11 років, у нас була дев’ятирічна дочка. Я згадала, що, коли ми познайомилися, я жила на орендованій квартирі, і він швидко переїхав до мене. У той час у мене вже була накопичена значна сума грошей, а він вклав зовсім небагато, щоб купити нашу власну квартиру. За місяць до покупки квартири мій коханий зробив мені пропозицію. Я не поспішала виходити заміж, так як розуміла, що після покупки квартири в шлюбі (на свої гроші), вона стане спільною власністю. Отже, офіційно ми одружилися через два місяці після того, як я стала щасливою володаркою своїх квадратних метрів. Дуже скоро ми зрозуміли, що скоро наша сім’я поповниться. У нас народилася чудова дочка. Спочатку все було просто чудово, а потім настала трирічна криза сімейного життя.
Мій чоловік сказав мені півроку тому, що він втомився. Ми були одружені 11 років, у нас була дев’ятирічна дочка. Я згадала, що, коли ми познайомилися, я жила на орендованій квартирі, і він швидко переїхав до мене. У той час у…
Read More
Увечері відчинилися двері, і увійшла дружина, рачки. -Що сталося? — Запитав я сонний. День задався сkладним. Дружина була в гостях, я лишився з дітьми. Ми пограли, і я поклав їх спати. Сам узяв книгу, вирішив дочекатися дружини, але заснув просто на дивані. І тут таке. Вона була n’яна у мот лох. Спробувала підвестися, впала знову. -Тихіше! Діти сплять. — Відчепися від мене. Мені твоя допомога не потрібна. Іди, я тут посплю. Я ледве дотяг її на кухню. Вона відштовхнула мене, відкрила холодильник: <<О, виnивка!>> — Ви подивитеся на неї. Жодного алкоrолю. Ти досить n’яна! Вона знову відштовхнула мене. І тут я зрозумів. То був розіграш.
Увечері відчинилися двері, і увійшла дружина, рачки. -Що сталося? — Запитав я сонний. День задався сkладним. Дружина була в гостях, я лишився з дітьми. Ми пограли, і я поклав їх спати. Сам узяв книгу, вирішив дочекатися дружини, але заснув просто…
Read More
Маш, ну що ти істериш? – голос його звучав заспокійливо. – Коля добрий мужик. Він дуже самотній просто. Дружина пішла, діти не дзвонять… Ну, куди йому ще йти? – Не мелькай перед очима! – гаркнув сусід.
– Маш, ну що ти істериш? – голос його звучав заспокійливо. – Коля добрий мужик. Він дуже самотній просто. Дружина пішла, діти не дзвонять… Ну, куди йому ще йти? – Не мелькай перед очима! – гаркнув сусід. Я мимоволі застигла…
Read More
Льоша чесними очима дивився на дружину, але не говорив ні слова. — Льоша! — окрикнула Діна. – Зі своєї картки оплати, – сказав він. – До тих грошей поки доступу немає! – Ти що, з глузду з’їхав? Поклав на не відкличний рахунок? А якщо вони нам знадобляться?
— Негайно поверніть гроші, які вам Льошка дав! Він не мав права! Це дитячі гроші! На що свекруха, відразу набравши обертів і включивши максимальний звук, видала: — Та останні гроші, які я від нього бачила, були ще до того, як…
Read More
Негайно поверніть гроші, які вам Льошка дав! Він не мав права! Це дитячі гроші! На що свекруха, відразу набравши обертів і включивши максимальний звук, видала: — Та останні гроші, які я від нього бачила, були ще до того, як ти близнюків народила! Був пристойним сином, мамі гроші приносив!
— Негайно поверніть гроші, які вам Льошка дав! Він не мав права! Це дитячі гроші! На що свекруха, відразу набравши обертів і включивши максимальний звук, видала: — Та останні гроші, які я від нього бачила, були ще до того, як…
Read More
— Я сьогодні зайду пообідати. Приготуй щось їстівне, а не як завжди. І квартиру прибери нормально — вчора шар пилюки на телевізорі бачив. — Добре, — абсолютно спокійно, навіть холодно відповіла я. Поклала слухавку і відразу набрала номер своєї мами: — Мамусю, привіт. Можна ми з дітьми до тебе на тиждень переїдемо? — Боже, що сталося, донечко?!
— Хіба ж це борщ? Вода червона! — Анатолій Іванович гидливо тицьнув ложкою в тарілку і різко відсунув її від себе. — Моя Галочка за півгодини такий наваристий варила, що ложка стояла! Я аж кулаки під столом стиснула. Три години….
Read More
Я не розумію, як ви це робите! Зарплати в нас у чотирьох однакові, але у вас завжди повний холодильник і гроші лежать, а ми до зарплати макарони порожні жуємо і копійки рахуємо! – Катя відкинулася на спинку стільця, дивлячись на акуратні судочки з домашньою їжею, які Аня складала на свою полицю. Такі розмови на їхній спільній кухні були не рідкістю. Брати Андрій та Юра, між якими було сім років різниці, жили у просторій трикімнатній квартирі. Житло було записане на їхню матір, Тамару Віталіївну, яка щасливо (як усім здавалося) мешкала по сусідству зі своїм другим чоловіком.
– Я не розумію, як ви це робите! Зарплати в нас у чотирьох однакові, але у вас завжди повний холодильник і гроші лежать, а ми до зарплати макарони порожні жуємо і копійки рахуємо! – Катя відкинулася на спинку стільця, дивлячись…
Read More
– Завтра ми переїжджаємо до мами. А у твоїй квартирі оселиться мій син! – рішуче заявив чоловік
Вікторія різала хліб на сніданок, коли у двері подзвонили. Артем підняв голову від телефону. — Мабуть, мама, — промовив він і пішов відчиняти. За хвилину на кухні з’явилася свекруха зі звичною усмішкою. Галина Петрівна завжди приходила без попередження, ніби це…
Read More
– Стривайте! – Вигукнула Оля і скривилася. – Я ще не все вам розповіла. Йому не можна мене кохати. У жодному разі не можна. І тому і ви маєте допомогти мені. Ви повинні відмовити його… Розумієте? – Ні… – пробурмотів здивовано Василь. – Чогось я не зрозумію, дівчино? Ви що, чимось серйозно хворієте? Що вас таку не можна любити. – Ну, чому одразу – хворію? – Оля зробила страждальне обличчя. – Не в цьому річ.
-Вітаю, ви мама Семена? – Жінка, що стояла перед дверима наче заклякла. – Здрастуйте, – насторожено відповіла гості Тетяна. – А Семена вдома немає. Він на роботі. – Я знаю, – хвилювалась жінка. – Я не до нього. Я до…
Read More