— Ти це що собі дозволяєш? Валентина Сергіївна завмерла на порозі, стискаючи ручки сумки-холодильника. Усередині лежала буженина, яку вона маринувала три дні, домашня ковбаса й контейнер із холодцем — той самий, фірмовий, який вона варила всю ніч. На столі громіздилися пакети з якимись сірими грудками, а Денис незворушно пересипав їх у скляні банки.
— Ти це що собі дозволяєш? Валентина Сергіївна завмерла на порозі, стискаючи ручки сумки-холодильника. Усередині лежала буженина, яку вона маринувала три дні, домашня ковбаса й контейнер із холодцем — той самий, фірмовий, який вона варила всю ніч. На столі громіздилися…
Read More
— Тепер Валера істерики їй влаштовує, каже, що дозрів для шлюбу, що хоче весілля й урочистостей, і сукню, і родичів на банкеті, — розповідає Анжела подрузі. — Отакої! А шлейф сукні нареченої радісно понесе їхня спільна донька, чи що? Чи, на думку тата, її нарядять подружкою нареченої? — відповідає подруга. — Я чудово пам’ятаю, як Ксюша твоя страждала. Особливо коли чекала на дитину, а Валера казав, що він — птах гордий і в РАЦС його животом не заштовхати. Мовляв, дитину визнає, а одружуватися — дякую, прощавайте. І що ж таке сталося в нас, га?
— Тепер Валера істерики їй влаштовує, каже, що дозрів для шлюбу, що хоче весілля й урочистостей, і сукню, і родичів на банкеті, — розповідає Анжела подрузі. — Отакої! А шлейф сукні нареченої радісно понесе їхня спільна донька, чи що? Чи,…
Read More
— Я лікарем була колись… Потім викладала в медінституті. А потім вийшла заміж і поїхала в маленьке селище. Так мені там сподобалося. — О, прикольно, мабуть, коли можеш людям допомагати. — Так, це неймовірне почуття, коли приносиш користь людям… — Ну що, давайте вам постелимо, відпочивайте. Завтра можу показати місто, у мене вихідний.
Ганна накривала на стіл, зібралися вечеряти із чоловіком. Раптом пролунав дзвінок у двері. Нікого не чекали. — Максиме, відчини двері, кого там принесло? – гукнула вона чоловікові. Максим неохоче підвівся з дивана і пішов відчиняти. – Тітка Тамара? Ви звідки?…
Read More
– Ти повинна мені подякувати, що я не злякався відповідальності і повернувся до тебе, коли ти вже була при надії. Адже міг сказати «до побачення» і поїхати. Де б ти мене тоді шукала, щоб подати на аліменти? До кого б ти пред’являла претензії, невдячна ти, – Михайло вже кричав на Поліну, яка з опущеними плечима сиділа за столом у кухні. Вона мовчала, сперечатися було марно. Накричавши, Михайло вийшов з квартири, сердито грюкнувши вхідними дверима. Жінка залишилася сидіти на кухні і розмірковувати.
– Ти повинна мені подякувати, що я не злякався відповідальності і повернувся до тебе, коли ти вже була при надії. Адже міг сказати «до побачення» і поїхати. Де б ти мене тоді шукала, щоб подати на аліменти? До кого б…
Read More
— Максиме, відчини двері, кого там принесло? – гукнула вона чоловікові. Максим неохоче підвівся з дивана і пішов відчиняти. – Тітка Тамара? Ви звідки? — Максим був щиро здивований, коли побачив сестру матері. Постаріла, звичайно, але виглядала добре для свого віку. — Доброго вечора, Максиме. А я до вас. Можна?
Ганна накривала на стіл, зібралися вечеряти із чоловіком. Раптом пролунав дзвінок у двері. Нікого не чекали. — Максиме, відчини двері, кого там принесло? – гукнула вона чоловікові. Максим неохоче підвівся з дивана і пішов відчиняти. – Тітка Тамара? Ви звідки?…
Read More
— Іринка, однокласниця Олексія. Приїхала зі столиці, його перше кохання. Потрібно проявити повагу, — затараторила свекруха, одночасно дістаючи дорогу ковбасу з пакета. Олена була в шоці від згадки про перше кохання Олексія. Вона непомітно заглянула в кімнату. За столом сиділа блондинка з довгим волоссям і яскравим макіяжем, її зовнішність була досить зухвалою.
Олена йшла додому з важкими сумками, повними продуктів. На роботі видався важкий день, начальник весь день відправляв звіт на доопрацювання, неабияк вимотуючи всі нерви дівчини. Єдине, що додавало сил — майбутні вихідні. Тому Олена вирішила купити різних продуктів на зарплату…
Read More
– Наталю, мила, приїжджай, – Тетяна Олегівна практично плакала в трубку. – Я більше так не можу … – Що сталося? – захвилювалася подруга. – Я заважаю жити своєму синові! Треба щось із цим робити! Краще б мене не стало. – Не кажи нісенітниці, – Наталя Іванівна включила метал у голосі – це завжди допомагало привести в себе Тетяну, – чекай, буду за годину…
– Наталю, мила, приїжджай, – Тетяна Олегівна практично плакала в трубку. – Я більше так не можу … – Що сталося? – захвилювалася подруга. – Я заважаю жити своєму синові! Треба щось із цим робити! Краще б мене не стало….
Read More
– Мамо, поверни мені мої гроші! Я не дозволяв тобі їх чіпати! Лариска обійдеться і без відпустки, ці триста тисяч на ремонт підуть. Інакше я викликаю поліцію! Мати схопилася за серце і впала на стілець. …Женя вдесяте, напевно, провела долонею по картонній коробці, притискаючи липку стрічку, і видихнула, здуваючи з чола пасмо, що вибилося. У новій квартирі бридко смерділо мокрою псиною, хоча собак у попередніх мешканців зроду не було.
– Це вона тебе накрутила, – скрикнула мати, тицяючи пальцем у невістку. – Раніше ти ніколи грошей на мене та на Ларису не шкодував! Паша насупився: – Мамо, поверни мені мої гроші! Я не дозволяв тобі їх чіпати! Лариска обійдеться…
Read More
Я все ще не можу заспокоїтися після того, що сталося. П’ять тижнів тому я народила нашого сина, і мій чоловік запросив свою маму, щоб вона допомогла. Але замість справжньої допомоги вона наче оселилася у нас — влаштовувала вечори з гостями, а після себе залишала безлад. Я вже звикла до того, що все лягло на мої плечі: годування, підгузки, прибирання й безсонні ночі.
Чоловік залишив мене без вечері, поки я годувала наше немовля — але я дала йому урок, який він запам’ятає надовго! П’ять тижнів тому моє життя змінилося найчудеснішим і водночас найскладнішим чином — я стала мамою. Мій син із його крихітними…
Read More
– А що у нас успадковувати, сину? – щиро здивувалася мати. Марії Вікторівні навіть у найстрашнішому сні не могло наснитися, що вона так швидко стане вдовою. Вона якраз нещодавно оформила пенсію, та залишатися постійно вдома не планувала. А її чоловік, Олег Петрович, навіть не встиг пропрацювати до пенсійного віку. От воно як вийшло: пішов на зміну – і не повернувся. Сказали, що серце зупинилося. Але ж він ніколи не скаржився на серцеві недуги. Минуло вже три місяці відтоді, як вона залишилася без нього, та Марія Вікторівна й досі не могла звикнути, що зранку не треба готувати сніданок на двох і повертатися додому після роботи з думкою про гарячу вечерю для чоловіка. А коли належало ухвалити якесь рішення, всередині раз у раз з’являлася думка: «Треба з Олегом порадитися».
Марії Вікторівні навіть у найстрашнішому сні не могло наснитися, що вона так швидко стане вдовою. Вона якраз нещодавно оформила пенсію, та залишатися постійно вдома не планувала. А її чоловік, Олег Петрович, навіть не встиг пропрацювати до пенсійного віку. От воно…
Read More