Я дивився на дружину і думав: «З цією жінкою я провів понад 40 років свого життя. Вона завжди була поруч, а я ніколи не помічав, що окрім неї я нікого і нічого в житті не знаю…». – Я вимагаю розлучення. Без істерик, без претензій, без криків та скандалів. Розійдемося, коли дочка поступить в універ , щоб вона не завалила іспити , – я так спокійно це казав, ніби це щось звичайне, про що ми говоримо щодня…
Ми з дружиною сиділи на кухні. Вона уплітала ватрушки за обидві щоки, а я дивився на неї і думав: «З цією жінкою я провів понад 40 років свого життя. Вона завжди була поруч, а я ніколи не помічав, що, крім…
Read More
Якось дочка натякнула мені, що її чоловік не схвалює такі мої часті візити. Мовляв, вони молоді, багато працюють і хочуть відпочити наодинці. Ці слова мене поранили, але сваритись я не стала. Наближався день народження мого онука Сергія. Я думала, що мене запросять у гості, приготувала йому подарунок, погладила святковий костюм. Але ніхто заздалегідь не зателефонував. Тоді я сама набрала номер, щоб привітати дитину та не почула запрошення. Така сама історія повторилася з онукою. А я не розуміла, що відбувається. Сховала подарунки у сервант, роздумуючи, чи дарувати їх взагалі.
Якось дочка натякнула мені, що її чоловік не схвалює такі мої часті візити. Мовляв, вони молоді, багато працюють і хочуть відпочити наодинці. Ці слова мене поранили, але сваритись я не стала. Наближався день народження мого онука Сергія. Я думала, що…
Read More
– Мамо, ти що – не чуєш мене? Я тобі пояснюю, що в мене дитина захворіла, а ти мені про якихось подруг та гірлянди розповідаєш! Мені жодних гостей зараз не треба! Подзвони їм і скажи, щоб не приїжджали!
За вікном була вже не темрява, а сірість. Початок четвертої години ранку. Варя сиділа в кріслі, на руках у неї дрімав шестимісячний Антошка. Повіки у Варі були важкі, час від часу вони закривалися, і тоді Варя здригалася, розплющувала очі та…
Read More
Марина завмерла з чашкою чаю в руках, не в силах відвести погляд від знайомого брелока з маленьким плюшевим котом. Цей брелок вона сама повісила три роки тому, коли вони з Костею отримали ключі від новобудови. Їхнє перше власне житло. Їхня мрія. — Щось не так, Мариночко? — Галина Петрівна підняла на неї невинні сірі очі, клацнувши замком сумки. Її голос був нудотно-солодким, як дешевий торт із супермаркету. — Ні-ні, все добре, — Марина змусила себе посміхнутися. Руки зрадницьки затремтіли, і чай розлився на блюдце.
Марина завмерла з чашкою чаю в руках, не в силах відвести погляд від знайомого брелока з маленьким плюшевим котом. Цей брелок вона сама повісила три роки тому, коли вони з Костею отримали ключі від новобудови. Їхнє перше власне житло. Їхня…
Read More
— Ти тут ніхто — живеш за мій рахунок! — гримнув він, кидаючи на стіл порожню тарілку після сніданку. — Тридцять років просиділа вдома, дітей няньчила, а тепер ще й претензії висуваєш!
— Ти тут ніхто — живеш за мій рахунок! — гримнув він, кидаючи на стіл порожню тарілку після сніданку. — Тридцять років просиділа вдома, дітей няньчила, а тепер ще й претензії висуваєш! Що ж стало причиною цього вибуху? Лише її…
Read More
Від матері я ніколи не бачила ласки в мою сторону. Я не пам’ятаю дня щоб вона посміхалася. Минуло вже багато років, але її слова, що я для неї тягар, досі в моїй голові. Але я її давно пробачила. Так сталося, що я залишилася без батька, він пішов з життя через алkоголь, в такому стані він потрапив у бійку. Мама після цього почала сильно пити, всі rроші йшли на пляшки, я могла навіть голодувати через це. В один з її п’яних днів, до нас у двері подзвонили. Мати подумала, що прийшов її товариш по чарці. Але це був якийсь чоловік. – Вам чого? – ось з таких слів мама вирішила почати розмову з незнайомцем…
У мене було найжах ливіше дитинство. Своїм батькам Я ніколи не була потрібна. Я ненавиділа свій будинок, ненавиділа крики в ньому, людей в ньому, не розуміла за що мені це все. Найкраще місце, щоб тебе не чіпали — це кут…
Read More
Ми з чоловіком одного віку, обом по 20 років. Після весілля вирішили пожити разом із його мамою, поки що накопичуємо гроші на своє житло. А свекруха мені трапилася така класна, я від неї в захваті. Вона мене повністю розуміє, йде в ногу з часом та модою, ніколи не повчає та не читає мені нотації. Є тільки в ній одна риса характеру незвичайна, але це я полюбила. Моя свекруха завжди каже правду в обличчя. Як би приkро не було, але вона ніколи й нічого не приховує. Потім я зрозуміла, що це найкраща її риса, тому що я точно знаю, що вона думає і не чекаю ніякої каверзи. Тим більше зрештою вона завжди виходить права. Так мені чоловік зателефонував, сказав, що він на роботі затримається.
Ми з чоловіком одного віку, обом по 20 років. Після весілля вирішили пожити разом із його мамою, поки що накопичуємо гроші на своє житло. А свекруха мені трапилася така класна, я від неї в захваті. Вона мене повністю розуміє, йде…
Read More
Чоловік засумнівався в дружині: не вірив, що новонароджена донечка від нього. Він в паніці прибіг до акушера Відповідь лікаря вразив йог
Чоловік засумнівався в дружині: не вірив, що новонароджена донечка від нього. Він в паніці прибіг до акушера! Відповідь лікаря вразив його!- Доктор, – сказав він. – Я не знаю як це сказати. Але я трохи засмучений, тому що моя дочка…
Read More
Ірина заваrітніла, народила дочку. Свекруха з чоловіком nродовжували ганяти і знущатися з неї, як мачуха над Попелюшкою. Зрештою, Ірина не витримала і втекла з дитиною з дому. Влаштуватись їй доnомогла дитбудинівська подруга Таня. Вона працювала на ткацькій фабриці та жила в гуртожитку. Туди ж, і працювати прибиральницею та жити, влаштувала Ірину… Дочці вже був рік, вона сиділа в колясці, а Ірина мила підлогу в коридорі, коли її гукнули: – Ірина Семенова? Іра обернулася. На неї дивився солідний чоловік. Не дочекавшись відповіді, він підійшов до неї і сказав…
Ірина потрапила до дитбудин ку в дванадцять років втративши батьків. Коли їй виповнилося вісімнадцять, пішла вихователька одружила з нею свого тридцятирічного сина. Тихоня-сирота із двокімнатною квартирою, гарний варіант нажитися. Свекруха квартиру дівчини nродала, за ці кошти розширили свою житлоплощу, згоди…
Read More
Ірина поверталася з роботи в поганому настрої. А чому радіти? Сьогодні тридцять перше грудня, всі готуються до Нового року, нарізають салатики, передчуваючи веселе застілля в колі близьких чи друзів… А їй доведеться зустрічати Новий рік на самоті, та ще й посеред коробок і безладу…
Ірина поверталася з роботи в поганому настрої. А чому радіти? Сьогодні тридцять перше грудня, всі готуються до Нового року, нарізають салатики, передчуваючи веселе застілля в колі близьких чи друзів… А їй доведеться зустрічати Новий рік на самоті, та ще й…
Read More