Мене звати Олександра і мені 34 роки. Знаю, що перша думка, коли люди чують мою історію — засудження. Та все ж хочу отримати пораду.
Коли я вперше вийшла заміж, мені було 18 років. Олега мене любив, а я його. Тому невдовзі з’явилась і дитина. Він вчився на заочці й дуже багато працював, аби нічого не потребували. Піклувався, як міг. Я це дуже цінувала. І ніколи не мала на меті йому зрадити. Те що сталось, було несподіванкою і для мене.
В цьому я не можу винуватити свого чоловіка — він був чудовий в ліжку, не можу скаржитись, він постійно привозив подарунки. Так, інколи їздив у відрядження, але вони були нетривалі. Тому винна лише я.
На момент зради чоловіку мені було 29 років. Я тоді працювала організатором виставок. Там і познайомилась зі своїм коханцем Сергієм.
Він старший на 16 років, розлучений, з великим життєвим багажем. Директор однієї з фірм, де працював мій чоловік. Він запросив мене на каву, я не бачила в цьому нічого поганого, тому пішла. А потім все почалось: красиві слова, жести, подарунки, поцілунки… Він не зважав на те, що я одружена і маю дочку.. Йому це не заважало.
Я ненавиділа саму себе. Адже я ж кохаю чоловіка, просто вогника як раніше уже не було. А з Сергієм він з’явився.
Вперше я переспала з Сергієм тоді, коли Олег поїхав у відрядження в Київ на вихідні. Донечку я відправила до свекрухи, а сама поїхала на дачу коханця. Я знала, чого туди їду. Розуміла, що не треба. Але зупинитись не могла…
Найцікавіше, що Олег був першим чоловіком у моєму сексуальному житті. Більше нікого я не мала.. Тому якоюсь мірою мені було цікаво, а як це з іншими?
Чомусь в той день я постановила собі, що це буде наша остання зустріч і остання дурість, яку я собі дозволю зробити.
Коли я опинилась на дачі, то ніби потрапила в інший світ: басейн, джакузі, столи з фруктами, дороге віскі. А потім справа дійшла і до ліжка. Сергій перевершував мого чоловіка за темпераментом. Він, ніби читав усі мої думки та знаходив усі точки.. З Олегом було не так.. Все було звично і буденно. А тут.. Феєрверк емоцій.
Після цього Сергій запропонував мені одружитись з ним, сказав, що дуже мене кохає, але розуміє, що мені важко зробити боляче Олегу, тому спішити мене не буде.
Такого я не очікувала. Підірвалась і забралась звідти геть. Видалила його номер, перед цим заблокувавши. Залізла вдома у ванну, пролежала там 3 години з думкою, що зрадила чоловіку — найближчій і найріднішій людині.. Як же тепер йому дивитись в очі?
Особливо важко було коли він приїхав з букетом квітів, з подарунком, обіймав мене, цілував, а мені від себе було гидко.
Я намагалась забути про той свій гріх, але він як наркотик манив мене до себе. Найгірше було, коли я займалась коханням з Олегом, то згадувала Сергія.. Його доторки, його рухи, поцілунки. Я сходила з розуму.
В результаті я не витримала, здалась і сама зателефонувала до Сергія. Домовилась про зустріч, попросила зняти номер в готелі.
Другу зраду я вже перенесла легше, не почувалась так мерзенно. Я гадала, що то була остання зустріч. А потім ще одна. А потім ще.. І так вони стали регулярними.
Все змінив один випадок. Я дізналась, що вагітна. Він Сергія. Точно від Сергія. По термінах..
Перша думка — аборт. А потім я подумала, що Олег давно говорив про другу дитину.. Я можу сказати, що вагітна від нього. Але як тоді дивитись йому в очі?
У мене був нервовий зрив. Я хотіла втекти від обох.. Я заплуталась.
Згодом я все ж зізналась Сергію у вагітності.. Він був на сьомому небі від щастя. Попросив мене поговорити врешті-решт з чоловіком. Я хотіла, але все не могла ніяк наважитись. Слова застрягали у мене в горлі.
Та все ж в один прекрасний день, я підійшла до нього:
– Олег, я хочу поговорити..
– Знаю, — з болем на обличчі відповів чоловік, — я чекав. Довго чекав, що ти це зробиш. Я мовчав, бо сподівався, що це у тебе перегорить. Хотів зберегти наш шлюб, наше кохання.
Мені так стало його шкода. Я плакала, просила вибачення, казала, що це тільки моя провина. Та він був холодним. Тільки одна скупа чоловіча сльоза покотилась по його обличчю. Я розуміла, що йому надзвичайно боляче.
В й же вечір Сергій забрав мене до себе. З Олегом ми розлучились дуже швидко. Дочка залишилась з ним, з власного бажання. Вона теж злилась на мене. І я картала себе за це. За те, що зіпсувала стосунки з нею.
Карма зіграла і мною поганий жарт. З Сергієм я прожила 3 роки, а потім ми теж розлучились. Ні, він хороший чоловік і він, звісно, дбає за нас з сином. Купив нам окрему квартиру, платить аліменти. Але я зрозуміла, що те, що відчувала о нього не було коханням. Це була закоханість, пристрасть, але аж ніяк не кохання. Кохання воно не таке…
Часто думаю про Олега, про те, як підло з ним вчинила. З ним та з донькою. Якось я зустрілась з донькою, спитала як вона, як батько?
– Ти серйозно? Тобі тепер це цікаво? Він два роки був як овоч! Якби не я, то не знаю, щоб з ним було. Хвала Богу, він зустрів жінку, Світлану. Молодша від нього на 5 років, але добра дуже. Тепер весілля планують. І я дуже щаслива ща нього. В нього нарешті вогник в очах з’явився.
Я дізналася все про ту дівчину — стажистка якась. У фірмі Сергія підробляє. Я знаю, що він не буде з нею щасливий, що він досі любить мене. Я з кожним днем все більше і більше себе проклинала через те, що так вчинила з Олегом.
Єдине, що змушує мене не шкодувати про це — мій синочок, Артурчик. Я його дуже люблю. Я дуже хочу знову бути з Дімою, щоб він прийняв мене та мою дитину.
Чи це можливо? Чи він вибачить мені? Чи варто за нього боротися і чи є сенс відновити сім’ю чи не треба лізти? Чи зможе дочка мені вибачити?
Порадьте мені, будь ласка. Ця дівчина не любить його, вона ним користується лише.