В свої 50 я поставив на ноги двох дітей, забезпечив їх і нас з дружиною житлом та відкрив власну справу.
Через це моя дружина розлучилась зі мною. За її словами, вона не впевнена чим я там займався. Адже звичайні заробітчани передають своїм родинам макарони та євро, а не купують житло і відкривають бізнес.
Спочатку пояснював дружині, що, на відміну від інших заробітчан, я брався за найважчі роботи. Працював по декілька змін одночасно. Брав найдовші рейси, бо працював далекобійником.
За всі роки, що я працював, не витратив жодного євро. Навіть кави не купив собі. Хоча вона коштує там копійки. Всі гроші складав в купку. Ось так я і розбагатів – просто відкладав зароблене і не витрачав.
Одружився я щойно моїй коханій виповнилось 18. А менше ніж за рік в нас народилась донька. Ще через рік я тримав на руках синочка.
Ми прожили з дружиною в шлюбі 10 років. Ніколи не сварились, але мені не подобалось, що живемо бідно. До того ж жити в будинку тестя, де він повноправний господар, а ти просто приживало – теж не приносило задоволення.
Проте мою дружину все влаштовувало. Адже вона живе в великому, комфортному будинку своїх батьків. Оскільки мене це припинило влаштовувати, я вирішив, що поїду на заробітки, щоб купити власне житло і забезпечити майбутнє дітям.
Тесть одразу почав насідати, що я покину дружину з двома маленькими дітьми, а сам поїду невідомо куди? Потім він казав, що мені лише вдома сидіти, бо я не здатен заробити на родину.
Тому я вирішив, що найближчим часом поїду в Естонію. Та і дружина з дітьми залишиться не сама. З нею тесть і теща, та і мої батьки допомагатимуть.
Так і сталось. За роки, що я працював, зміг вивчити дітей, бо вони навчались в медичному на платній основі. Сплатив своїм дітям і весілля і житло їм купив за зароблені мною гроші.
Попри мої старання, для дітей я став поганцем, що покинув їх. Звинувачують мене, що я залишив їх напризволяще. Вони були такі незадоволені, наче я на відпочинок поїхав, а не грошей заробити.
– Якби не мої заробітки, чи жили б ви зараз у власних квартирах, чи вивчились би на лікарів?
Вони мовчать, але думки не змінюють, бо я їм продовжую допомагати. Бо мій бізнес процвітає і приносить не малі гроші, тепер не потрібно більше їхати на заробітки.
Спочатку за зароблені гроші я відкрив продуктовий магазин. Сам їздив на закупівлю товару.
А через пару років купив землю та збудував там невеличкий готель. Адже в нас туристичне містечко. Тому пустих номерів не буває ніколи.
Магазин, до речі, теж працює ще. Та приносить прибуток. А все тому, що я вмію “крутитись” в житті, щоб чогось досягти.
Однак для своїх дітей та дружини – я поганець, що покинув їх, і для якого матеріальні блага важливіші за родину.
Дружина взагалі зі мною розлучилась, адже вважає, що я зраджував їй там, а не заробляв гроші.
Мені 50, я багато чого роблю, і багато чого досягнув. Однак не маю найважливішого – любові і підтримки рідних мені людей. Іноді стає так образливо, що опускаються руки і нічого не хочеться робити. Не знаю, як змусити дружину і дітей повірити, що я зробив все це заради них.