Згадала один випадок і досі так сміятися починаю.
Коротше, діло було тиждень тому, в суботу мала гостей – приїхала тітка чоловіка. Я з пані Ларисою хіба в фейсбуці “дружу”, а так бачилися ще рік тому у свекрухи на святкування.
Тітка живе у Харкові. Точніше, як вона каже “Я Ларіса с Харькава”. То звучить так, наче вона цією фразою збирається плюнути мені в обличчя.
Мене це смішило, бо є ще така тваринка – хорьки. І я подумки асоціювала родичку з цим гризуном кумедним.
Так от, глянула в інтернеті рецепт салату з в’яленою журавлиною. Так апетитно виглядало, та й загалом легкий рецепт, добре, що журавлина була вдома.
Гості сідають до столу і тітка Ларіса тягнеться до салату:
– Дарагуша, а что ета за такіє красние ягадкі? Ета гранат?
– Ні, в’ялена журавлина.
І тут пані Лариса аж за серце вхопилася, думала що вже інфаркт трапився:
– Журавліна? Ви что, раді салата журавля убілі? Та ви ізвєрги!
Я сиджу, очима кліп-кліп, свекруха також не розуміє, що за істерика в сестри. А тітка Лариса руками розмахує, кричить, що ми живодери, що бідну пташку вбили.
Аж тут мій Василь починає дико реготати, ледь з крісла не падає:
– А что, вам смєшно? Бєдная птічка!
– Тітко, у нас журавлина – то клюква. Журавель до цього салату не має ніякого відношення!
– А как так? Ну…
– Но отак! Краще б вивчили трішки українську, аби так не позорилися.
– Как хачю – так і гаварю.
– У вас же яка графа у паспорті? Українка! Пенсія яка? У гривнях! А в магазинах не клюква, а журавлина!
Журавлина за кольором така темно-червона, як м’ясо в’ялене. От тітка подумала, що журавлика – то м’ясо журавля. Ото вона гурманка, виявляється!
Ось так тітка осоромилася. Свекруха тоді одразу тему перевела, але тепер це наш з чоловіком жарт вдома. Питаю “салат з бєднай птічки хочеш приготувати?”