Скоро у дитячому садочку, котрий відвідує моя донька, буде свято осені. Діти давно готуються і моя донька дуже чекала на цю подію. Вона мала грати головну роль – королеви Осені. Та днями мені написала наша вихователька.
– Як ваша донька буде без сукні, то ми в неї заберемо роль. Дамо іншій дитині!
– Я вдягну її в жовтенький костюм і корону з картону зроблю!
– Ви що? Не робіть з дівчинки посміховисько, краще нехай взагалі на свято не йде!
– Чого це? Вона ж чекає того!
– Ми дали дитині головну роль, а ви нормальну сукню знайти не можете? Не соромно вам!
Так прикро мені стало. Так, у батьківському чаті писали, що всі мами беруть костюми в однієї жінки, котра прокатом займається. Мовляв, її номер вихователька дала. Та всього за один день прокату треба заплатити 500 гривень. Для мене це величезні гроші. Я самотня мати, сама сирота, зростала в інтернаті. Де я такі кошти візьму. Це ж навіть не Новий рік.
В розпачі я наскаржилась знайомій. А вона пояснила, в чому тут річ.
– Ота жінка, що костюмами займається, то рідна сестра вашої виховательки і вона має з того прокату свою частку. То сімейний бізнес в них.
– Хіба ж це законно!
– Але до директора садочка можеш з тим не йти навіть, вона теж з того щось має.
Мені так прикро стало. Що ж це за мафія? Вирішила, що так просто все те не залишу. Пішла у відділ освіти та розповіла. Такий скандал почався. Просто в моїй присутності подзвонили директору, викликали її разом з вихователькою. Я вже пішла й не знаю, що там їм казали, та коли я привела в садок, нянька мене попередила:
– Ви не думайте, що все так закінчиться! Краще вам забрати дитину!
– Це що погрози?
– Які там погрози? Але ви дуже не гарно вчинили. Що ж тепер хочете? І як піде ваша донька без сукні на свято, думаєте, як вона почуватися буде? Всі гарні, а вона в дранті. Потім вам це ще згадає.
Мені так неприємно від цього всього – ви не уявляєте. Тепер не знаю, може я й справді дарма все це розпочала. Треба було позичити гроші і взяти сукню. Як гадаєте?