Ми з коханим мали скромне весілля, адже фінансові можливості не дозволяли. Окремого житла у нас не було, тож він запропонував тимчасово пожити у нього разом з його мамою.
– Як тільки накопичимо на перший внесок за квартиру – одразу переїдемо! – втішав мене чоловік.
Мені цей план сподобався, бо це справді було зручніше і вигідніше аніж платити за оренду квартири деінде. Спершу я звикала до присутності свекрухи, але стосунки у нас були хороші. У побуті чоловік мені у всьому допомагав: і прибрати і вечерю приготувати. Одним словом нам усім жилось досить комфортно.
Єдиним недоліком залишалась надмірна опіка свекрухи над сином. Невже вона не розуміла, що це вже дорослий чоловік, а не пʼятирічний хлопчик? Мені це ніяк не вдавалось зрозуміти. Навіть страх брав, що я буду такою ж матусею.
Особливо нестерпно це було ввечері. Коли ми поїмо, вона зайде провітрити нашу кімнату, щоб синочку краще спалося. І розпитує, як в Артема пройшов день, що він робив і що їв. А ще вона кожні три дні любила міняти нам постільну білизну, бо її єдина та улюблена дитина повинна спати тільки на чистому!
Мене це дещо дратувало, я навіть переодягтися в піжаму була змушена йти у ванну. Це ще ніби дурниці, але ж свекруха турбувала нас і вночі. Переживала, щоб часом син не змерз, приходила і тихо поправляла нашу ковдру!
– Діти, ви тільки двері до кімнати не зачиняйте, щоб я не будила вас!
Кожного наступного ранку я прокидалась із ще більшим роздратуванням. Нарешті прийшло розуміння, що це потрібно припинити, інакше вона і в нову квартиру приходитиме! Я набралась терпіння та сміливості і ввечері видала все, що думаю.
– Від сьогодні ми будемо спати з зачиненими дверима, мені так зручніше! – видавила з себе я.
Та здається, що свекруха навіть не звертала на мене уваги. Далі щось робила на кухні, ігноруючи моє попередження. Напевно для неї моє слово нічого не значить. Або чекає, коли з роботи повернеться син, щоб посміятися з мене.
Добре, що у дверях є ключ, який їх закриває. Що ж тоді вона робитиме?
Як ви думаєте, поведінка матері допустима?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.