З Назаром я познайомилась в тренажерній залі. Його не можливо було не помітити. Тіло, як в Аполлона. Дуже привабливий. Та йому було лише 24 роки, коли я за тиждень мала святкувати ювілей – 35.
Та нас це не зупинило. До нього я зустрічалась з чоловіками значно старшими за мене. Вони мали гроші й допомагали мені з бізнесом. Завдяки цьому я твердо на ногах стояла, мала власну мережу магазинів косметики. За останнього свого кавалера, бізнесмена Аркадія, я мало не вийшла. Він хотів покинути дружину. Та втрутився його дорослий син і не дав втілити задумане.
Я вже й забула, як це – зустрічатись з привабливим. До слова, я на свій вік не виглядаю. Максимум мені 27 дають. Щоправда, мама Назара, коли зі мною познайомилась була налаштована вороже. Й досі не заспокоїлась, хоча в нас вже діти є.
Назар ніколи ні на що не скаржився. Навпаки, завжди казав, що щасливий, що має таку дружину. Мовляв, з дівчатами йому ніколи цікаво не було. Я дуже допомогла коханому. Дала йому 20 тисяч доларів на власну справу. Єдина повірила в нього і допомагала на кожному етапі. І це дало свої плоди.
Мій чоловік досяг успіху, а тоді почав дедалі частіше казати, що хоче дітей. Я ж ніколи не мріяла про материнство, мене все влаштовувало. Та Назар не відступав.
Завагітніти самостійно мені не вдалося. Довелося викласти чималі гроші, аби зробити штучне запліднення. Через дев’ять місяців я народила двійню. Тоді наше життя й змінилося. Виявилося, що не так це просто ростити дітей. А у свої 40 ледве справлялась.
Я любила своїх дітей і чоловіка. Та поступово моє життя перетворилось на жахіття. Назар пропадав на роботі та зовсім мені не допомагав. Він набрав вагу і вже не нагадував Аполлона. Я ж ходила зачухана і весь час заклопотана. Якось гуляла з дітьми у парку. Як зазвичай, у спортивному костюмі, з гулькою на голові, волосся не фарбоване. І раптом я побачила жінку в короткій сукні на високих підборах.
– Надька, це ти?
– Так я! – впізнала я Люду, котра колись на мене працювала. Ми одного віку, до слова.
– Ти що захворіла? Чого так виглядаєш? – відверто спитала вона.
– Та ні, просто часу бракує.
– Я тебе не впізнаю. Де та розкішна жінка, котрій чоловіки проходу не давали? Приходь до мене на сесію, я тепер коуч з самовдосконалення і особистісного розвитку.
Я ні слова не зрозуміла, але погодилась. На зустріч прийшла. Там Люда почала розповідати дуже життєві істини. Вона казала, що жінка має дбати про себе, а вже згодом про дітей і чоловіка. Втілювати свої мрії та не боятись змін.
Додому я повернулась натхненна.
– Все з першого числа я беру няню і повертаюсь до роботи. Лиш спочатку наведу лад зі своєю зовнішністю.
Назар тоді не звернув уваги на мої слова. Певно не вірив, що це серйозно. Та я вийшла на роботу. З дітьми сиділа няня, а вдома був страшний безлад. Після роботи я брала вечерю в ресторані. Насправді я нарешті почувалась щасливою. На відміну від Назара, він став дратівливим. І врешті вибухнув:
– Я того тебе й обрав, бо хотів сімейного затишку. Думав, що ти вже наситилась цим усім і готова себе сім’ї присвятити!
– Чого ж мені це не казав, я так жити не хочу!
– Слухай, якщо ти не повернешся додому і не займатимешся нашими дітьми – я не витримаю. Подумай, через ці свої дурниці ти можеш мене втратити.
Колись я підтримала чоловіка, а зараз він мене не хоче зрозуміти. Як мені бути? Залишитися вдома і змиритися з тим, що я вже не знатиму щастя. Чи піти від Назара?