Місяць тому я дізналась, що вагітна. Ми з чоловіком дуже давно про це мріяли. Ще до війни планували. Але згодом вирішили відмовитися від цієї ідеї, думали – настануть кращі часи. А тоді Влада мобілізували. І якось він подзвонив і сказав:
– Я хочу дитину, хочу встигнути стати татом!
– Я лише за!
Звісно ми й не сподівалися, що все вдасться. Адже Влад приїжджав всього раз на два тижні. Та Бог нам допоміг. Чоловік стрибав від щастя, коли дізнався. Я не могла натішитись. І лишень згодом розповіла іншим родичам. Вагітність минала добре, все було спокійно. та якось я поверталась з роботи та дивлюсь – біля під’їзду на лавці сидить моя мама з дорожньою сумкою.
– А що ти тут робиш?
– До тебе приїхала. Не можу саму в такому стані залишити!
Звісно, я пустила маму. І щойно вона увійшла – попрямувала до холодильника. Почала передивлятися, що я їм.
– Ти знаєш, що ці покупні соуси й майонези страшенно шкідливі! А сардельки – це ж взагалі трунок! – казала вона, викидаючи все з полиць у смітник.
За пів години вона вже варила якийсь суп.
Зранку наступного дня я спокійно собі пила каву на кухні перед роботою. І тут забігла ненька й видерла кружку просто в мене з рук.
– Ти що, здуріла? Хочеш дитині зашкодити?
– Та від однієї кави нічого не буде! Навіть лікар так сказав!
– Нічого вони зараз не знають. Зараз я тобі кашу вівсяну зварю.
– Мамо, я не снідаю!
– Ти що? Так не можна!
Не встигла я й оком кліпнути, як ненька мало не з ложечки мене вівсянкою годувала. А тоді понеслося, щодня те саме. За тиждень мені кортіло тікати зі своєї ж квартири світ за очі. Тоді я наважилась поговорити з ненькою:
– Коли ж ти додому поїдеш?
– Не переживай, я тебе не залишу. Допоможу в усьому! Два роки в тебе житиму, а як треба буде – то й більше.
– Ти серйозно? Нащо?
– А хто ще тебе доглядатиме?
– Мені це не потрібно!
– Ти нічого не розумієш! Крім того, скажу, як є, вибору вже нема, в мене квартиранти живуть! На два роки домовились! Гроші гарні, нам не завадять.
Я в розпачі, не можу ж маму вигнати надвір. Але й як вона могла так вчинити в мене за спиною? Крім того, через неї я постійно в стресі, навряд це корисно для дитини. Порадьте, як бути?