– Мама приїде до нас в гості на свята! – Я була не проти, коли чоловік повідомив про візит своєї мами. Та вона приїхала до нас не сама. Ніколи не думала, що вона мені таку свиню підсуне. Та найгірше, що Артем цього не бачить і вірить своїй мамі.

Коли я познайомилась з Артемом він відразу зізнався, що розлучений і має сина. Я ставилась до цього нормально. Тим паче, що його колишня з дитиною жила в іншому місті. Ми ж побралися і мали чудові взаємини, я знала, що чоловік щомісяця висилає на сина солідні кошти та була зовсім не проти. Це навіть подобалось мені. Свідчило про те, що він відповідальний, надійний.

Роки минали, жили ми доволі добре, багато подорожували, насолоджувались. Згодом дітей почали планувати. А тоді раптом почалась війна. Одного дня нам подзвонила свекруха й повідомила новину. Виявляється, колишня Артема із сином поїхала в Ірландію.

Чоловік продовжував допомагати колишній. А тоді нарешті я завагітніла. Та 9 місяців для мене були надзвичайно важкими, половину терміну я лежала на збереженні. І ось настав щасливий день, я народила донечку. Свекруха приїхала до нас на родини, утім не сама, а з Устимом, сином мого чоловіка.

– Не прижився наш хлопчик в Європі, важко йому там, поживе поки зі мною.

Устиму було 13 років, вже доволі дорослий, тож ми не думали, що свекрусі важко з ним буде. Артем давав їй чималі гроші. Та дедалі частіше його мама дзвонила й скаржилась:

– Він такий складний підліток, зовсім не слухає мене. Не вчиться, уроки прогулює, а нещодавно я в нього дзиґарки знайшла.

Та мені було не до того, донька постійно хворіє, ми вже рік нормально не спимо. І ось на свята свекруха з Устимом знову до нас приїхали. Я дуже здивувалась, коли побачила, що хлопець з великою сумкою.

– Артемко, син мусить з тобою пожити! Він в такому віці, йому приклад чоловіка потрібен!

Я мало свідомість не втратила, коли це почула. Чоловік постійно працює, його сина-підлітка врешті мені доведеться доглядати. Тож я вирішила відразу поговорити з коханим про це.

– Послухай, ми так не домовлялися! Твоя мама не витримала вибрики малого. А як я маю?

– Це мій син, я мушу!

Я в розпачі. Вже в перший тиждень Устим сказав, що не збирається мене слухати, адже якби я не з’явилась – його батьки б помирились. Тепер хай би там що – він псуватиме мені життя. І скажіть, що мені із цим робити?