Я щаслива, що виховала такого мудрого та справедливого сина. Нещодавно в цьому вкотре переконалась.
Коли мені було всього 20 років, я завагітніла від хлопця, в якого була дуже закохана. Проте одруженням усе це так і не закінчилось. Коли Андрій почув про мою вагітність, його наче вітром здуло. Декілька тижнів не виходив на зв’язок, я просила його друзів розповісти мені де він. Однак ті мені сказали, що Андрій пішов до війська та має дівчину.
Важко мені було деякий час, адже я й справді любила цього хлопця, а тут ще й дитина від нього. Гадки не мала, що маю робити, проте наважилась розповісти усе батькам. Мама з татом не радісно сприйняли цю звістку, але потім дуже підтримали мене, за що я їм дуже вдячна!
Після народження синочка мої батьки були надзвичайно щасливі, бавили онука, допомагали мені виховувати його, а ще ніколи не дорікали мені. Однак наша сім’я вперше зіткнулась з осудом сусідів та інших людей з села. Різне всяке говорили про мене та мого сина, але я старалась не звертати увагу, оскільки мій Остапко ріс дуже розумним та слухняним хлопчиком.
Про заміжжя якось я ніколи навіть не хотіла чути. Так склалось, що мені усе життя добре було й самій з синочком й батьки завжди були поруч вразі чогось. Тепер мій син Остап вже дорослий хлопець, якому скоро виповниться 23 роки. Нещодавно він успішно завершив університет та продовжив працювати за спеціальністю, яку обрав раніше. Проте неочікувано для всіх на порозі дому з’явився батько Остапа.
Мої ноги підкосились, а язик наче проковтнула, адже не знала як вимовити слово. В голові сотні питань… Чого прийшов, що йому потрібно?? Проте першим заговорив він:
– Ну привіт, Олено. Я прийшов до сина, хочу його побачити — сказав Андрій.
– Навіщо — запитала його я.
– Хочу переконатися, чи справді він мій син як всі говорять — далі мовив той.
– І як же ти хочеш перевіряти?
– Тест-ДНК зробимо — заявив він.
Та виявилось, що усю цю розмову почув син й тоді він втрутився:
– Що? Тест-ДНК хочеш? Навіщо? Мені не потрібен такий батько, який не довіряє матері. 23 роки прожили без тебе і далі якось вже зможемо. Забирайся з нашої хати ! — розлютився Остап.
Завжди знала, що мій син дуже мудрий, проте ця ситуація показала мені, що я виховала справжнього свого захисника, яким неймовірно пишаюсь! Я рада, що він саме так поставився до цього.
А щодо Андрія, то в мене навіть слів немає. Яка муха його вкусила, що він раптом захотів познайомитись з сином? Я вважаю, що якби він справді мав таке бажання, то зробив би це раніше, а не коли Остапу вже 23 роки.
А що скажете ви? Чи правильно зробили ми, що прогнали його?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.