Коли мені було 7 років, у нашому великому багатоповерховому будинку оселилася одна жінка зі своєю старенькою мамою.
Жінку звали Валею, і вона була німа. Взагалі не розмовляла. Дорослі говорили, що вони погорільці з якогось села. Їм виділили крихітну кімнатку в комуналці, де в інших трьох проживали, як зараз кажуть, соціально неблагополучні мешканці. Вічно в цій квартирі щось святкували, потім лаялися і все закінчувалося б.йкою.
Всі співчували новеньким сусідкам, але що тут поробиш?
Валя стала працювати у нас двірником. Рано вранці вона виходила у двір в низько пов’язаній, до самих очей, хустці, у великій, не за розміром, куртці, з мітлою і лопатою (був лютий) і бралася за роботу.
До Валі у нас була інша двірниця – тітка Клава. Вона була криклива і прискіплива, любила на весь двір обговорювати і засуджувати чуже життя. Більше за всіх від Клави діставалося нашому тихому і скромному сусідові дядькові Михайлу.
Михайло жив з нами на одному майданчику, в 2-кімнатній квартирі. Раніше з ним жила його старенька мама, але потім її не стало і він жив один. Це був великий, широкоплечий і дуже добрий чоловік. Працював дядько Михайло вантажником в магазині. Напевно тому, що він великий і сильний, і міг піднімати важкі ящики з печивом і яблуками. Він часто пригощав мене цукерками і іноді возив мене до школи на своїй машині.
Взагалі-то, Михайло жив не один, а з Прошкою – худим і облізлим смугастим котом, якого прихистив минулого літа. Майже кожен день дядько Михайло ремонтував свій старенький запорожець: то його довгі ноги стирчали з-під машини, то його зад височів над відкритим капотом. Поруч завжди сидів Прошка і байдуже оглядав двір.
Незважаючи на щоденні копання в машині (а може бути саме через це?), вона насилу заводилася, кашляючи, чхаючи і стріляючи на всі боки хмарками диму, а коли, все-таки, виїжджала з двору, ще довго було чутно її незадоволене фиркання.
Об’єктом невдоволення Клави були всі троє: дядько Михайло за те, що ніяк не може полагодити свою “стару шкаралупу”, кіт Прошка за те, що “паршивець такий, брудний і блохастий”, а запорожець за те, що ” труїть її, Клаву, своїми вихлопами”, і у неї вже скоро “астма почнеться”.
Але тепер у нас у дворі тихо, ніхто не кричить. Тому що Клава поїхала няньчитися з онуками до дочки.
А в тому лютому були якісь небувалі снігопади. За ніч всі стежки заносило снігом до коліна. А Валя щоранку наполегливо і мовчки розгрібала снігові замети. І тільки дядько Михайло став їй допомагати. Вони разом чистили наш двір від снігу, а ще Михайло з великої снігової купи зробив нам гірку.
Все сталося навесні. Коли тепле березневе сонце почало перетворювати снігові кучугури на калюжі, а за ніч ці численні водойми нашого двору покривалися льодом. Валя послизнулася, впала і зламала ногу.
Дядько Михайло привіз її з лікарні на своїй машині і поніс на третій поверх на руках. А що тут зробиш? Три дні він носив у ту комуналку пакети з продуктами, але, побачивши, з якими сусідами там Валя зі старенькою мамою живуть, на четвертий день закутав її в ковдру і поніс на руках у свою квартиру. Старенька йшла позаду, тримаючись за рукав Михайла.
– І їм спокійніше, і мені не треба бігати з сумками на дві квартири. І кімната окрема. Нехай живуть, – пояснював дядько Михайло цікавим сусідам, – а гіпс знімуть, захоче – піде назад.
Всі півтора місяці, поки Валя не могла виходити на вулицю, Михайло сам прибирав двір, бігав до магазину за продуктами і в аптеку «Валі за вітамінами». На початку квітня у мене був день народження, мама спекла великий пиріг з яблуками і запропонувала пригостити сусідів.
Я, затиснувши під пахвою ляльку, яку мені купили в цей день, і тримаючи згорток з пирогом, пішла до дядька Михайла.
Мене зустріли радо і тепло: дядько Михайло подарував коробку цукерок, бабуся похвалила мою ляльку, а Валя пошила на швейній машинці для неї дві сукні. Хоч вона і не могла говорити, але зате дуже ласкаво посміхалася. А ще Валя виявилася дуже красивою. До цього дня я бачила її тільки в хустці і куртці, а виявилося, що у неї було довге золотисте волосся, заплетене в товсту косу, і красива, струнка фігура.
Дядько Михайло розповів потім мамі, що Валя дуже добре шиє на старенькій швейній машинці різні речі. Мама принесла їй блакитний відріз, і Валя, знявши з мене мірки, за два дні пошила дуже гарну сукню. Потім із замовленнями стали приходити інші сусіди, у Валі додалося роботи, але вона з усіма була привітною і милою.
Її роботою всі були задоволені, тим більше, що гроші за добре пошиті речі вона просила невеликі.
Коли Валі зняли з ноги гіпс, вона почала виходити на вулицю з тростиною. Був вже початок травня, все навколо зеленіло. Дядько Михайло підмітав у дворі стежки, а Валя сиділа на лавочці і дивилася на нього.
В кінці травня я поверталася зі школи додому і, зайшовши вже у двір свого будинку, побачила невеликий натовп людей. Недалеко стояла велика чорна і блискуча машина. І тут я почула, як хтось із сусідів сказав:
– Ну, все, Михайле, прощайся зі своєю Валькою. Зараз цей багатій відвезе її.
Дядько Михайло сидів на лавці і палив. І руки у нього, чомусь, тремтіли. Потім з нашого під’їзду вийшов чоловік у красивому костюмі, сів у чорну машину і поїхав. А дядько Михайло заплакав.
Мама мені потім пояснила, що до Валі приїжджав дуже багатий і закоханий у неї чоловік і кликав її до себе. Але вона не поїхала, а залишилася з дядьком Михайлом.
До Валі потім почали приходити дуже багаті тітоньки, і вона шила їм красиві наряди, а дядько Михайло влаштувався працювати водієм автобуса і іноді катав мене по місту безкоштовно.
У квартирі Михайла вони зробили ремонт і купили нові меблі. Тепер в одній кімнатці живе старенька мама Валі, а в іншій Валя з дядьком Михайлом. А ще вони купили нову машину. Прошка став дуже красивим і товстим. Може тому, що він тепер не ходить на вулицю, а весь час спить на дивані.
Дядько Михайло сказав, що це Валя попросила не відпускати Прошку у двір, бо його можуть собаки покусати. Я запитала у мами, як же Валя могла попросити, якщо вона не може говорити?
А мама мені сказала, що коли люди кохають одне одного, вони розмовляють серцями і їм не потрібні слова.
PS: а двірником у нас тепер дядько Коля працює. Він хороший. Зробив для дітей пісочницю і гойдалки.