Коли двері в квартиру Софії раптом самі по собі відчинилися, дівчина остовпіла. Що за дивина? Чоловік ще як мінімум до завтра має бути на роботі, більше ні в кого немає ключів… Чи все ж таки є? Господиня почала шукати очима щось підхоже, щоб захиститися. Але раптом увійшла сусідка з сусідньої квартири, білява Лариса, і ойкнула від несподіванки. Дві жінки дивилися одна на одну з неприхованою розгубленістю.
Якби хтось сказав Софії, що вона так швидко вийде заміж, та ще й майже за першого зустрічного, вона б точно не повірила. Дівчина завжди ставила на перше місце кар’єру, адже недаремно стільки часу витратила на навчання. Мама завжди говорила, що в наш непростий час треба мати ґрунтовну освіту, хорошу роботу, щоб «не залежати ні від кого і не йти світом із простягнутою рукою».
— Так, так, саме так, — дуже часто заявляла Оксана Степанівна, так звали маму. — Ти глянь на Іринку з другого під’їзду. Не встигла закінчити школу, вискочила заміж, майже одразу народила. І пішло — поїхало. Хіба нормально у 27 років вже чотирьох дітей мати?
Софія відривалася від підручника і погоджувалася:
— Ні, звичайно. Уявляю, який там галас і як Ірина з ними справляється?
— Ох, краще б нам і не знати… — зітхала мама. — Людині треба своє місце в житті знайти, міцний ґрунт під ногами відчути, а вже потім думати про заміжжя. Чоловіки вони сьогодні є, а завтра їх може не бути. А життя не стоїть на місці, минає.
Пристрасть до мов з’явилася у дівчини ще в п’ятому класі. До цього вона не виявляла особливих бажань вивчати мову Шекспіра. Якось Софії дали подивитися диск із фільмом, який, виявилося, був без перекладу. Дівчина терпляче просиділа до кінця, уважно вслухаючись у кожне слово персонажів.
Після перегляду Софія твердо вирішила вивчати саме англійську мову та обрати кар’єру перекладачки. Ця навичка допомогла їй завоювати досить великий авторитет серед однокласників. На вечірках до неї несміливо підходили подруги і питали:
— Софіє, а що в тій пісні співається?
Софія поважно прислухалася до мелодії і говорила значуще:
— Про те, що треба цінувати моменти і не боятися змін. Ну, і таке інше…
Задоволені подружки з повагою дивилися на Софію – голова, що далеко піде. Після школи Софія вступила на факультет іноземних мов. Навчалася вона добре, на радість мамі, простій вчительці. Та досить потирала руки:
— Закінчиш навчання, диплом отримаєш, а там хоч перекладачкою, хоч у міжнародну компанію — усі дороги відкриті.
Другий варіант не дуже подобався Софії. Хіба мама не говорила, що насамперед треба кар’єру збудувати, міцний фундамент у житті викласти? Ні, про заміжжя думати ще дуже рано.
Але, як з’ясувалося, у Долі були інші плани. Одного дня Софія зайшла до магазину електроніки, щоб купити новий мобільний телефон. Вона побачила, як надто нав’язливий продавець вмовляв симпатичного хлопця на звичайнісінький фітнес-браслет, видаючи його за професійний годинник для дайвінгу. Треба було рятувати бідолаху!
— А де сертифікат про водонепроникність? — суворо запитала вона продавця. — Де вказаний клас захисту? Навіщо ви вводите покупця в оману?
Продавець густо почервонів, почав вибачатися. Софія з переможним виглядом пішла геть. Ні, у цьому магазині точно не варто нічого купувати, обдурять і не моргнуть оком.
— Дівчино, зачекайте, — почула Софія голос за спиною. Вона різко обернулася. Її наздоганяв хлопець, що купував браслет.
— Ось, це вам, — хлопець простягнув Софії невеликий букет польових квітів, які, мабуть, десь купив поруч. — Це комплімент за те, що ви вберегли мене від зайвих витрат.
Не в правилах Софії було знайомитися з першим зустрічним. Але настрій був грайливий, і дівчина кокетливо прийняла подарунок.
Вони швидко познайомилися. Хлопця звали Віктор, він працював рятувальником. А браслет йому доручили купити колеги для одного із співробітників, який захоплювався спортом.
— От потрапив би мені від хлопців, якби я купив не те, що треба, — радів Віктор. — Іван Петрович любить у басейн ходити, от і вирішили йому щось для тренувань подарувати…
Далі їхні стосунки почали розвиватися настільки стрімко, що Софія й не зрозуміла, як Віктор зробив їй пропозицію. Потім вона не зрозуміла, як погодилася, все було наче солодкий туман. Мама хитала головою:
— Ну, що я тобі казала? Не поспішай, доню, довчися.
— Я вже на п’ятому курсі, мамо, — безтурботно відповіла Софія. — Мені запропонували місце в логістичній компанії, вона працює з усіма країнами Європи. Тож про роботу думати не варто.
Після скромного весілля Софія та Віктор в’їхали у квартиру Софіїної бабусі. Бабуся жила в селі, а житло пустувало. Вона категорично не хотіла впускати туди сторонніх, постійно приказуючи: «Ось ще новини. Буду я чужих у дім пускати… Ні за які гроші!»
Внучці ж старенька з радістю виділила квартиру, сказавши, що обов’язково оформить її на неї. Почалося тихе сімейне життя. Софія успішно проводила онлайн-зустрічі з партнерами з Польщі, а Віктор успішно виїжджав на рятувальні операції. І все б нічого, якби не одна риса Віктора — він був дуже вимогливий до їжі, немов ресторанний критик.
— Цей бограч надто перчений, Софіє, — морщився Віктор і знехотя відставляв від себе тарілку. — Хочеш, щоб у мене шлунок заболів?
Дівчина ображено стискала губи. Вона, значить, купує свіже м’ясо на ринку, варить його кілька годин. Потім із любов’ю нарізає овочі, додає спеції. Все це робиться з величезною турботою до чоловіка, а він вередує.
Доводилося самій доїдати всю каструлю протягом тижня. Віктор же із задоволенням смажив собі картоплю з грибами та й уминав за раз цілу сковорідку. А ще він любив яєчню з домашньою ковбаскою. Бувало, насмажить собі відразу яєць вісім, тонко наріже найніжнішу ковбаску, додасть болгарський перчик, цибульку, поперчить рясно. Сидить, їсть та нахвалює.
Софія намагалася йому пояснити, що така кількість смаженого шкідлива — куди там. Сидить, уплітає свою яєчню перед телевізором і, як кажуть у відомій приказці: «Нехай весь світ зачекає».
Одного дня, якраз напередодні травневих свят Софія роздобула у подруги приголомшливий рецепт холодцю. Вона спеціально придбала свинячі ніжки, рульку, овочі, часник, спеції. Потім Софія довго м’ясо вимочувала, варила, постійно знімаючи пінку. Готувала і смакувала в думках. Коли Віктор увійшов до будинку після нічної зміни, одразу ж повів носом підозріло:
— Що то за запах у хаті?
— Сюрприз, — усміхнулася Софія.
— Якщо це сюрприз, то я польський король, — заявив Віктор і з виглядом ображеної дитини подався спати, попередньо наситившись бутербродами нашвидкуруч.
Довелося холодець нести мамі, вона-то точно не відмовиться від такої смакоти. Як пізніше з’ясувалося, ніжний рятувальник просто не любить холодець і ця кулінарна неприязнь родом з дитинства.
— Бабуся змушувала їсти, коли був маленьким, — бурчав Віктор. — Вона готувала його якось неправильно, ось у мене й відраза до цього м’ясного желе…
Софія — дівчина кмітлива, двічі їй повторювати не потрібно. З того часу вона холодець не готувала, хоча іноді й дуже хотілося. Якось Софію відправили у відрядження до Жешува, на цілий тиждень. Потрібно було зміцнювати позиції з польськими партнерами і допомога перекладачки постійно була потрібна.
Робота є робота, Софія закупила продукти, щоб вистачило чоловікові на тиждень. Вона нафарширувала перчик, насмажила своїх фірмових котлет, зробила цілий таз вінегрету. Але заправляти його не стала, щоби не зіпсувався. Нехай чоловік у міру потреби сам олію додає. Незабаром кухня почала нагадувати передноворічну підготовку, а не буденне готування.
Заповнивши холодильник, Софія з чистою совістю поїхала, цілком упевненою, що Віктор точно з голоду не пропаде. Сталося так, що замість заявлених семи днів відрядження Софія пробула у Жешуві лише шість. Так буває, контракт було достроково підписано. Софія летіла додому, як на крилах. Вона точно знала, Віктор на добу вдома, можна приготувати романтичний обід на завтра, що плавно переходить на вечерю. З усіма приємними наслідками.
Увійшовши до квартири, Софія очам не повірила. Тут що, футбольна команда на постої була? Хоча Віктор був великим нечупарою і навіть прибрати шкарпетки в пральну машинку для нього було великою проблемою. Софія зібрала всі ці чоловічі атрибути з підлоги та потягла їх на кухню, де стояла пральна машинка.
Вже у дверях Софія відчула, як кров приливає до обличчя. Причиною цього стала величезна миска холодцю, що гордовито стояла на кухонному столі. Не зрозуміла… Віктор же сам казав, що не сприймає цю страву і на гарматний постріл до неї не наблизиться. Тоді як усе це розуміти? За шість днів чоловік змінив свої кулінарні уподобання цілком і повністю? Адже холодець на 89 відсотків було знищено, лише невеликий шматочок сиротливо лежав у тарілці.
Софія почухала чоло. У неї накопичилося дуже багато запитань до благовірного, треба йому терміново зателефонувати. Однак цього зробити Софія не встигла. Почувся звук вхідних дверей. Господиня квартири насторожилася, хто це може бути? Вона схопила шумівку і рішуче рушила в коридор. Навіть якщо це Віктор, що малоймовірно, він теж отримає догану за безлад.
Але на порозі стояла… сусідка Лариса, огрядна дівчина років 25. Вона кліпала очима з нарощеними віями і мало не плакала. У руках у неї були ключі від квартири Софії. Господиня одразу потягла сусідку на кухню, з’ясовувати, з якого приводу та проникла в чужу квартиру, використовуючи їхні ключі.
— Він сам мені віддав, — схлипнула Лариса. — Каже, моя у відрядженні, побудь господинею в хаті, ні в чому собі не відмовляй… Я на радощах хотіла його потішити, от холодцю наварила. Так він так скривився. Каже, на дух його не терпить. Довелося ось самій доїдати.
І Лариса погладила свій живіт, що досить сильно випирав із халатика. Софія все зрозуміла, її благовірний той ще зрадник… А все прикидався вірним чоловіком. Ну нічого, вона йому завтра висловить все.
Софія відібрала ключі у сусідки, буквально випровадила її з квартири. Тут же зателефонувала мамі:
— Ой, а я хотіла свій холодець забрати! — відчинивши двері будинку моїми ключами, сказала молода сусідка. — Ні, ну ти уявляєш, мамо?
— Гнати треба таких чоловіків у шию! — несподівано у риму сказала мама. — Завтра прийде зі зміни, а ти йому вже дрібнички приготуй. Нехай котиться в далеку дорогу.
Була у мами така особливість, вона, коли нервує, завжди у риму говорить. Софія так і вирішила вчинити. Цілий вечір вона витратила на прибирання квартири, а потім ще довго не могла заснути. Після того, як Софія забулася важким сном, їй наснилася Лариса. Дівчина з ногами піднялася на кухонний стіл і руками поїдала жирний холодець, примовляючи: «Ой, до нього б ще й хрону…».
Софія прокинулася в холодному поті, годинник показував половину сьомої ранку. Вона встала, попленталася на кухню, варити каву, обмірковувати сценарій розмови з чоловіком.
Той був уже в курсі, що Софія вдома — Лариса зателефонувала. Віктор увійшов до квартири з виглядом хлопчика, що провинився.
Хоробрий рятувальник з ходу почав лестити:
— Софіє, привіт, як долетіла? Як погода у Жешуві?
Наче не було ні безладу, ні холодцю, ні, найголовніше, Лариси.
— Ти мені голову не мороч, — похитала головою Софія. — Розповідай, як зуміла тебе зачарувати наша сусідка на ім’я Лариса.
Віктор плутано почав говорити, що він не хотів, що це все вона. Він просто мирно дивився серіал, коли у двері зателефонувала Лариса. Вона поскаржилася, що змішувач потік, що дуже важко без чоловічої руки в будинку. Загалом, де змішувач, там і все інше.
— Це лише один раз було, — виправдовувався Віктор. — Та й то мені не сподобалося. А цей випадок із холодцем мене взагалі збив з пантелику…
Він впав на підлогу і почав благати Софію пробачити його:
— Мила, кохана, вибач, наче затьмарення якесь настало…
Софія задумливо на нього дивилася, не знаючи, як вчинити. З одного боку, зраду прощати не можна. Але з іншого боку, завжди потрібно дати шанс людині, якщо вона щиро розкаюється.
Софія пішла до кімнати, Віктор залишився сидіти на кухонній підлозі. Хвилин за 10 Софія повернулася з аркушем паперу в руках.
— Що це? — не зрозумів Віктор.
— Зараз зрозумієш, — відповіла Софія. — Це мій план дій.
І вона за пунктами почала озвучувати свої вимоги: прибирати за собою, зокрема речі. Допомагати з продуктами, а то був у Віктора такий грішок, Софія на ринок, а він у втечу — то у них тренування, то заліки. Загалом у нього одні відмовки. І найголовніша вимога — не критикувати страви, які Софія приготувала з великою любов’ю і старанням. Нехай він сам спробує біля плити постояти і приготувати щось більше, ніж просто яєчня.
— Згоден, на все згоден, — засяяв Віктор. Він енергійно встав і кулею кинувся до кімнати — брудні шкарпетки шукати.
Коли Софія зустрічає в під’їзді Ларису, та щось невпевнено вимовляє як привітання і відразу норовить шмигнути до себе в квартиру. Це й зрозуміло, відчуває, що мало родину не зруйнувала. А щодо Віктора можна сказати так — не варто зневажливо ставитися до їжі, яку з любов’ю для вас приготували.
Адже готування — це копітка праця, яка часом не помічається чоловіками.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.