Днями я йшла на ринок і раптом побачила надзвичайної краси півонії. Їх продавала звичайна жіночка біля центрального входу. В неї були й інші квіти та забралось чимало охочих їх придбати.
– В яку ціну ці півонії?
– Пані, беріть за 100, – відповіла усміхнена продавчиня.
– Как 100, ві только-что сказалі мне, что піони по 300! – вигукнула жінка позаду.
Я тихенько дала гроші й взяла квіти. Та жіночка позаду ніяк не могла заспокоїтися. Вона почала іншим скаржитись на продавчиню. А тоді стала погрожувати, що зараз викличе поліцію, адже продавати на стихійних ринках заборонено.
– Пачєму єй цвєти за100 отдалі, а с мєня 300 дедьоте?
– Бо 100 – гоштують півонії, а піони – 300!
– Ето же тоже самоє! Какая разніца?
– Різниця величезна!
– Ві мєня унізіть питаєтєсь!
– Просто йдіть собі геть. Пошукайте квіти в іншому місці!
Люди в черзі розділились, почали сперечатись і, на жаль, продавчиню підримували далеко не всі. Я тоді вирішила повернутися. В жіночки було ще три букета.
– Я заберу й решта, подарую близьким. Ось 500 гривень, решту не шукайте. Звісно, не по 300, але трохи більше.
Жіночка мало не заплакала. Щиро дякувала, навіть обійняла мене. А та ненормальна продовжувала вересканити, знайшовши однодумців. А що ви думаєте про цю ситуацію? Як гадаєте, вірно вчинила жіночка чи ні?