Як можна кинути у скрутну хвилину власну дитину? Такого від своєї мами я не чекала.
Коли ми з чоловіком одружились, то переїхали на орендовану квартиру, бо свого житла у нас немає та й батьки не допоможуть, бо багато не живуть.
Ми обоє працювали та потроху відкладали на своє житло. Коли у нас народилась донька, я змушена була піти у декрет, і тепер усе лягло на плечі чоловіка.
Заробляє він не багато, тому жити нам дуже важко. Грошей вистачає лише на оплату житла з комуналкою та памперси дитині. На собі ми дуже економимо. Добре, що батьки Олега передають продукти з власного городу. Так ми жили 1,5 роки, скрипівши зубами, тягли все як могли.
Тому, коли мені запропонували роботу, я була дуже щаслива. Проблемою лише було те, з ким залишити доньку. В садочок її не взяли, свекри живуть далеко – за майже 100 кілометрів. Надія була лише на мою маму, бо вона на пенсії й живе близенько. Тим більше, я ніколи її ні про що не просила. Вона й сама не намагалась допомогти.
Я прийшла до мами і кажу:
– Дуже потрібна твоя допомога. Лізу до садочка не беруть, бо їй лише 1,5 роки, а мені запропонували роботу. Погляди її, щоб я чоловіку допомогла і заробила якусь копійку. Тим більше, що ти досвід маєш. Сама ж нянею в садочку до пенсії працювала.
– Доню, я б рада допомогти, але я й сама на роботу вийшла.
– На яку роботу?
– Яка різниця? Працюю і все. Не можу з онукою сидіти.
Нічого я від мами не добилась, бо її нова робота – то великий секрет. Довелось змиритись з тим, що сидітиму і далі вдома. Хотілось чоловіку допомогти, бо він нас утримує, ще й кредит за машину платить, який взяли перед народженням доньки. Вже кілька разів його прострочили, то банк машину забере, якщо не заплатимо. Словом, на цю роботу у мене були великі надії.
Коли ж я дізналась, що мама працює нянею в багатій родині та отримує високу платню за це, моїй злості не було межі. Тобто, своїй дитині вона відмовила у допомозі й не захотіла доглядати рідну онуку, а чужу дитину глядить залюбки.
Після цього я не спілкуюсь із мамою. Вона мене зрадила. Коли телефонує, теж слухавку не беру. Нехай живе сама як знає, а доньки й онуки у неї вже нема.
Хто з нас правий, як ви вважаєте? Ваші батьки вам допомагають?