Я працюю в Португалії вже добрих 10 років. Поїхала сюди на заробітки, бо зрозуміла, що в Україні мізерна зарплата. Тоді долар шалено підскочив, продукти та одяг подорожчали, а зарплату ніяк не підіймали.
На щастя, мені пощастило одразу знайти гарну роботу – доглядала літню сеньйору. Добре, що та жіночка трішки знала англійську та російську, могла пояснити, що хоче. Та і з часом я сама добре вивчила португальську.
В Україні в мене залишилася донька. Олені тоді вже було 18 років, вона навчалася в університеті. Я розуміла, що донька вже доросла і може подбати про себе. Але часто їй висилала продукти та гроші, хоча вона мала гарну стипендію.
Так минув час, донька вийшла заміж. Я віддала молодятам свою квартиру, оплатила в ній ремонт. Ще коли перший онук народився, то я привезла з Португалії аж 2 валізи одягу для малюка і дала пару тисяч євро.
Однак, ніколи не думала, що мені в Португалії доведеться зустріти нового чоловіка. З Педро познайомилася випадково – він приїхав до сеньйори на свята, виявився якимось далеким родичем. І з першого дня знайомства постійно засипав мене компліментами, запрошував на побачення, дарував дуже дорогі подарунки. Мені якось було соромно, ну бо що люди про мене подумають? Дурна баба, крутить роман з іноземцем!
– Мамо, ну хіба ти не заслуговуєш на щастя? Стільки років працювала, тепер час про кохання подумати.
– Доню, та люди з мене насміхатимуться, коли додому приїду
– Навпаки! Ти уявляєш, як заздритимуть? Що ти маєш такого багатого кавалера!
Педро, до речі, мав декілька кораблів та яхт, які здавав в оренду. І прибуток був чималий. Повірте, краще заради спокою не переводити ті євро в гривні, бо очі на лоба вилізуть.Тим паче, коханий не жалів грошей на мене. Купив дорогий телефон айфон, тричі на тиждень ми вечеряли у гарних ресторанах. Навіть шубку мені купив на зиму, хоча тут дуже тепло.
І от декілька днів тому я приїхала до України на свята. То ж скоро Різдво та Новий Рік, потрібно готуватися. Педро, до речі, сам напросився у гості. Дуже йому кортіло познайомитися з моєю донькою, зятем, поняньчитися з онуками.
Для рідних я накупила повну валізу гостинців – солодощі, крупи, сири, вина, різні сорти м’яса та ковбас до столу.
Олена приготувала борщик, наліпила вареників, навіть сама хліба спекла. Хотіла так нагодувати Педро нашими традиційними стравами.
Але тоді сталося просто шокуюче. Педро дістав з гаманця тільки 50 євро і дав Олені, натякнув, що то на подарунок для онуків. У мене аж дар мови пропав, донька і зять так само були в шоці. Тільки Педро посміхався на всі 32 зуби і наминав борщ.
– Мамо, ну я все розумію, але 50 євро? Що я на ці гроші дітям куплю? Навіть на комбінезон для молодшого не вистачить.
– Олено, я сама не знаю, що на Педро найшло. Він ніколи таким скупердяєм не був…
– Дивися, мамо, аби ти потім не плакала через такого жлоба!
Тепер не знаю, як натякнути коханому, що 50 євро на подарунок – то як дати 5 гривень, мала сума. І він сам нічого з Португалії не привіз, я на свої гроші купила продукти та одяг рідним.
І що мені далі робити? Може, моя Олена дійсно має рацію та Педро просто жаліє гроші на онуків?