Недарма кажуть, що все в житті робиться на краще та повертається бумерангом. Так відбулось і зі мною.
Ми з Сашком прожили разом 20 років, виростили доньку. Життя наше складалось добре, ми, навіть, жодного разу не сварились. Тому для мене було шоком почути плітки про Сашка в нашому селі.
– Ти знаєш, що твій чоловік з іншою гуляє в місті – казала мені подруга.
– Про що ти говориш? Цього бути не може.
– Поїдь якось і сама побачиш.
Я так і зробила. В одному з кафе побачила свого Сашка з молодою красунею.
Додому повернулась як в тумані. Зайшла до хати і просто чекала Сашка.
Чоловік повернувся, і як ні в чому не бувало зайшов на кухню, поцілував мене.
– Як справи? – питаю
– Все добре – каже Сашко.
Я не витримала, бо зрозуміла, що так він мене все життя дуритиме, як не запитаю сама.
– Ти її любиш?
– Кого? – вдавав здивування мій чоловік.
– Ти сам добре знаєш. Кажи як є.
Сашко зізнався у зраді.
Я не змогла пробачити, бо не така людина. Подала на розлучення і 20 років життя пішло геть.
Сашко переїхав до своєї нової пасії. Я вже потім дізналася, що її звати Ірина і вона молодша за мого колишнього чоловіка на 16 років.
Я вирішила змінити повністю життя й поїхала до Чехії на заробітки. Потреби в грошах та житлі у мене не було, але хотіла змін. Донька тоді навчалась в університеті.
В Чехії я працювала та відкладала гроші. Згодом повернулась додому.
Тоді Сашко жив у своєї мами з новою дружиною та сином.
В магазині я зустріла Ірину. Вона тримала в руках цукор та хліб.
– Запиши мене в зошит, а я згодом гроші поверну – просила Ірина.
– Та в тебе борг вже он майже 5000 – невдоволено говорила продавчиня.
Та все ж записала. Ірина вибігла з магазину, навіть, не помітивши мене.
– Чому вона просила записати в борг? – питаю.
– Бо Сашко не працює й сім’ю не забезпечує. Геть опустився та п’є.
– Викресли те, що вона винна. Я заплачу – кажу.
– Та ти що! Це ж немала сума.
– Викреслюй.
Мені по-людськи шкода Ірину, хоч вона й зруйнувала мою сім’ю. Не того вона чоловіка обрала.
Я ж не жалкую, що так сталось, бо живу добре. Хочу, щоб і моя донька спілкувалась з новою татовою родиною та молодшим братом.
Вийшовши з магазину я вирішила наздогнати Ірину й поговорити. Не соромити чи чекати від неї каяття, а просто поспілкуватись. Та я запізнилась, коли вийшла на вулицю, її вже не було.
Як би ви вчинили?