Ресторан, куди Станіслав запросив мене на другу зустріч, буквально дихав показною розкішшю: м’який напівморок, офіціанти, що ковзають між столами майже нечутно, наче тіні. Сам він ідеально вписувався в цю атмосферу — дорогий костюм, помітний годинник і та сама самовдоволена напівусмішка…

Оксана вийшла з жіночої консультації на ватяних ногах. 8 тижнів. Такого вона точно не очікувала почути від лікарки. Негаразди з організмом вона списувала на втому, брак вітамінів, вікові зміни, але аж ніяк не на ва гітн ість. Сина Іллю народила…

Мами не стало в Польщі і щоб її перевести, потрібні були чималі кошти. Але односельчани миттю нас виручили, зібравши необхідну суму. З того часу минуло вже сім років. Ми з сестрою стали на ноги, хоча було дуже важко. І ось…

Ірина та Андрій повернулися додому. Вони десять днів відпочивали на морі. Іра ще там зрозуміла, що відпочинок Андрію дається важко. Він весь час заглядав в телефон. Усміхався, писав, а іноді далеко відходив від неї, щоб поговорити. Він засиджувався в телефоні…

Мій ювілей мав стати вечором абсолютної перемоги. Я щойно отримала підвищення, ми з чоловіком нарешті закрили іпотеку, я почувалася на підйомі й думала, що попереду — лише приємні тости й теплі слова. Але саме в той момент, коли пролунав дзвінок…

Його звали Валерій. На фотографіях — цілком звичайний чоловік років тридцяти п’яти, акуратний, без викличних деталей. В описі профілю — роздуми про «усвідомленість», «особистісний ріст» і пошук «справжньої, живої душі». Вже на цьому етапі варто було насторожитися: досвід давно підказував…

— Настуня, коли мене не стане, поховай мене поруч із дідом, а коли відслужиш сороковину, продай будинок і переїжджай до міста. Немає сенсу тобі, такій молодій і красивій, жити в селі, може, в місті зустрінеш когось, вийдеш заміж, заведете діточок……

– Ні, приїжджати зараз точно не треба. Сама подумай, мамо. Дорога далека, цілу ніч в поїзді, а ти вже не молода. Навіщо тобі цей клопіт? Та й весна, у тебе, мабуть, на городі зараз роботи багато, – каже мені син.…

Понеділок почався звично. Я піднялася о шостій ранку, приготувала сніданок, розбудила Андрія. Він спустився на кухню, сів за стіл і мовчав. Я налила йому каву: — Доброго ранку. Відповіді не було. — Андрію, ти мене чуєш? Він взяв чашку, зробив…

— Якщо твоя дружина не навчиться зі мною нормально розмовляти, я їй усі волосся повисмикую, синочку! Голос у слухавці дзвенів від ледь прихованого гніву — такий різкий і лютий, що навіть перебивав монотонний офісний шум. Максим машинально притис телефон до…