— Я що, багато прошу? Просто гаряча вечеря після того, як я цілий день рву жили заради нас! — Андрій кинув портфель на тумбочку в передпокої з такою силою, що задзвеніли ключі. В іншій руці він стискав гладеньку, ще затягнуту в плівку коробку з останнім iPhone.
Він штовхнув двері на кухню, очікуючи побачити звичну картину: Олену біля плити, аромат тушкованого м’яса або хоча б смаженої картоплі. Але на кухні панувала ідеальна, мертва чистота. Ні запахів. Ні тепла. Олена сиділа у вітальні. На дивані, підібгавши під себе…
Читати далі