— Я збирався тобі розповісти, — тихо почав він, але Крістіна похитала головою. — Коли? За місяць? За рік? — її голос залишався дивовижно рівним. — Чи коли я сама дізналася б, як сьогодні? — Маша… вона колега з нового проєкту, — Сергій говорив, дивлячись у підлогу. — Все почалося так нерозумно – корпоратив, потім спільні обіди… Я не планував, чесно. Якось само… — Само? — Христина гірко усміхнулася. — Телефон теж сам купився? І сам сховався у твоєї мами?
Христина постукала у знайомі двері на третьому поверсі. Дзвінок давно не працював, але свекруха, Анна Петрівна, завжди була чутливою до стуку — казала, що в їхньому старому будинку звуки особливо добре розносяться. І дійсно, не минуло й хвилини, як почулися…
Читати далі