Аліна та Семен повернулися додому після візиту до батьків чоловіка. Тільки-но опинившись у квартирі, Аліна відразу вирушила на кухню готувати вечерю, а Семен поїхав до її батьків за дітьми. Приблизно через годину він повернувся разом із донькою та сином. Діти…
Read MoreКатегорія: ЦЕ ЦІКАВО
– Думаєш, виставиш мене – і все у шоколаді будете? Та кому буде потрібна з двома причепами твоя мавпа?! – Ану пішов геть! – Ганна Вікторівна перегородила йому шлях. – Пішов геть із моєї землі, поки я собак не спустила! – Гаркнула теща
Ліль, ну ти чого? Я все зрозумів. Квартиру не треба переоформлювати, я не мав рації! І роботу я знайду нову, слово честі! Он, у таксі піду підробляти вечорами… – Ти глянь, мамо! Подивися, що цей… зробив! – Ліля зірвала з…
Read More
Коли батько зліг, Іван почав допомагати Наді грошима. Марина не заперечувала – чи їй, медсестрі, не знати, як дорого коштує догляд за нездужим чоловіком. Скільки всього треба для того, щоб підтримати людину. Шкода, що посилати виходило зовсім невеликі суми – у сім’ї два школярі та один студент-першокурсник.
Марина варила борщ на кухні. Раптом жінка почула, як чоловік в сусідній кімнаті з кимось гучно розмовляє. – Та йди ти! – гучно вигукнув Іван. Марина відклала вбік ложку, якою перемішувала борщ, вийшла з кухні. – Що сталося? – здивувалася…
Read More
А я, по-твоєму, цілий день чим займаюся? – Ксенія роздратовано складала дитячі речі у стоси
– А я, по-твоєму, цілий день чим займаюся? – Ксенія роздратовано складала дитячі речі у стоси. – У стелю плюю? Серіали дивлюся? Сплю, може? Олег невдоволено зітхнув. – Ксюшо, я не це мав на увазі, ти мене не правильно зрозуміла….
Read More
— Геть з-за столу! І з дому мого теж геть! Щоб духу твого тут через десять хвилин не було! — Ігор сварився так, що краще було до нього нічого не говорити у цей момент. Аліна завмерла з салатницею в руках. За столом сиділа вся його численна рідня: тітки, кузени, старший брат. Десятеро людей у святковому вбранні раптом притихли, але в цій тиші не було співчуття.
— Ти мені більше не дружина! — закричав чоловік при всій рідні. Я мовчки пішла, а до ранку він відкрив рота і попросив грошей на їжу. — Геть з-за столу! І з дому мого теж геть! Щоб духу твого тут…
Read More
– За місяць до свята ти кажеш, аби я скасувала весілля? Мамо, ти при своєму розумі?! – Доню, так буде краще, ти потім мені подякуєш! Не розумієш, у яку пастку зараз можеш втрапити?!
До мого весілля залишається рівно місяць. Усе вже було майже готове – запрошення гості отримали, завдаток за ресторан дали, мою сукню з дня на день вже треба забирати з салону. Я ходила щаслива, бо здавалося, що в житті нарешті мрія…
Read More
– Ой, дівко, даремно ти його вітаєш, не одружиться. А як і одружиться, то намучишся з ним. Як літо настане, понаїдуть міські красуні, що робитимеш? Згориш від ревнощів. Не такого тобі треба хлопця, – вимовляла їй тітка Марія.
Варі ледве виповнилося шістнадцять, коли не стало мами. Батько років сім тому подався на заробітки в місто, та так і з кінцями. Ні звісток від нього, ні грошей. Майже всі в селі взяли участь у похороні, допомагали, хто чим міг….
Read More
СВЕКРУХА ПОДАРУВАЛА МЕНІ НА ЮВІЛЕЙ КРЕМ ВІД ЗМОРШОК І ВАГИ. АЛЕ ЦЬОГО РАЗУ «СЮРПРИЗ» БУВ НЕ НА СВЯТІ…ВОНА НАВІТЬ УЯВИТИ СОБІ НЕ МОГЛА, ДЕ «СЮРПРИЗ» НА НЕЇ ЧЕКАТИМЕ…ДОВЕЛОСЯ ПІТИ ТІЄЇ Ж МИТІ
Мій ювілей мав стати вечором абсолютної перемоги. Я щойно отримала підвищення, ми з чоловіком нарешті закрили іпотеку, я почувалася на підйомі й думала, що попереду — лише приємні тости й теплі слова. Але саме в той момент, коли пролунав дзвінок…
Read More
1942 рік. Весь хутір плював їй в обличчя за чоловіка поліцая, але тільки вона посміла кинути виклик долі, втікши в крижану землянку з дітьми сусідки і довівши, що справжня мати не обирає між своїми та чужими, а рятує всіх усупереч закону та ганьбі.
У просторій хаті Євдокії Ткаченка з середини зими тулилися евакуйовані. Ще у грудні сорок першого голова місцевої сільради, похмурий чоловік із натрудженими руками, сам прийшов до неї на подвір’ї. – Дуню, – сказав він, переступаючи з ноги на ногу, –…
Read More
На порозі стояв мій колишній чоловік Микола. Той самий, який сім років тому зібрав речі, заявив, що я «нудна тітка» (у мої-то сорок п’ять), і бадьоро пішов до «молодої та перспективної» Оленки з бухгалтерії.
Суботній ранок точно не збирався починатися з кави. Я підскочила від дивного, зловісного шипіння з ванної. Заглянувши туди, побачила справжню картину: мій дорогущий, розрекламований італійський змішувач раптом вирішив влаштувати власне водне шоу. Тонка, але вперта цівка била куди не треба…
Read More