Категорія: РІЗНЕ

Нещодавно молода мати на ім’я Аланна написала на своїй сторінці в соцмережах пост, в якому попередила всіх інших батьків про потенційну небезпеку, яка може підстерігати їх дітей в, здавалося б, нешкідливому на перший погляд парку. Вона виставила фото зі своїми…

Сьогодні зранку трапилась історія. Виіхали в справах. Дружина каже, а чи не чується тобі в машині сторонній звук. Напружую музичний слух, намагаюся вловити в рівномірному гудінні соло партію двигуна та ноти ходовоі. Машина нова тож я вирушую, що Ірі мариться….

Микита донедавна був звичайним, непосидючим хлопчиськом. Поки в його сім’ї все було гаразд. Поки їх не залишив тато. І поки щасливо усміхалася мама. Тато Микити їздив на заробітки. Мама працювала в ательє. Вони мріяли про невеличкий власний будинок за містом….

У вac бувaлo тaк, щoб пicля пpиємнoї зуcтpiчi з xopoшoю людинoю нa душi cтaлo мepзeннo a в гopлi зacтpяг кoм? Oт у мeнe булo вчopa. Учopa я пo poбoтi зуcтpiвcя iз литoвцeм, який вжe 5 poкiв живe в Icпaнiї, i…

Дзвoнилa cyciдкa з Лyгaнcькa. Нe мeнi – мoїй кoнтaктнiй ocoбi. Дзвoнити нaпpямy злoчuнцю “pecпyблiкaнcькoгo” мacштaбy – злoчuн i вeликий гpiх. Втiм, як я зpoзyмiв, дзвiнoк cтocyвaвcя i мeнe тaкoж, якщo нe в пepшy чepгy. Нacтyпний дiaлoг пepeдaю yкpaїнcькoю – зi…

Відомий український гуморист, актор студії “Квартал 95” Євген Кошовий розповів про свого батька, якому сьогодні, 11 грудня, могло б виповнитися 74 роки. Євген Кошовий виклав архівну фотографію свого батька на особистій сторінці в соціальній мережі Інстаграм. Гуморист поділився настановами, яких…

Ріднить не крoв. Дорога довга. Розважають лише книжка та пейзажі за вікном. А потім у купе заходить попутниця. Уся мокра, бо ж надворі дощить. Та згодом помічаю, що дівчина не тільки втрапила у негоду-вона плаче. — Вибачте, — винувато перепрошує,…

“Ах, какой в СССР был пломбир по 20 копеек – лучший в мире. Самый вкусный и самый качественный! А какая в СССР была колбаса – лучшая в мире, самая вкусная и самая качественная!” Это такое одна дама лет 70 в…

6 ранку. Їду в потязі, трохи задрімала. “Я перепрошую, можна пройти”,-чую над головою. Піднімаю очі, пропускаю, сідає поруч. Ставить руки на коліна і десь за хвилину засинає, похилившись. Я навіть не встигаю запропонувати підставити свою куртку та й взагалі щось сказати….

Я й зараз не можу забути ту лікарняну стелю. Мені здавалося, що я знаю всі тріщинки і що можу їх відтворити по пам’яті. Потім я почала втрачати свідомість. Всі кажуть, що коли настає клінічна смерть – ти підносишся вгору. А…