Аню, ти де? — гукнула свекруха з вулиці. Анна здригнулася. Кожного разу цей голос ніби дряпав її по нервах, особливо коли свекруха вирішувала «зазирнути» в дім. Не дочекавшись відповіді, Тамара Петрівна розчинила двері й увійшла, як до себе додому, зовсім…

— І що мені тепер, голодним ходити? — обурився Лев, відчуваючи, як усередині закипає злість. — Звичайно ні, — спокійно відповіла Анна. — Можеш піти в магазин, купити собі продукти й приготувати вечерю. Або замовити доставку. У тебе ж є…

Щойно мені виповнилось 18, як я дізналася, що чекаю на дитину. З Олегом ми зустрічалися вже кілька років. Батьки знали про наші стосунки, але відреагували на вагітність дуже несподівано. – Твоя дитина – твої проблеми! Ти ще не готова народжувати!…

Мене звуть Галя, мені 36 років, з них три я на фронті провела. Так сталося, що пішла я на службу за чоловіком. Двох дітей залишила зі своїми батьками. Ігор мій у війську з 2018 року. Я так скучила за ним,…

Я з нетерпінням чекала закінчення робочого тижня. Це були дуже виснажливі 5 днів, що тягнулися, як справжня вічність. І ось нарешті п’ятниця. Я прийшла додому, сподіваючись, що це ідеальна нагода відпочити. Але ще з порогу мене зустрів мій хлопець. Він…

Я на заробітках давно. Поїхала через гроші, тут все ясно. Тоді син одружився і я вирішила допомогти молодятам. Адже на скромну зарплату медсестри нічого не заробиш. Самі розумієте, що то не зарплата, а копійки, навіть продукти нормально не купиш. І…

Олена втомлено витерла запітніле дзеркало у ванній і довго дивилася на своє відображення. Запалі щоки, потьмянілі очі, загострені риси обличчя — хвороба безжально змінювала її зовнішність. Треба зателефонувати Каті, думала Олена, племінниці пора знати правду. З вітальні доносилися звуки телевізора…

Поліна стояла біля свіжої могили, не помічаючи ні дощу, що мрячить, ні людей, які почали розходитися. Цвинтарну землю вкривали штучні квіти та вінки зі стрічками. Поруч залишився тільки чоловік, переминаючись з ноги на ногу. — Полін, може, вже поїдемо? Замерзнеш…

Тоня вмирала — вона це знала точно. Усі надії на одужання розтанули. Довге виснажливе лікування не дало результатів. — Ну й нехай, — байдуже думала змучена Тоня. — Швидше б уже. Втомилась я… Один Бог знає, як я втомилась… Донька…

Випустивши пасію з автівки, Бучин лагідно з нею розпрощався й вирушив до свого дому. Неподалік під’їзду він на мить зупинився, прикидаючи, як повідомити дружині все, що накипіло. Потому піднявся сходами й відчинив двері. — Привіт, — озвався Бучин. — Віро,…