Чоловік видавав мені по 500 гривень на продукти, а я за його спиною скуповувала акції його компанії — і зрештою звільнила його — Ось, тримай…
Ось, тримай. Зім’ята купюра в 500 гривень летить на кухонний стіл і завмирає біля самого краю, ніби роздумуючи, чи не впасти на підлогу. Я дивлюся на неї, потім на Станіслава. Він уже застібає свої бездоганні запонки, відбиваючись у глянцевій поверхні…
Читати далі