— Ну як тобі відпустка, дорогий? Тільки не омлівай від щастя! — Антоніна Петрівна з пафосом зняла свої окуляри, склала руки на грудях і зробила гримасу «на мільйон» — Це ж не Коблеве за чотириста гривень, а Одеса! Майже Європа!…

Альона щойно скинула з ніг робочі туфлі, коли різкий дзвінок домофона прорізав вечірню тишу квартири. Голос у слухавці звучав весело та безтурботно: — Ми вже підходимо! Відчиняй! Тетяна. Зовиця. Яка ніколи не вважала за потрібне попереджати про свої візити заздалегідь.…

Ірина повернулася додому після довгого робочого дня наприкінці жовтня. Жовте листя за вікном нагадувало про те, що осінь вже вступила у свої права. Дощ барабанив по склу, створюючи монотонний ритм, який зазвичай заспокоював після напруженого дня в офісі будівельної компанії,…

 Уявляєш, мені сьогодні премію виписали. Несподівано, але до біса приємно, — Марина із задоволенням підчепила на виделку листок салату і шматочок теплої курячої грудки. — Шеф сказав, що квартальний проєкт вистрілив саме завдяки моїм правкам. Буде на що поїхати у…

Ксенія стояла біля плити, помішуючи суп у каструлі, коли почула знайомий голос свекрухи з вітальні. Валентина Сергіївна знову щось обговорювала з чоловіком, і по інтонації жінка зрозуміла — йдеться про неї. Це стало звичкою: щодня знаходилося щось, що не влаштовувало…

Жовтневий вечір уже опустився на місто, коли Христина сіла за робочий стіл. Ноутбук тихо гудів, на екрані світився проєкт нового логотипа для будівельної компанії. Дизайн майже готовий — залишалося підправити кілька деталей і відправити замовнику. Цей проєкт принесе родині десять…

Олена повільно повертала ключ у замку, прислухаючись до того, як клацають засуви. Цей звук досі дарував їй особливе відчуття — відчуття дому. Свого власного дому. Два роки тому, коли вони з Дмитром вперше переступили поріг цієї двокімнатної квартири в новобудові,…

Віра поклала телефон на стіл і довго дивилася на чорний екран. За вікном накрапав вересневий дощ, розмазуючи вогні Києва по склу її квартири на двадцять третьому поверсі. — Не приїжджай, Вірочко, — голос матері звучав непохитно. — Настя не хоче…

Ксенія застебнула блискавку на новій сукні кольору бордо і критично оглянула себе у дзеркалі. Сьогодні відзначали сімдесятиліття Михайла Степановича, свекра, і хотілося мати гідний вигляд. Ювілей — подія серйозна, збереться вся рідня, і Ксенія розуміла: кожен погляд, кожен жест будуть…

Все почалося з похорону мами. Я стояла біля труни сама — чоловік Андрій «захворів» в останній момент, а свекруха Тамара Іванівна взагалі заявила: — На похорон жебрачки не піду. Тільки час витрачати. Мама померла від paкy. Останній рік я металася…