На похоронах колишнього чоловіка Ірина стояла трохи осторонь, тримаючи за руку крихітного Микиту. Син був блідий, але тримався з якоюсь дорослою, неприродною для нього скутістю. Або просто не все ще розумів. Свекруха, Ольга Вікторівна, чорна від горя, трималася за труну і вже не плакала. У неї вже не було сліз, все виплакала за рік боротьби з онкологією, яка і звела в могилу сина в свої тридцять з невеликим років. Після кладовища всі зібралися за поминальним столом. Свекруха сиділа мовчки, колупаючи ложкою олів’є. Коли всі почали розходитися, покликала Ірину на кухню.
На похоронах колишнього чоловіка Ірина стояла трохи осторонь, тримаючи за руку крихітного Микиту. Син був блідий, але тримався з якоюсь дорослою, неприродною для нього скутістю. Або просто не все ще розумів. Свекруха, Ольга Вікторівна, чорна від горя, трималася за труну…
Читати далі