До Лариси прийшла її майбутня свекруха Людмила Петрівна. – Як у тебе чисто! – вигукнула з порога гостя. – Не очікувала! Лариса й сама не очікувала таких слів від майбутньої свекрухи. Їй здавалося, що мати нареченого по життю взагалі не…

– Де мої сімнадцять років? – пихкала Таїсія Степанівна, піднімаючись по пожежній драбині на п’ятий поверх старої багатоповерхівки. Забула ключі. Не біда, балкон відкритий. На шиї у Таїсії Степанівни бовтався пакет з ліками з аптеки. Тепер головне перелізти з драбини…

Пам’ятаю, прийшла до мене Люба минулої осені, в самий листопад. Дощ тоді зарядив нудний, дрібний, все село сірою пеленою затягнув. Стукає вона, входить, а на ній обличчя немає. Сама сіра, як та осінь, хустка пухова збилася, руки тремтять, а пальці…

«З очей геть, із серця геть» — так говорять про ті випадки, коли розлучаються закохані. На жаль, відстань зводить нанівець навіть материнську любов. Принаймні з моєю матір’ю саме це й сталося. Мені було лише три роки, коли мама поїхала до…

Ти хоч фото прийшли, доню, бо на весілля приїдемо і не впізнаємо зятя! – Мамо, він фотографуватися не любить, ти потім із ним познайомишся, тоді й розглянеш! Ну бувай, мам, я така щаслива! – Він хоч людина хороша, ти зовсім…

Батьки Ліди обурювалися, мама Максима благала сина схаменутися, а батько тримав нейтралітет. Сам колись мало не одружився через дурість. Потім зустрів її, маму Максима, і заковся на все життя. Молоді люди витримали всі ці випробування, а з весільними нарядами морочитися…

– Ти думала, я закохався в тебе, в жінку п’ятдесяти п’яти років? У твою розумну голову? Я просто хочу нормально жити. І хочу, щоб мій син жив нормально, а не поневірявся по кутках Алла прожила п’ятдесят п’ять років і вважала,…

-Ось дивлюсь я на тебе Ніна і дивуюся. Коли ти все робити встигаєш? Я б від такого життя не витримала б давно! Не встигнеш одне зробити, а тут уже інше треба. Ні, я б не змогла… -А що тут встигати…

— Ігорю, а де мені сісти? — тихо запитала я. Він нарешті подивився в мій бік, і я побачила в його очах роздратування. — Не знаю, розберися сама. Бачиш, усі зайняті розмовою. Хтось із гостей хіхікнув. Я відчула, як кров…

“– Вовочко, ти ж не думаєш… – мама сплеснула руками. – Ти мене підозрюєш? – Я нікого не підозрюю. Просто констатую факт! – Та як ти смієш! У моєму будинку! Я вам дала притулок, годую, перу, а ти… – Мамо!…