Так, мамо, я все перевірив. Я підгледів пароль, коли вона заходила в кабінет банку. Там вісімсот тисяч гривень. Уявляєш? — Андрій зробив паузу, очевидно, слухаючи захоплений вигук на іншому кінці дроту. — Ні, вона нічого не підозрює. Думає, що я вірю в її казки про «складні звіти». Звісно, мамо, ми все вирішимо. Куди вона подінеться? Вона ж без мене кроку не ступить.
Вечір у Білій Церкві видався сирим і туманним. Район масиву Леваневського поступово занурювався у сутінки, а в старій орендованій «чешці» на дев’ятому поверсі панувала та особлива тиша, яка буває перед великою бурею. Світлана стояла в темному коридорі, притиснувши до себе…
Читати далі