Весілля Ольги та Михайла не було схоже на кадри з голлівудських фільмів. Не було величезних лімузинів чи ресторанів на сотні гостей. Була невелика затишна зала, пахло свіжою випічкою та півоніями, які Ольга так любила. Усе було скромно, але в повітрі…
Read MoreКатегорія: БЛОГИ
«Чисти мої чоботи, безприданниця!» — усміхнулася свекруха 66… а за хвилину втратила компанію… Чути було лише монотонне гудіння системи вентиляції під стелею. У просторому конференц-залі на тридцятому поверсі вежі «Імперіал» пахло дорогим папером, міцним еспресо і ледве вловимим, важким духом нервової напруги директори переживали. Жанна Аркадіївна, беззмінна власниця найбільшого будівельного холдингу в регіоні, сиділа на чолі довгого столу з темного дерева. На ній був бездоганний костюм відтінку слонової кістки. Вона відкинулася на спинку важкого шкіряного крісла і витягла вперед ногу в замшевому чоботі. На самому миску, контрастуючи з ідеальним виробленням, виднілася сіра пляма вуличної сльоти.
Чути було лише монотонне гудіння системи вентиляції під стелею. У просторому конференц-залі на тридцятому поверсі вежі «Імперіал» пахло дорогим папером, міцним еспресо і ледве вловимим, важким духом нервової напруги директори переживали. Жанна Аркадіївна, беззмінна власниця найбільшого будівельного холдингу в регіоні,…
Read More
«Поруч із тобою я не почуваюся жінкою»: сказала мені дружина 33р і пішла. Через 3 місяці прийшла проситися назад…
Ми з Мариною прожили у шлюбі сім років. Сім’я виглядала гармонійною та стабільною, друзі нерідко ставили нас за приклад. Я працював інженером-проектувальником, повністю покривав іпотеку, оплачував комунальні платежі та великі покупки. Марина працювала адміністратором у салоні краси та витрачала свої…
Read More
Знаєш що мамо, я більше тобі ні копійки не дам! – Оля втомилася йти не снідавши на роботу. – Я віддаю тобі гроші, але в хаті нема нічого! -А на що я повинна Світлану одягати? Оля прийшла додому на сумна. -Ну, що за люди?! – думала вона. – Лізуть у її життя і на матір всяке говорять! Нехай вона не ідеальна мати – та іншої немає. У неї взагалі нікого немає. Батька рік тому не стало… Оля тата любила. Він був святом і промінцем світла в цьому житті… Мама пішла від тата, коли їй було років п’ять. Ну як пішла – вона виставила його зі свого життя.
Знаєш що мамо, я більше тобі ні копійки не дам! – Оля втомилася йти не снідавши на роботу. – Я віддаю тобі гроші, але в хаті нема нічого! -А на що я повинна Світлану одягати? Оля прийшла додому на сумна….
Read More
Світлана приїхала додому від батьків. Незважаючи на свій вже округлий живіт, вона заміняла матір у догляді за батьком, поки та лежала в лікарні. Останнім часом батько здав, хоча він був ще цілком молодий. Є хвороби, які не щадять ні старих, ні молодих. — Володю! Ти вдома? – вона увійшла в спальню. У ніс ударив запах котячого туалету і брудного, несвіжого одягу. Мабуть, чоловік знову вирішив скласти шкарпетки до певного часу, поки їх не знайде дружина і не віднесе в машинку. – Володю!
Світлана приїхала додому від батьків. Незважаючи на свій вже округлий живіт, вона заміняла матір у догляді за батьком, поки та лежала в лікарні. Останнім часом батько здав, хоча він був ще цілком молодий. Є хвороби, які не щадять ні старих,…
Read More
Чоловік не прийшов додому ночувати. Іра обдзвонила його друзів, а під ранок почала дзвонити в швидку і поліцію. Над нею посміялися – жінко, ну, загуляв ваш чоловік, з ким не буває! Іра не вірила, що Семен може так вчинити – він був людиною порядною, не міг він просто так зникнути. Вранці вона не витримала, взяла сина і пішла в поліцейську дільницю. Залишити сина було ні з ким – обоє вони з Семеном рано залишилися без батьків і, по суті, у них нікого і не було, крім один одного. Коли вони познайомилися, Семен так і сказав: -Нам нема за кого триматися, тож будемо триматися один за одного. Вони й трималися. Разом мріяли про те, як побудують кар’єру, куплять будинок, будуть подорожувати…
Чоловік не прийшов додому ночувати. Іра обдзвонила його друзів, а під ранок почала дзвонити в швидку і поліцію. Над нею посміялися – жінко, ну, загуляв ваш чоловік, з ким не буває! Іра не вірила, що Семен може так вчинити –…
Read More
У двері подзвонили, коли я вже готувалася до сну, доїдаючи “Мівіну” із пакета за переглядом серіалу. Відкривши двері, я побачила Антоніну Дмитрівну. Свекруха стояла на порозі з великою валізою та букетом хризантем.
У двері подзвонили, коли я вже готувалася до сну, доїдаючи “Мівіну” із пакета за переглядом серіалу. Відкривши двері, я побачила Антоніну Дмитрівну. Свекруха стояла на порозі з великою валізою та букетом хризантем. — Галочко, можна увійти? Ми не бачилися місяців…
Read More
Віко, ти ж розумієш… Це ж на один день. Відвезти меблі на дачу і все. Ну не пішки ж йому їх тягнути! — Раїса Геннадіївна витягнула губи в тому, що, на її думку, було посмішкою. Вікторія зробила вигляд, що не почула. Вона поправила сумку на плечі, не поспішаючи зняла взуття і кивнула: — А Дмитро де? — На роботі. Я подумала, краще відразу з тобою поговорити. Ти ж все одно вирішуєш у цьому домі. Останню фразу Раїса Геннадіївна вимовила тим самим тоном, який Вікторія знала напам’ять: ніби й похвала, а ніби й плювок.
— Віко, ти ж розумієш… Це ж на один день. Відвезти меблі на дачу і все. Ну не пішки ж йому їх тягнути! — Раїса Геннадіївна витягнула губи в тому, що, на її думку, було посмішкою. Вікторія зробила вигляд, що…
Read More
Ти думала, я закохався в тебе, в жінку п’ятдесяти п’яти років? У твою розумну голову? Я просто хочу нормально жити. І хочу, щоб мій син жив нормально, а не поневірявся по кутках…
– Ти думала, я закохався в тебе, в жінку п’ятдесяти п’яти років? У твою розумну голову? Я просто хочу нормально жити. І хочу, щоб мій син жив нормально, а не поневірявся по кутках Алла прожила п’ятдесят п’ять років і вважала,…
Read More
Мій син привів додому наречену. Щойно я побачив її обличчя й почула її ім’я, я одразу зателефонував у полілцію… я відчула, як земля йде з-під ніг.—Я знала її. О, як добре я її знала.Ніколи б не подумала, що буду здатна на таке .. Мій син зустрічається з цією дівчиною вже три місяці. І знаєте, що найдивніше? Ми жодного разу не чули про неї до недавнього часу. Ні імені, ні зустрічі — абсолютна невідомість. Познайомилися вони, за його словами, у кав’ярні біля університету. Вона, нібито, була занадто сором’язливою, щоб з’явитися перед нашою родиною.
Мені знадобилося всього три місяці, щоб помітити, що мій син змінився. Він став частіше йти з дому, затримуватися допізна, посміхатися чомусь невидимому. Але коли одного разу за вечерею він, сором’язливо покашлявши, сказав, що у нього є дівчина, я ледь не…
Read More