Коли я з сином приходила в гості, і син тікав надвір грати, я уважно стежила за ним, щоб ніхто не обра зив. Якщо хтось до нього чіплявся, я шулікою налітала на кривдника. Те саме в школі – бігла на допомогу, якщо мого хлопчика намагалися обра зити. Я для нього була і матір’ю, і батьком. Я присвятила Артуру всю себе, і непомітно для себе так високо підняла його зарозумілість, що він почав іrнорувати мене. Підвищував на мене голос, навіть відштовхував рукою. Потім замикався у своїй кімнаті, і не хотів зі мною спілкуватися. Якось у гостях він узяв свій ноутбук і усамітнився в іншій кімнаті. Я прийшла покликати його назад, сказала, що непристойно так поводитися…
Я пішла із сином від чоловіка, коли Артуру було три роки. Зляkалася, що той зі своєю буйною вдачею одного разу покалічить нас. На аліменти не подавала. Орала на двох роботах, щоб син ні чого не потребував. За кілька років зустріла…
Читати далі