— Ти знову чашки не помила, Ліда! Дивись, які сліди! — голос Тамари Петрівни звучав, як сигнал тривоги — різкий, металевий. Ліда стояла біля мийки, стискаючи губи. На губах — піна від засобу, в очах — злість. — Мамо, я щойно їх вимила, — сказала тихо, але рівно. — Вимила… ага. Он, на світлі подивись! Розводи! — свекруха демонстративно підняла склянку до лампочки. — У мене б такого ніколи не було! У мене Валерочка завжди їв із чистого посуду!

— Ти знову чашки не помила, Ліда! Дивись, які сліди! — голос Тамари Петрівни звучав, як сигнал тривоги — різкий, металевий. Ліда стояла біля мийки, стискаючи губи. На губах — піна від засобу, в очах — злість. — Мамо, я щойно їх вимила, — сказала тихо, але рівно. — Вимила… ага. Он, на світлі подивись! Розводи! — свекруха демонстративно підняла склянку до лампочки. — У мене б такого ніколи не було! У мене Валерочка завжди їв із чистого посуду!

— Ти знову чашки не помила, Ліда! Дивись, які сліди! — голос Тамари Петрівни звучав, як сигнал тривоги — різкий, металевий. Ліда стояла біля мийки, стискаючи губи. На губах — піна від засобу, в очах — злість. — Мамо, я…

Read More
– Ніночко, можеш дати мені ключі від своєї квартири? – зателефонувала мені мама з самого ранку з доволі дивним питанням. Я давно живу окрему, мені 38 років, я незаміжня, дітей не маю, сама живу у своїй новенькій двокімнатній квартирі, яку я придбала своїми силами. Мама живе окремо у своїй двокімнатній квартирі, в якій ми з сестрою народилися і виросли. З мамою у мене склалися доволі прохолодні стосунки, тому ми з нею мало спілкуємося, і мене неабияк здивував той факт, що їй потрібні ключі від мого помешкання. – Дозволь поцікавитися, а навіщо тобі ключі від моєї квартири? – питаю. – Я планую до тебе переїхати. На наступному тижні, – спокійно відповідає. – Не зрозуміла…

– Ніночко, можеш дати мені ключі від своєї квартири? – зателефонувала мені мама з самого ранку з доволі дивним питанням. Я давно живу окрему, мені 38 років, я незаміжня, дітей не маю, сама живу у своїй новенькій двокімнатній квартирі, яку я придбала своїми силами. Мама живе окремо у своїй двокімнатній квартирі, в якій ми з сестрою народилися і виросли. З мамою у мене склалися доволі прохолодні стосунки, тому ми з нею мало спілкуємося, і мене неабияк здивував той факт, що їй потрібні ключі від мого помешкання. – Дозволь поцікавитися, а навіщо тобі ключі від моєї квартири? – питаю. – Я планую до тебе переїхати. На наступному тижні, – спокійно відповідає. – Не зрозуміла…

– Ніночко, можеш дати мені ключі від своєї квартири? – зателефонувала мені мама з самого ранку з доволі дивним питанням. Я давно живу окрему, мені 38 років, я незаміжня, дітей не маю, сама живу у своїй новенькій двокімнатній квартирі, яку…

Read More
Наталя прокинулася серед ночі від телефонного дзвінка. У ту ж мить вона зрозуміла, що чоловіка вдома немає. Він попереджав, що затримається на банкеті, але ж не до другої години ночі! — Наталя, добрий день, Колі погано, дуже погано, — промовив незнайомий жіночий голос у слухавці, — приїжджайте. — Хто Ви? — запитала Наталя і відчула, як сильно застукало її серце. — Тільки без нервів, мене звати… Вероніка. Ваш чоловік у мене вдома, — схвильовано сказала незнайомка, — прошу Вас, зараз не час з’ясовувати стосунки. — Коля ночує… у Вас? — з подивом запитала Наталя, досі сумніваючись у реальності того, що відбувається. Якась жінка каже, що Коля ночує у неї вдома, але просить не з’ясовувати стосунки. — У мене, Наталя, прошу Вас, — голос у слухавці задзвенів ще більш схвильовано, — він важко задихався і впав, розумієте? Я викликала швидку і…

Наталя прокинулася серед ночі від телефонного дзвінка. У ту ж мить вона зрозуміла, що чоловіка вдома немає. Він попереджав, що затримається на банкеті, але ж не до другої години ночі! — Наталя, добрий день, Колі погано, дуже погано, — промовив незнайомий жіночий голос у слухавці, — приїжджайте. — Хто Ви? — запитала Наталя і відчула, як сильно застукало її серце. — Тільки без нервів, мене звати… Вероніка. Ваш чоловік у мене вдома, — схвильовано сказала незнайомка, — прошу Вас, зараз не час з’ясовувати стосунки. — Коля ночує… у Вас? — з подивом запитала Наталя, досі сумніваючись у реальності того, що відбувається. Якась жінка каже, що Коля ночує у неї вдома, але просить не з’ясовувати стосунки. — У мене, Наталя, прошу Вас, — голос у слухавці задзвенів ще більш схвильовано, — він важко задихався і впав, розумієте? Я викликала швидку і…

Наталя прокинулася серед ночі від телефонного дзвінка. У ту ж мить вона зрозуміла, що чоловіка вдома немає. Він попереджав, що затримається на банкеті, але ж не до другої години ночі! — Наталя, добрий день, Колі погано, дуже погано, — промовив…

Read More
— Цей відпочинок ви запам’ятаєте надовго, — тихо промовила я, від чого Славі варто було б насторожитися. Але він не помітив. Ніколи не помічав. Занадто був зайнятий своїми бажаннями. — Ось і добре! — Слава потягнувся за банкою пінного, яку я щойно поставила на стіл. — Мама вже й купальник новий купила… …Я мовчки розклала папери зі звітами на кухонному столі. Цифри танцювали перед очима.

— Цей відпочинок ви запам’ятаєте надовго, — тихо промовила я, від чого Славі варто було б насторожитися. Але він не помітив. Ніколи не помічав. Занадто був зайнятий своїми бажаннями. — Ось і добре! — Слава потягнувся за банкою пінного, яку я щойно поставила на стіл. — Мама вже й купальник новий купила… …Я мовчки розклала папери зі звітами на кухонному столі. Цифри танцювали перед очима.

— Цей відпочинок ви запам’ятаєте надовго, — тихо промовила я, від чого Славі варто було б насторожитися. Але він не помітив. Ніколи не помічав. Занадто був зайнятий своїми бажаннями. — Ось і добре! — Слава потягнувся за банкою пінного, яку…

Read More
Настя розпрощалася з чоловіком чотири роки тому, коли їхньому синочкові саме виповнилося чотири. Знаєте, як воно буває: спочатку обоє наче з ланцюга зірвалися, бачити одне одного не могли, а потім потроху вляглося, перебродило й осіло. — Чому розійшлися? Та через той час, коли я вдома з малям сиділа, — з гіркою посмішкою згадує Настя. — Грошей вічно не вистачало, а в колишнього корона на лоба вилізла, аж очі затулила: я, мовляв, годувальник, я тут господар і право маю голосно гупнути по столу.

Настя розпрощалася з чоловіком чотири роки тому, коли їхньому синочкові саме виповнилося чотири. Знаєте, як воно буває: спочатку обоє наче з ланцюга зірвалися, бачити одне одного не могли, а потім потроху вляглося, перебродило й осіло. — Чому розійшлися? Та через той час, коли я вдома з малям сиділа, — з гіркою посмішкою згадує Настя. — Грошей вічно не вистачало, а в колишнього корона на лоба вилізла, аж очі затулила: я, мовляв, годувальник, я тут господар і право маю голосно гупнути по столу.

Настя розпрощалася з чоловіком чотири роки тому, коли їхньому синочкові саме виповнилося чотири. Знаєте, як воно буває: спочатку обоє наче з ланцюга зірвалися, бачити одне одного не могли, а потім потроху вляглося, перебродило й осіло. — Чому розійшлися? Та через…

Read More
— Оце так подарунок? — Дмитро підняв футболку з таким виглядом, наче то була не нова річ, а якась стара засмальцьована ганчірка. Марина на мить заціпеніла. Вона дивилася на чоловіка і не вірила власним вухам. — Футболка як футболка, Дмитре. Якісна, бавовняна, приємна до тіла… — Та нехай вона хоч золотими нитками шита! — чоловік скривився, жбурнув її назад у пакет і зневажливо пирхнув. — Отак воно й починається: спочатку дешевий трикотаж, а далі що — шкарпетки та піна для гоління на свята?

— Оце так подарунок? — Дмитро підняв футболку з таким виглядом, наче то була не нова річ, а якась стара засмальцьована ганчірка. Марина на мить заціпеніла. Вона дивилася на чоловіка і не вірила власним вухам. — Футболка як футболка, Дмитре. Якісна, бавовняна, приємна до тіла… — Та нехай вона хоч золотими нитками шита! — чоловік скривився, жбурнув її назад у пакет і зневажливо пирхнув. — Отак воно й починається: спочатку дешевий трикотаж, а далі що — шкарпетки та піна для гоління на свята?

— Оце так подарунок? — Дмитро підняв футболку з таким виглядом, наче то була не нова річ, а якась стара засмальцьована ганчірка. Марина на мить заціпеніла. Вона дивилася на чоловіка і не вірила власним вухам. — Футболка як футболка, Дмитре….

Read More
– Доню, нас відрізали від світла за борги. Ми померзнемо, опалення ж на електроенергії! Допоможи!  – В розпачі я подзвонила донечці в Німеччину. Вона вислухала мене, а тоді сказала, що грошей зовсім не має. І це після того, як я віддала їй усі заощадження.  Після цього всього я прийняла остаточне рішення.

– Доню, нас відрізали від світла за борги. Ми померзнемо, опалення ж на електроенергії! Допоможи! – В розпачі я подзвонила донечці в Німеччину. Вона вислухала мене, а тоді сказала, що грошей зовсім не має. І це після того, як я віддала їй усі заощадження. Після цього всього я прийняла остаточне рішення.

Коли почалась війна моя єдина донечка Ілона вирішила виїхати до Німеччини. Та на той момент чоловік її вже не мав права перетинати кордон. Та вони знайшли спосіб його вивезти. Лишень для цього були потрібні чималі кошти. – Мамо, ми продамо…

Read More
Весь Галицький базар чув, як я сварилася з молодою продавчинею. Бо ніхто не сміє мене називати таким образливим словом! Мені 65 нещодавно виповнилося. Для когось то вже пенсійний вік і треба списувати людину. Але я себе досить добре почуваю. Є ще сили на те, аби зранку вийти на прогулянку з песиком, піднятися на 9 поверх без ліфта. Я ще можу навіть присідати та прес качати.

Весь Галицький базар чув, як я сварилася з молодою продавчинею. Бо ніхто не сміє мене називати таким образливим словом! Мені 65 нещодавно виповнилося. Для когось то вже пенсійний вік і треба списувати людину. Але я себе досить добре почуваю. Є ще сили на те, аби зранку вийти на прогулянку з песиком, піднятися на 9 поверх без ліфта. Я ще можу навіть присідати та прес качати.

Мені 65 нещодавно виповнилося. Для когось то вже пенсійний вік і треба списувати людину. Але я себе досить добре почуваю. Є ще сили на те, аби зранку вийти на прогулянку з песиком, піднятися на 9 поверх без ліфта. Я ще…

Read More
Моїй бабусі вже під 70-ть і вона має одне залізне правило – не спілкуватися з родичами. От взагалі, ні на свята, ні просто так, навіть заблокувала їх номери телефонів.  Я спершу думала, що вони колись давним-давно посварилися і тому так ворогую. Але коли почула бабусину розповідь та дізналася правду – зрозуміла, що вона все зробила правильно І ВВАЖАЮ, ЩО ВАМ ВАРТО ПРОЧИТАТИ ЦЮ ІСТОРІЮ ТА ВЗЯТИ ДО УВАГИ ЇЇ СЛОВА!

Моїй бабусі вже під 70-ть і вона має одне залізне правило – не спілкуватися з родичами. От взагалі, ні на свята, ні просто так, навіть заблокувала їх номери телефонів. Я спершу думала, що вони колись давним-давно посварилися і тому так ворогую. Але коли почула бабусину розповідь та дізналася правду – зрозуміла, що вона все зробила правильно І ВВАЖАЮ, ЩО ВАМ ВАРТО ПРОЧИТАТИ ЦЮ ІСТОРІЮ ТА ВЗЯТИ ДО УВАГИ ЇЇ СЛОВА!

З роками в минуле відходить і те жагуче бажання змін та пригод. Ми стаємо дедалі кволішими, тож про юнацький максималізм точно можна забути. А зі старістю взагалі приходить потреба спокою, розміреності та щастя. До того ж ми починаємо розуміти, що…

Read More
Я, мабуть, не одна така. Покинута матір-одиначка.  Василь залишив мене, коли Віці було всього 2 рочки. Сказав, що знайшов більш достойну кандидатуру, а я вже його минуле.  Однак, чесно кажучи – дуже рада, що це трапилося в житті. Так, була чорна смуга. Але якби ви тільки знали, які подарунки приготував мені Бог!

Я, мабуть, не одна така. Покинута матір-одиначка. Василь залишив мене, коли Віці було всього 2 рочки. Сказав, що знайшов більш достойну кандидатуру, а я вже його минуле. Однак, чесно кажучи – дуже рада, що це трапилося в житті. Так, була чорна смуга. Але якби ви тільки знали, які подарунки приготував мені Бог!

Я, мабуть, не одна така. Покинута матір-одиначка. Василь залишив мене, коли Віці було всього 2 рочки. Сказав, що знайшов більш достойну кандидатуру, а я вже його минуле. Зі мною він не відчуває тієї ейфорії… Аліменти мені він не виплачував. На…

Read More
error: Content is protected !!