Оля прийшла додому на сумна. -Ну, що за люди?! – думала вона. – Лізуть у її життя і на матір всяке говорять! Нехай вона не ідеальна мати – та іншої немає. У неї взагалі нікого немає. Батька рік тому не…
Read MoreАвтор: Mag GowYo
Тільки прощати ми тебе не збираємося. Іди. — Дочко… — Згадала, що я у тебе є?! — раптом вибухнула Віка і, побачивши, що на них озираються, знизила тон: — Ти образила мого нареченого! Ти вигнала мене з квартири! Відмовилася! Та ти знаєш, як ми з Павлом жили весь цей час?! — Все-таки «ми»? — задумливо посміхнулася мати. Віку мати одночасно захоплювала і дратувала. Після втрати коханого чоловіка Олена Михайлівна, залишившись з восьмирічною дочкою на руках, швидко взяла себе в руки. Десять років вона була домогосподаркою, а тепер дістала свій диплом бухгалтера, пройшла курси підвищення кваліфікації і влаштувалася на роботу в невелику фірму, там же вечорами вона мила підлоги. Через сім років вона вже в іншій компанії працювала головним бухгалтером з хорошим окладом.
— Тільки прощати ми тебе не збираємося. Іди. — Дочко… — Згадала, що я у тебе є?! — раптом вибухнула Віка і, побачивши, що на них озираються, знизила тон: — Ти образила мого нареченого! Ти вигнала мене з квартири! Відмовилася!…
Read More
Аріно, ти за квартиру заплатила? – крикнув із кухні чоловік Борис. – Мені вже господиня дзвонила! Я кинулася до чоловіка і кинула невдоволений погляд на нього. — Борь, ти ж обіцяв заплатити цього місяця? Він здивувався. — Правда? А я вже й забув. Усі гроші на нову гуму витратив. Аріш, давай цього місяця ти заплати, а я наступного!
Я кинулася до чоловіка і кинула невдоволений погляд на нього. — Борь, ти ж обіцяв заплатити цього місяця? Він здивувався. — Правда? А я вже й забув. Усі гроші на нову гуму витратив. Аріш, давай цього місяця ти заплати, а…
Read More
Від його одягу пахло новими парфумами, які, мабуть, подарувала дружина, інакше б він похвалився і розповів їй, як вибирав парфуми, він обожнював перетворювати кожну покупку на цілу історію. Ліда і сама любила ходити з ним по магазинах, Ярик був страшенно кумедним і примудрявся отримати знижку навіть у звичайному магазині одягу з помаранчевими цінниками.
Від його одягу пахло новими парфумами, які, мабуть, подарувала дружина, інакше б він похвалився і розповів їй, як вибирав парфуми, він обожнював перетворювати кожну покупку на цілу історію. Ліда і сама любила ходити з ним по магазинах, Ярик був страшенно…
Read More
Віра ходила з кута в кут по квартирі. Вона ніяк не могла повірити в те, що відбувається. Та й як можна повірити, що чоловік, з яким прожили п’ятнадцять років разом, пішов. — Йду. Люблю іншу. Вибач, – сказав він. Виявляється, і речі зібрав заздалегідь. Підготувався. І здогадувалася, що щось не те: затримувався на роботі, говорив про позапланові перевірки, зустрічі з друзями… Вона вірила. Вірніше, хотіла вірити. «Скільки днів минуло після його відходу? Три чи більше?» – намагаючись згадати, Віра міряла кроками кімнату. Вона дійшла до вікна, розвернулася і пішла назад, до дверей. Усього одинадцять кроків. Вона механічно їх рахувала щоразу. Жінка навіть не пам’ятала, коли їла востаннє.
Віра ходила з кута в кут по квартирі. Вона ніяк не могла повірити в те, що відбувається. Та й як можна повірити, що чоловік, з яким прожили п’ятнадцять років разом, пішов. — Йду. Люблю іншу. Вибач, – сказав він. Виявляється,…
Read More
Забудь про те, що маєш матір. Після весілля ти мене не турбуєш і вдаєш, що мене немає і ніколи не було. Так, і гроші на весілля я тобі не дам. Якщо не я обирала тобі дружину, то не платитиму за весь цей фарс.
– Забудь про те, що маєш матір. Після весілля ти мене не турбуєш і вдаєш, що мене немає і ніколи не було. Так, і гроші на весілля я тобі не дам. Якщо не я обирала тобі дружину, то не платитиму…
Read More
На похоронах колишнього чоловіка Ірина стояла трохи осторонь, тримаючи за руку крихітного Микиту. Син був блідий, але тримався з якоюсь дорослою, неприродною для нього скутістю. Або просто не все ще розумів. Свекруха, Ольга Вікторівна, чорна від горя, трималася за труну і вже не плакала. У неї вже не було сліз, все виплакала за рік боротьби з онкологією, яка і звела в могилу сина в свої тридцять з невеликим років. Після кладовища всі зібралися за поминальним столом. Свекруха сиділа мовчки, колупаючи ложкою олів’є. Коли всі почали розходитися, покликала Ірину на кухню.
На похоронах колишнього чоловіка Ірина стояла трохи осторонь, тримаючи за руку крихітного Микиту. Син був блідий, але тримався з якоюсь дорослою, неприродною для нього скутістю. Або просто не все ще розумів. Свекруха, Ольга Вікторівна, чорна від горя, трималася за труну…
Read More
«Кому ти потрібна у свої 40? Забирайся!» — заявив чоловік, та він ще не знав, що вже завтра я стану його начальницею… — Ну що, дочекалися! — Ігор ввалився до квартири, розмахуючи портфелем, ніби це був переможний прапор. — Завтра рада директорів. Питання майже вирішене. Марина підвела на нього очі від ноутбука. Вона не стала уточнювати, про яке саме питання йдеться.
— Ну що, дочекалися! — Ігор ввалився до квартири, розмахуючи портфелем, ніби це був переможний прапор. — Завтра рада директорів. Питання майже вирішене. Марина підвела на нього очі від ноутбука. Вона не стала уточнювати, про яке саме питання йдеться. Останні…
Read More
Андрій поспішав. Але це звичайна справа. Він вічно кудись поспішав, вічно спізнювався, вічно обіцяв собі почати планувати час нормально. Але сьогодні особливо не можна було спізнитися – Олена чекала в ресторані, і вона ненавиділа чекати. Зупинка. Автобус ось-ось мав під’їхати. Андрій дістав телефон, глянув на час і скривився. Ще п’ять хвилин запізнення. Олена точно буде незадоволена. Знову ці її погляди, мовляв, я для тебе не важлива. – Ви чого там застрягли? Проходьте! – роздратовано кинув хтось ззаду. Андрій обернувся. Черга на зупинці скупчилася пристойна, люди обходили щось стороною, хтось морщився з огидою, хтось просто відвертався. Він зробив крок вперед і завмер.
Андрій поспішав. Але це звичайна справа. Він вічно кудись поспішав, вічно спізнювався, вічно обіцяв собі почати планувати час нормально. Але сьогодні особливо не можна було спізнитися – Олена чекала в ресторані, і вона ненавиділа чекати. Зупинка. Автобус ось-ось мав під’їхати….
Read More
Андрій зайшов у квітковий магазин, щоб купити червоні троянди для його коханої Насті. У неї сьогодні день народження. Міг би бути…
Андрій зайшов у квітковий магазин, щоб купити червоні троянди для його коханої Насті. У неї сьогодні день народження. Міг би бути… … Два щасливих роки сімейного життя, і три роки як він удівець. Спочатку жив як у тумані. Робота, дім,…
Read More