Ти що вдягла? — з огидою вимовив Гліб, повільно й презирливо окинувши дружину поглядом з голови до ніг. — Виглядаєш як якась базарна тітка! Ти взагалі розумієш, що ми тепер — люди статусу? Кожне його слово вдаряло по Ірині, наче…
Read MoreАвтор: Mag GowYo
Ти де тиняєшся?! Гості приїхали, тебе що, вдома нема? Їм ще довго тебе чекати?
Ключі від двокімнатної квартири на Садовій приємно холодили долоню. Олена стояла посеред порожніх кімнат і не могла повірити — нарешті в неї є власне житло в центрі Львова. П’ять років зйомних кутків, відкладання кожної копійки, робота на двох роботах —…
Read More
Вважайте це гуманітарною допомогою — і більше в наш дім ні ногою! — дружина поставила на стіл важкий мішок, набитий доверху…
Олена довго стояла на порозі квартири своєї свекрухи, збираючись із духом. У руках вона тримала величезний будівельний мішок, який ледь вміщався в ліфт. Мішок був настільки важкий, що їй довелося тричі зупинитися дорогою від машини до під’їзду. Дзвінок у двері…
Read More
Тебе повільно підсипає отруту близька людина, — прошепотів лікар, озираючись на мого турботливого чоловіка.
Ніколи б не подумала, що настане день, коли я так люто втомлюся від самого життя. Немов вичавлений лимон, лежу вранці в ліжку, ледь-ледь можу прочинити очі, ніби хтось невидимий тягне їх донизу невидимими нитками. Сплю, здавалось би, як ведмідь у…
Read More
Живу тепер сама – в старенькій маминій хаті на околиці невеличкого містечка на заході України. Тиша тут особлива – така, що іноді аж дзвенить. Але я вже звикла. Раніше було гірше. Зараз… просто є як є. Життя було, скажу чесно, непросте. Ми жили з мамою, молодшою сестрою Оксаною і моїми двома дітьми – Іванком і Марічкою. Чоловік мій, Петро, пішов від нас, коли Марічці було 5. Зустрів якусь молодшу, “закохався знову”. А я? Я залишилась із двома дітьми, без копійки, з хворою мамою і сестрою, яка на той час ще була студенткою. Із усмішкою на обличчі, а в душі – порожнеча. – Ганю, а що ти будеш робити? – питала мама, коли Петро пішов. – Жити, мамо. І дітей ростити. І тоді я прийняла рішення – їхати на заробітки. До Італії. Було страшно. Не знала мови і людей. Але я знала одне – мої діти мають мати краще життя.
Живу тепер сама – в старенькій маминій хаті на околиці невеличкого містечка на заході України. Тиша тут особлива – така, що іноді аж дзвенить. Але я вже звикла. Раніше було гірше. Зараз… просто є як є. Життя було, скажу чесно,…
Read More
Я потрапила в дуже цікаву історію. Зараз можу згадувати її з посмішкою, а тоді мені було зовсім не до сміху. Через інтернет я познайомилась з Олександром. Статний чоловік 40 років. Він виявився розлученими. Сказав мені про це при першій зустрічі. Я художниця, яка не відбулась. Маю кілька хороших робіт, та цим себе не прогодуєш, тому працюю реставратором. Маю власну квартиру та дорослу доньку, у якої своя сім’я. Олександр є власником мережі СТО, живе сам в двокімнатній квартирі та більше часу проводить на дачі. Дітей у них з колишньою дружиною не було. Коли я запитала чому вони розлучились, Сашко сказав: – Вона просто втекла до коханця, а тоді вони разом поїхали до Італії. Більше я не розпитувала.
Я потрапила в дуже цікаву історію. Зараз можу згадувати її з посмішкою, а тоді мені було зовсім не до сміху. Через інтернет я познайомилась з Олександром. Статний чоловік 40 років. Він виявився розлученими. Сказав мені про це при першій зустрічі….
Read More
Я закінчила навчання в медінституті й переїхала працювати у невелике село. Там я зустріла молодого юнака, який тільки вийшов з армії. Між нами зав’язалося тісне спілкування, яке переросло у стосунки. Ми разом гуляли, ходили в клуб й відвідували усі родинні свята. Ніхто навіть не сумнівався в тому, що ми одружимося. Весілля відбулося швидше, ніж планувалося, адже одного дня я дізналася, що ношу під серцем дитину. Ми узаконили наші відносини й почали вести спільний побут. Я допомогла чоловікові влаштуватися водієм швидкої, а сама працювала фельдшером у тій же лікарні. Ми їздили разом на роботу й разом поверталися додому. Незабаром народився синочок. Радості не було меж. Все в родині було добре. Але в один прекрасний момент, чоловік заявив, що йому набридло жити на маленьку зарплату водія швидкої. Сказав, що у нього є можливість влаштуватися водієм на автобус. Подумали і вирішили, що дійсно треба збільшувати сімейний бюджет. Я не стала перечити. Так пролетіли довгі роки. Син уже подорослішав. А чоловік почав все рідше з’являтися вдома. Поїздка за поїздкою. Я почала обурюватися: «Хіба можна витримати таке навантаження? Куди начальство дивиться? Так і до аварії недалеко – ти ж перепрацьовуєш і втомлюєшся». Якби я тоді знала, що за моєю спиною мій чоловік вже давно зустрічається з іншою жінкою. Ця новина була для мене як грім серед ясного неба. Вона працювала на ринку – торгувала речами. Частенько їздила в обласний центр за покупками на його автобусі. Продавці – народ сміливий, зухвалий, палець в рот не клади. Ось і попався мій чоловік на її гачок. Через якийсь час він зібрав свої речі і пішов до неї. Було боляче і прикро. Шукала привід побачитися і поговорити. Але все було марно. Прийняла рішення про розлучення. Прізвище залишила його. Минуло п’ять років.
Я закінчила навчання в медінституті й переїхала працювати у невелике село. Там я зустріла молодого юнака, який тільки вийшов з армії. Між нами зав’язалося тісне спілкування, яке переросло у стосунки. Ми разом гуляли, ходили в клуб й відвідували усі родинні…
Read More
Я завжди вважав шлюб своїх батьків ідеальним. Я хотів брати приклад із них і у всьому їх наслідувати. І навіть, коли батько помер, я не переставав захоплюватись мамою, яка стільки років була вірною йому і зберігала пам’ять про нього. Та остання її новина мене дуже вразила. Того дня вона попросила мене приїхати в гості, казала, що спекла торт. Але чуло моє серце, що щось серйозне трапилося. Мама заварила чаю, сідає збоку, бере мене за руку та спокійним тоном каже: – Сину, я хочу знову вийти заміж! – Що? Мені не почулось чи ти так жартуєш? – Ні, ти все правильно зрозумів. – Як ти можеш зрадити пам’ять про нашого батька?
Я завжди вважав шлюб своїх батьків ідеальним. Я хотів брати приклад із них і у всьому їх наслідувати. І навіть, коли батько помер, я не переставав захоплюватись мамою, яка стільки років була вірною йому і зберігала пам’ять про нього. Та…
Read More
А ви теж помітили, що головний страх переважної більшості чоловіків – ніби жінкам від них потрібні лише гроші? Якісь фантомні гроші, яких у них зроду не було. От ніби – то всі жінки світу прокидаються, і перше про що думають, – де ж ти мій “тисячіонер” ? Та цей страх, як на мене, повністю обґрунтований: ну уявіть, що ви винні комусь 100 тисяч яких у вас навіть немає. Тож, від таких створінь треба застерігатися, як від шахраїв на базарі. Тому я тут накидала нашвидкуруч алгоритм дій, як на початку знайомства вберегти себе від меркантильних жінок, які жадають ваших грошиків, яких ви і самі жадаєте. Обирайте жінку, що пахне піджаркою, котлетами або, на крайній випадок, туалетною водичкою ейвон, а не якимсь там буржуйським Монталем, “шанелем” чи, борони Боже, – томфордами. Зверніть увагу на її телефон: якщо він розміром з совкову лопату і на задній панелі красуються три величезні ока, що зверхньо дивляться вам прямо в душу – до біса таку кандидатку. Ідеально, щоб в неї був кнопочний, розкладушка або якийсь бюджетний китаєць з тріснутим екраном. Зайдіть до її соцмереж: якщо там фото з гламурних ресторанів, багатих курортів, небо в ілюмінатор літака і купа її селфачів, кожен в різному ошатному аутфіті (не запам’ятовуйте це слово), добре подумайте, чи потягнете ви такий контент, бо максимум, чим ви можете стати їй в нагоді- це робити гарні фото.
А ви теж помітили, що головний страх переважної більшості чоловіків – ніби жінкам від них потрібні лише гроші? Якісь фантомні гроші, яких у них зроду не було. От ніби – то всі жінки світу прокидаються, і перше про що думають,…
Read More
Я вперше стикнувся з такою ситуацією в громадському транспорті. Сталась вона ввечері. Їду додому в трамваї після роботи. На одній з зупинок заходить молода дівчина з важкими пакетами. Вона поставила їх на сидіння, а сама пішла сплатити за проїзд. Поки сплачувала, миттю з’явився молодий хлопець, скинув пакети з сидіння і сам усівся. Якщо чесно, я був шокований. Я часто повертаюсь з роботи трамваєм. На зупинці біля ринку часто заходить багато жінок з сумками. Тим часом дівчина вже сплатила та повернулась з талончиком назад. Вам сподобалася історія? – Вибачте, чоловіче, та тут стояли мої сумки. Може ви поступитесь місцем? – Тобі? То навіщо поступатися? Сідайте на коліна, не соромтесь. І обоє в комфорті поїдемо.
Я вперше стикнувся з такою ситуацією в громадському транспорті. Сталась вона ввечері. Їду додому в трамваї після роботи. На одній з зупинок заходить молода дівчина з важкими пакетами. Вона поставила їх на сидіння, а сама пішла сплатити за проїзд. Поки…
Read More