Андрій зайшов у квітковий магазин, щоб купити червоні троянди для його коханої Насті. У неї сьогодні день народження. Міг би бути… … Два щасливих роки сімейного життя, і три роки як він удівець. Спочатку жив як у тумані. Робота, дім,…
Read MoreАвтор: Mag GowYo
Те, що Ліза зовсім не та, за кого вона себе видає, Поліна Василівна зрозуміла відразу. Ні її мила скромна сукня в квіточку, ні коса нижче пояса, ні окуляри в оправі не змогли її переконати в зворотному. Було в дівчині щось таке, від чого серце Поліни Василівни стиснулося і защеміло, передчуваючи швидку біду. Звичайно, жінка нічого такого синові не сказала, а лише мило посміхнулася і запропонувала пройти до вітальні. Ігор був пізньою і дуже бажаною дитиною. Поліна Василівна в силу обставин довго не могла вийти заміж.
Те, що Ліза зовсім не та, за кого вона себе видає, Поліна Василівна зрозуміла відразу. Ні її мила скромна сукня в квіточку, ні коса нижче пояса, ні окуляри в оправі не змогли її переконати в зворотному. Було в дівчині щось…
Read More
На селі справляли гучне весілля. Всі від душі веселилися, аж гай шумів! Молодятка так націлувалися, що аж губи червоніли, наче маки, — стільки їм щастя бажали! Гостей зібралося чоловік із сто п’ятдесят, тож за столами не всі й помістилися. Плакали на весіллі хіба що від радості, падали під стіл від зухвалих жартів свахи, задихалися від міцних обіймів та безкінечних тостів, а від танців і ніг не чули. Сергій оженився!
На селі справляли гучне весілля. Всі від душі веселилися, аж гай шумів! Молодятка так націлувалися, що аж губи червоніли, наче маки, — стільки їм щастя бажали! Гостей зібралося чоловік із сто п’ятдесят, тож за столами не всі й помістилися. Плакали…
Read More
Мамо… Я сьогодні бачила Євгена. У кафе, з іншою жінкою. Вони… — Марина запнулася, намагаючись підібрати слова. — Були занадто близькі. Це була не ділова зустріч. Він її цілував. Любов Сергіївна завмерла, немов не почула сказаного. Вона повільно повернула голову в бік дочки, а потім вибухнула саркастичним сміхом. — Ти жартуєш, так? — її голос був сповнений холодом і недовірою. — Мамо, я серйозно! — Марина зробила крок ближче. — Я все бачила на власні очі! Вони сиділи в кафе, говорили про те, що їм потрібно почекати, що «ситуація складна», а потім він поцілував її.
— Мамо… Я сьогодні бачила Євгена. У кафе, з іншою жінкою. Вони… — Марина запнулася, намагаючись підібрати слова. — Були занадто близькі. Це була не ділова зустріч. Він її цілував. Любов Сергіївна завмерла, немов не почула сказаного. Вона повільно повернула…
Read More
Я відчинила двері й побачила кур’єра. Точніше, думала, що то він. — У мене доставка до дверей, — прохрипіла я в слухавку кілька хвилин тому. — Підніміться, будь ласка. Голова просто розколювалася. Кашель не давав нормально вдихнути. Я взяла лікарняний за три дні до відпустки — хотіла відлежатися вдома, набратися сил перед поїздкою до батьків.
Я відчинила двері й побачила кур’єра. Точніше, думала, що то він. — У мене доставка до дверей, — прохрипіла я в слухавку кілька хвилин тому. — Підніміться, будь ласка. Голова просто розколювалася. Кашель не давав нормально вдихнути. Я взяла лікарняний…
Read More
Загалом так, – Наталія Петрівна поправила ідеально покладену сиву хімічну завивку. – Надя, дочка моєї подруги Свєти, в положенні. Від Сергія. Поліна поставила кухоль на столик. Рука затремтіла, але обличчя залишилося спокійним. Двадцять років шлюбу, двоє дітей, безсонні ночі біля ліжка хворої свекрухи п’ять років тому – і ось тобі подаруночок.
Наталія Петрівна увірвалася до квартири без стуку, як завжди. Навіть не подзвонила – просто відчинила двері своїм ключем, який колись випросила «про всяк випадок». Цей випадок настав рівно о дев’ятій ранку в неділю. – Поліно! Ти вдома? – голос свекрухи…
Read More
Ганна вже зібралася ступити на дорогу, щоб піти до автобусної зупинки, як раптом побачила машину Вадима. – Цікаво, навіщо він приїхав, адже батьки зараз у санаторії й будуть там ще два тижні, – подумала Ганна. – Мабуть, вирішив перевірити квартиру. Відмінно, отже, додому поїдемо разом.
У п’ятницю перед обідом у бухгалтерію зайшла усміхнена Римма Олексіївна. – Дівчатка, все – наказ підписаний, з понеділка я на пенсії, – сказала вона. – Вітаємо, – в один голос відгукнулися чотири жінки різного віку. – А в мене для…
Read More
Я стояла перед дзеркалом у ванній, в руці тремтіла туш. Востаннє я так старанно фарбувалася сім років тому, перед тим нещасливим корпоративом, де познайомилася з Максимом. Він пішов через рік після появи сина, благородно залишивши нам квартиру. Моя рука потягнулася до звичного блиску для губ, але раптом схопила червону помаду. Вона лежала недоторканою з тих пір, як я стала просто «мамою Івана». Телефон задзвонив на краю раковини, з гуркотом впавши на підлогу. Моя рука з пензликом здригнулася, залишивши чорну смугу біля скроні. Олена дзвонила втретє за годину.
Я стояла перед дзеркалом у ванній, в руці тремтіла туш. Востаннє я так старанно фарбувалася сім років тому, перед тим нещасливим корпоративом, де познайомилася з Максимом. Він пішов через рік після появи сина, благородно залишивши нам квартиру. Моя рука потягнулася…
Read More
Ларисо! Що є жерти? – голос Слави гримів по всій квартирі. – Я годину тому прийшов додому! Олег застиг у передпокої. Щойно переступив поріг, а вже хочеться розвернутися та піти. Це точно той самий Славко, з яким вони в дитинстві ганяли по двору на великих? – Іду, йду! – із кухні вибігла жінка. Худа, бліда, з темними кругами під очима. – Олег?
– Ларисо! Що є жерти? – голос Слави гримів по всій квартирі. – Я годину тому прийшов додому! Олег застиг у передпокої. Щойно переступив поріг, а вже хочеться розвернутися та піти. Це точно той самий Славко, з яким вони в…
Read More
І цю мишу взяли до нас на роботу? — шепотілися за спиною нової співробітниці, ще не знаючи, що за годину вона викличе їх до себе й звільнить… Двері до відділу маркетингу відчинилися беззвучно. На порозі стояла дівчина — сіра спідниця трохи нижче колін, блузка, застібнута на всі гудзики, і кардиган такого мишачого кольору, що здавалося, от-от зіллється зі стіною офісу. Вона зробила кілька невпевнених кроків уперед, притискаючи до грудей тонку папку, немов щит.
Двері до відділу маркетингу відчинилися беззвучно. На порозі стояла дівчина — сіра спідниця трохи нижче колін, блузка, застібнута на всі гудзики, і кардиган такого мишачого кольору, що здавалося, от-от зіллється зі стіною офісу. Вона зробила кілька невпевнених кроків уперед, притискаючи…
Read More