– Навіщо ти приїхала? – Мати тримала двері, трохи прочинивши. – Як мені тепер людям у вічі дивитися? Не дочка ти мені. Тільки пліткувати перестали, ми з батьком у магазин пів року зайти не могли. Для чого ти приїхала? Га?

– Навіщо ти приїхала? – Мати тримала двері, трохи прочинивши. – Як мені тепер людям у вічі дивитися? Не дочка ти мені. Тільки пліткувати перестали, ми з батьком у магазин пів року зайти не могли. Для чого ти приїхала? Га?

– Навіщо ти приїхала? – Мати тримала двері, трохи прочинивши. – Як мені тепер людям у вічі дивитися? Не дочка ти мені. Тільки пліткувати перестали, ми з батьком у магазин пів року зайти не могли. Для чого ти приїхала? Га?…

Read More
— Синку, вона сумує, це не дивно. Та й температура у неї була, привиділася мама.Може, тобі одружитися? Дівчинці потрібна мати, зрозумій. А тобі жінка в домі. — Мамо, не починай. Все нормально, ми впораємося без всяких там жінок!

— Синку, вона сумує, це не дивно. Та й температура у неї була, привиділася мама.Може, тобі одружитися? Дівчинці потрібна мати, зрозумій. А тобі жінка в домі. — Мамо, не починай. Все нормально, ми впораємося без всяких там жінок!

Всі шкодували Іллю. Такий молодий, а вже вдівець. Дружина Настя пішла з життя рік тому від раку. Ілля з донькою Даринкою залишилися самі. Батьки допомагали, звичайно. І морально підтримували, як могли. Друзі теж завжди були поруч. У вітальні, на стіні…

Read More
— Наталонька! — Світлана схопила мене за плечі. — Ну будь ласка! Я розумію, що вчинила неправильно. Але що мені тепер робити? Я реально не можу відмовитися від поїздки. І дітям нікуди йти. Ну десять днів! Я тобі компенсую, що хочеш куплю! — Мені нічого не потрібно! Мені потрібно, щоб мене поважали!

— Наталонька! — Світлана схопила мене за плечі. — Ну будь ласка! Я розумію, що вчинила неправильно. Але що мені тепер робити? Я реально не можу відмовитися від поїздки. І дітям нікуди йти. Ну десять днів! Я тобі компенсую, що хочеш куплю! — Мені нічого не потрібно! Мені потрібно, щоб мене поважали!

Дзвінок у двері розірвав тишу моєї квартири о пів на дев’яту ранку. Я завмерла з чашкою кави в руках, не вірячи своїм вухам. У суботу, в перший день зимових канікул, коли я планувала нарешті виспатися, хтось наполегливо тиснув на кнопку….

Read More
Василь теж удовів, є донька Ольга їй 29 років на рік старша. Обмінялися номерами телефонів, а коли вони зустрілися то чоловік повів її в ресторан і розуміння що це сама доля звела їх у тому автосервісі. Їхні зустрічі тривали уже тиждень і Дарина почувала себе 20 -ти річною дівчинкою. Друзі та співробітники компанії в якій вона працювала щиро за неї пораділа.

Василь теж удовів, є донька Ольга їй 29 років на рік старша. Обмінялися номерами телефонів, а коли вони зустрілися то чоловік повів її в ресторан і розуміння що це сама доля звела їх у тому автосервісі. Їхні зустрічі тривали уже тиждень і Дарина почувала себе 20 -ти річною дівчинкою. Друзі та співробітники компанії в якій вона працювала щиро за неї пораділа.

Після того як не стало її коханого чоловіка Дарина цілих п’ять років не дивилася у бік інших чоловіків. ” Дарино ну що ти таке робиш з собою?” – казали подруги ти дуже гарна жінка, ну не можна отак сидіти і…

Read More
Нещодавно у гості приїздила тітка “Ларісачька с Харькава” (вона так сама про себе говорить). Приготувала для любої тітки гостинці, салат зробила дуже смачний.  Однак, не минуло й 5 хвилин – як Ларісачька за серце почала хапатися: – Ви живадори! Как пасмєлі такоє блюда мнє прігатовіть!  У мене очі квадратні, а чоловік починає голосно реготати – аж сльозами заливається! А все через…салат з журавлиною.

Нещодавно у гості приїздила тітка “Ларісачька с Харькава” (вона так сама про себе говорить). Приготувала для любої тітки гостинці, салат зробила дуже смачний. Однак, не минуло й 5 хвилин – як Ларісачька за серце почала хапатися: – Ви живадори! Как пасмєлі такоє блюда мнє прігатовіть! У мене очі квадратні, а чоловік починає голосно реготати – аж сльозами заливається! А все через…салат з журавлиною.

Згадала один випадок і досі так сміятися починаю. Коротше, діло було тиждень тому, в суботу мала гостей – приїхала тітка чоловіка. Я з пані Ларисою хіба в фейсбуці “дружу”, а так бачилися ще рік тому у свекрухи на святкування. Тітка…

Read More
– Ну, що я такого зробив?! Я просто втомився, розумієш? Від цієї… рутини, одноманітності! А життя – воно ж одне, і воно дуже коротке! А я не бачив ще нічого, розумієш?! Його якось різко накрило після тридцятого дня народження. Ось що це за життя? Нудна робота, будинок, посиденьки з друзями у барі двічі на місяць, поїздки до батьків у відпустці, замість відпочинку на морі.

– Ну, що я такого зробив?! Я просто втомився, розумієш? Від цієї… рутини, одноманітності! А життя – воно ж одне, і воно дуже коротке! А я не бачив ще нічого, розумієш?! Його якось різко накрило після тридцятого дня народження. Ось що це за життя? Нудна робота, будинок, посиденьки з друзями у барі двічі на місяць, поїздки до батьків у відпустці, замість відпочинку на морі.

– Ти не тільки мене зрадив! Я подаю на розлучення. Обговорювати тут нічого, – зневажливо кинула вона у відповідь і відвернулася від нього. – Ну, що я такого зробив?! Я просто втомився, розумієш? Від цієї… рутини, одноманітності! А життя –…

Read More
Я подав на розлучення, — В’ячеслав спокійно відсунув тарілку з вечерею, ніби повідомив про щось зовсім буденне. Тетяна повільно підняла на нього погляд. У його голосі не було сумнівів, отже, рішення остаточне.

Я подав на розлучення, — В’ячеслав спокійно відсунув тарілку з вечерею, ніби повідомив про щось зовсім буденне. Тетяна повільно підняла на нього погляд. У його голосі не було сумнівів, отже, рішення остаточне.

— Я подав на розлучення, — В’ячеслав спокійно відсунув тарілку з вечерею, ніби повідомив про щось зовсім буденне. Тетяна повільно підняла на нього погляд. У його голосі не було сумнівів, отже, рішення остаточне. — Ти знайшов іншу? — вона не…

Read More
— Ти просто непозволено багато витрачаєш, — почула Марина від свого чоловіка на другому році відпустки по догляду за дитиною. — Можна спустити все на харчі, жодних грошей не вистачить. Жінці такі слова було чути, звісно, прикро. Вона ж чудово розуміла, що в них зараз скрутний період: кредити, декретна відпустка, одна (і не найбільша) зарплата чоловіка. Втім, заможними вони з Іллею ніколи й не були. Одружилися, будучи вчорашніми студентами, винаймати кімнату в квартирі з підселенням, як іноді називають звичайні комуналки, відкладали кожну копійку, щоб придбати своє власне житло.

— Ти просто непозволено багато витрачаєш, — почула Марина від свого чоловіка на другому році відпустки по догляду за дитиною. — Можна спустити все на харчі, жодних грошей не вистачить. Жінці такі слова було чути, звісно, прикро. Вона ж чудово розуміла, що в них зараз скрутний період: кредити, декретна відпустка, одна (і не найбільша) зарплата чоловіка. Втім, заможними вони з Іллею ніколи й не були. Одружилися, будучи вчорашніми студентами, винаймати кімнату в квартирі з підселенням, як іноді називають звичайні комуналки, відкладали кожну копійку, щоб придбати своє власне житло.

— Ти просто непозволено багато витрачаєш, — почула Марина від свого чоловіка на другому році відпустки по догляду за дитиною. — Можна спустити все на харчі, жодних грошей не вистачить. Жінці такі слова було чути, звісно, прикро. Вона ж чудово…

Read More
«Прошу тебе, донечко, пожалій мене, — благала я. — Вже три дні не їла хліба, а грошей зовсім не залишилось». По моїх щоках, вкритих дрібними зморшками, текли сльози. У руках я тримала лише сумку з порожніми пляшками.

«Прошу тебе, донечко, пожалій мене, — благала я. — Вже три дні не їла хліба, а грошей зовсім не залишилось». По моїх щоках, вкритих дрібними зморшками, текли сльози. У руках я тримала лише сумку з порожніми пляшками.

«Прошу тебе, донечко, пожалій мене, — благала я. — Вже три дні не їла хліба, а грошей зовсім не залишилось». По моїх щоках, вкритих дрібними зморшками, текли сльози. У руках я тримала лише сумку з порожніми пляшками. «Як же так,…

Read More
Наступного ранку гості підійнялися рано. Марина знову приготувала сніданок – яєчню та бутерброди. Атмосфера за столом була ще більш обтяжливою, ніж увечері. Усі розуміли, що візит не вдався. Олександр, допиваючи каву, глянув на брата і сказав уже без звичної веселості: – Ну, Артеме, ми, мабуть, поїдемо. Не заважатимемо вам. Ліза… передай, щоб одужувала.

Наступного ранку гості підійнялися рано. Марина знову приготувала сніданок – яєчню та бутерброди. Атмосфера за столом була ще більш обтяжливою, ніж увечері. Усі розуміли, що візит не вдався. Олександр, допиваючи каву, глянув на брата і сказав уже без звичної веселості: – Ну, Артеме, ми, мабуть, поїдемо. Не заважатимемо вам. Ліза… передай, щоб одужувала.

Артем ліниво потягнувся, з насолодою відчуваючи м’якість ліжка та суботній ранок. Поруч, пригрівшись, спала його дружина, Ліза, її темне волосся розсипалося по подушці. Ідилію порушив наполегливий дзвінок телефону на тумбочці. Артем насупився, подивився на екран і посміхнувся. “Мама”, – прошепотів…

Read More
error: Content is protected !!