— Кохана, познайомся, це моя мама, — Діма взяв мене за руку, і я відчула легке тремтіння його пальців. Жінка в бежевому костюмі оглянула мене з ніг до голови, як сканер в аеропорту. Усілася посмішка, але очі залишилися холодними. —…
Read MoreАвтор: Mag GowYo
– Алло, Вітя… – Приїжджай швидше. Тата не стало… – Мамо, я зараз зайнятий – Подзвони Світлані. – Синку, тата не стало! – ахнула Надія Петрівна.– Мамо, справді, подзвони Світлані. Вона краще з усім впорається. А я як тільки звільнюся, то зразу підʼїду… Син поклав слухавку. У Надії Петрівни не стало чоловіка Сергія. Жінка взяла телефон і набрала номер сина Віктора. – Алло, Вітя… – тихо сказала вона в слухавку. – Приїжджай швидше. Тата не стало… – Мамо, я зараз зайнятий, у мене справи! – раптом сказав син. – Подзвони Світлані. – Синку, тата не стало! – ахнула Надія Петрівна. – Невже ти не можеш відмовитися від роботи? – Не вигадуй! – роздратовано сказав син. – Я вчора з ним розмовляв. Мамо, справді, подзвони Світлані. Вона краще з усім впорається. А я як тільки звільнюся, то зразу підʼїду… Син поклав слухавку. Надія Петрівна не вірила своїм вухам Надія Петрівна більше години кликала свого чоловіка Сергія. В глибині душі вона розуміла, що трапилося щось погане, але серце все продовжувало сподіватися, що Бог все-таки змилостивиться над нею і її Сергійко проживе ще довге життя… Вона вже кілька років була дуже слаба. І всі ці роки жінка день і ніч благала Бога тільки про одне, щоб вона пішла раніше за нього. А якщо ні, то їй довелося б проживати залишок своїх днів у якомусь будинку для літніх людей. Надія Петрівна ще кілька разів покликала чоловіка на ім’я, але він так і спав, відвернувшись обличчям до стіни. Її серце стрепнеулося. Їй було важко усвідомлювати, що її Сергійка, з яким вона прожила душа в душу не один десяток років, більше немає. Хто тепер піклуватиметься про неї? Хто її годуватиме? Хто купатиме її? Діти нізащо в світі не захочуть взяти на себе такий тягар. Вони й раніше не дуже прагнули допомагати їм, а вже тепер і поготів. Скільки разів вони вмовляли батька віддати Надію Петрівну в пансіонат, мовляв, так їй буде легше, а квартиру їхню чотирикімнатну продати і купити меншу. Та Сергій Іванович все відмовлявся. Не міг він зрадити кохану жінку, з якою прожив п’ятдесят років у любові й радості, і яка подарувала йому трьох дітей. Йому навіть довелося записатися на курси масажу, щоб самому робити процедури дружині. Він навчився готувати, купив пральну машинку, змайстрував за своїми кресленнями крісло, завдяки якому міг переміщати свою дружину з кімнати у ванну. Ванну він теж переробив, прибравши власне саму ванну, що стала зайвою, і збудувавши замість неї душ. Здавалося, чоловік прагнув зробити все можливе, щоб полегшити життя дружини. Уся кімната була в живих рослинах, які радували око цілий рік. А коли ставало тепло, Сергій Іванович вивозив дружину на лоджію і вони вдвох з висоти сьомого поверху милувалися містом. …Спогади зникли після того, як Надія Петрівна почула дзвінок у двері. – Хто це міг бути? – подумала жінка. Вона не могла відчинити двері, а тим часом наближався час обіду. Якось дотягнувшись до телефону, жінка набрала номер телефону сина. – Алло, Вітя… – тихо сказала вона в слухавку. – Приїжджай швидше. Здається, тата більше немає… – Мамо, я зараз зайнятий, у мене багато справ! – сказав син. – Подзвони Світлані. – Синку, тата не стало! – ахнула Надія Петрівна. – Невже ти не можеш відмовитися від роботи? – Не вигадуй! – роздратовано сказав син. – Може, він ще спить? Я вчора з ним розмовляв, він ні на що не скаржився. – Він ніколи до такої години не спить. Я знаю, щось трапилося. Я гукаю-гукаю, а він не озивається. Синку, приїжджай. Мені теж треба допомога. – Мамо, справді, подзвони Світлані, вона краще за мене з усім впорається, а я як звільнюся, під’їду… Надія Петрівна не вірила своїм вухам. Віктор поклав слухавку і як ні в чому не бувало продовжив працювати. Ні, він любив батька, і матір теж любив, тільки його любов виражалася в парі тисячах, які він щомісяця перераховував батькові на картку, й іноді замовляв продукти, які доставляв кур’єр. А сам він уже кілька місяців не був у батьківському будинку. І справа не в тому, що в нього не було на це часу, просто він дуже боявся старості. А запаху ліків в будинку батьків він не витримував. Скільки разів він просив батька відвезти матір у пансіонат? Але ні, він його не тільки не послухав, він навіть заборонив йому думати про це. І ось тепер, коли батька не стало, треба тепер їм щось вирішувати з матір’ю. Світлана точно не візьме матір до себе. У неї чоловік бізнесмен, удома часто бувають гості, а вона сама не вилазить із салонів, щоб відповідати статусу чоловіка. Він теж не може взяти матір до себе. Людочка йому виказуватиме щодня. Вона й так свариться, коли дізналася, що він щомісяця гроші перераховував батькові. Маринка та в Америці живе, вона навіть на поминки навряд чи зможе приїхати, а матір і поготів не захоче забрати до себе… …Надія Петрівна не стала зволікати. Вона набрала номер телефону дочки, і крізь сльози, почала благати її терміново приїхати. – Світлано, доню, приїжджай! Тата не стало! Вітя не може, я йому вже дзвонила! Мені лячно, дочко, приїдь швидше! – Ну, куди я зараз приїду? – здивувалася та. – Я на манікюрі, а потім мені потрібно ще укладання зробити… До нас сьогодні дуже важливі гості приїхати повинні, тож я не можу. Ти до завтра потерпіти зможеш? – Світлано, та мені хоча б переодягнутися. Та й із татом треба щось вирішувати. – Я зараз Віті зателефоную, нехай сам цим займається, я зможу лише завтра. У нас сьогодні важливий прийом. Бувай. Проте Віктор телефон від сестри не піднімав, бо чудово розумів, про що буде йти мова, а через…
Надія Петрівна більше години кликала свого чоловіка Сергія. В глибині душі вона розуміла, що трапилося щось погане, але серце все продовжувало сподіватися, що Бог все-таки змилостивиться над нею і її Сергійко проживе ще довге життя… Вона вже кілька років була…
Read More
Знайомі напросилися на дачу «на шашлики», але приїхали з порожніми руками. Замість м’яса їм підсмажила кабачки. Чим усе закінчилося….напевно догадуєтесь…
Є категорія людей, які щиро вважають, що чужа дача — це філія безкоштовного санаторію з опцією «все включено». Вони вірять, що за містом м’ясо саме стрибає на шампури, овочі вмиваються росою, а алкоголь матеріалізується просто з повітря. Раніше я намагалася…
Read More
— Твоя зустріч випускників… чоловік кинув на стіл запрошення.— У суботу. — Ти ж підеш? — Тільки приведи себе до ладу, а то виглядаєш як ЩОЙНО з “курника” вилізла. .. “не ганьби” сім’ю. Слова”вдарили” під дих..
Вона поглянула на запрошення. Тридцять років із дня закінчення школи. Красива листівка із золотими літерами. — Ти ж підеш? — запитала вона, витираючи руки об фартух. — Звичайно. Тільки ти хоч приведи себе до ладу, а то виглядаєш як тільки…
Read More
А ти впевнена, що він не через гроші з тобою, — спитав батько Нікії у дорогому костюмі, наливаючи собі коньяк. -Звичайно, тату. Ми зі Стасом любимо одне одного, і він не знає, хто ти. -Яка ж ти ще наївна, дочко … а хочеш, ми його перевіримо? -Тату, я поважаю свій вибір, навіщо ці перевірки. -Ну якщо поважаєш, то й боятися нічого. Якщо він пройде цю перевірку, то я вам оплачую весілля і в нашу компанію Стаса влаштую. -А Що потрібно робити? -Дзвони йому, і скажи, що ти їдеш на тиждень в іншу країну. Нібито проходитимеш якісь курси. А ми з тобою стежитимемо за ним по прихованих камерах. Довелося виконати умови тата. Ніці дуже хотілося довести, що Стас насправді найкращий, і тато у ньому помиляється.
-А ти впевнена, що він не через гроші з тобою, — спитав батько Нікії у дорогому костюмі, наливаючи собі коньяк. -Звичайно, тату. Ми зі Стасом любимо одне одного, і він не знає, хто ти. -Яка ж ти ще наївна, дочко…
Read More
Хлопець пройшов повз дівчини, яка з трудом спускала коляску по сходах. Але те, що відбулося далі, стало для нього життєвим уроком! Жінка акуратно скочується коляску по сходах. Наш молодий сусід швидко обігнав її Молода жінка акуратно спускала коляску по сходах, оскільки в нашому домі не було ліфта. Наш сусід — молодий хлопець — пройшовши повз, раптом сказав: — Твої діти — твої проблеми. Як народила, так і тягай. Я не зобов’язаний допомагати. Вона спустилася до під’їзду і покликала його.
Хлопець пройшов повз дівчину, яка ледве спускала коляску по сходах. Але те, що відбулося далі, стало для нього життєвим уроком! Жінка акуратно скочується візочок по сходах. Наш молодий сусід швидко обігнав її. Молода жінка акуратно спускала коляску по сходах, бо…
Read More
Свого батька я не бачила ніколи, адже його не стало, коли мені не було й року. Жа хлива ава рія забрала його життя. Коли ж мені виповнилося 6, мама відвела мене до бабусі, а сама одружилася вдруге. Просто так виходило, що її чоловік був проти мене, ось мама і вирішила nроблему. З того часу я жила у бабусі. Мама до нас навіть не заглядала… навіть у свята. Бабуся замінила мені і матір, і батька. Вона казала, що я дуже схожа на свого батька зовні, а я пишалася цим.
Свого батька я не бачила ніколи, адже його не стало, коли мені не було й року. Жа хлива ава рія забрала його життя. Коли ж мені виповнилося 6, мама відвела мене до бабусі, а сама одружилася вдруге. Просто так виходило,…
Read More
9 років тому я заkохалася у Кирила і люблю його й досі. Навчалися ми в одному університеті. Після закінчення Кирило зробив мені пропозицію. Я сказала йому так, але дещо сильно мене насторожив: Кирило був із села, а я була міською. Після весілля на нас чекав переїзд до села. Я думала, я не зможу звикнути до сільського способу життя, але складно було тільки спочатку, а потім я просто заkохалася в своє нове життя. Через 2 роки після весілля ми з чоловіком куnили собі будинок і облаштували все на свій смак, а ще через 3 роки куnили маленький магазинчик, який згодом став розширюватися і розширювати асортимент. Зараз магазин за масштабами нашого села просто величезний. 4 роки тому молодший брат мого чоловіка привів додому дружину. Дівчина виявилася неnоганою – простим сільським дівчиськом. Вона завжди говорила, що хоче працювати, але з роботою не клеїлося.
9 років тому я заkохалася у Кирила і люблю його й досі. Навчалися ми в одному університеті. Після закінчення Кирило зробив мені пропозицію. Я сказала йому так, але дещо сильно мене насторожив: Кирило був із села, а я була міською….
Read More
Алла була її однокласницею. Разом навчалися з першого класу. Надя була звичайною дівчиною, дочкою інженера. А ось Алла вважалася елітою в класі. Її батько був великою шишкою в їхньому містечку. У молодших класах все було тихо і спокійно. Але, починаючи з восьмого, Алла і її подруги взялися за Надю не на жарт. Вони постійно дражнили її і знущалися над нею. То куртку нову розфарбують фломастерами, то клею наллють, то крейдою парту розмалюють, то книги заховають від Наді. І так тривало до випускного. Надя багато плакала і страждала. Через Аллу вона стала шкільним посміховиськом. Вона не раз говорила батькам, що над нею знущаються однокласники. Батьки відмовилися перевести її в іншу школу навідріз. Повторювали тільки, що від проблем не втечеш і потрібно просто прийняти бій і вистояти. Вчителі теж все бачили, але робили вигляд, що не помічають. Вони не могли робити зауваження Аллі, у неї ж тато місцевою шишкою був. З горем навпіл, закінчила Надя дев’ять класів і втекла зі свого містечка куди подалі. Вона навіть на випускний не прийшла через свою однокласницю. У Москві Надя почала життя з чистого аркуша. Вона закінчила училище, потім інститут. Вийшла заміж за досить багатого і перспективного чоловіка. Три роки тому жінка народила сина. Чоловік її на руках носить.
Алла була її однокласницею. Разом навчалися з першого класу. Надя була звичайною дівчиною, дочкою інженера. А ось Алла вважалася елітою в класі. Її батько був великою шишкою в їхньому містечку. У молодших класах все було тихо і спокійно. Але, починаючи…
Read More
Жінка народила двійнят – хлопчика і дівчинку. А вдома її чекають ще 8 дочок. Батько сімейства не міг стримати сліз радості.
Жінка збиралася наро джувати вже в 9 раз. До цього у неї наро джувалися лише дівчатка. Її чоловік кожен раз сподівався, що наступна дитина буде хлопчик, але завжди розчаровувався, а пізніше погоджувався з ситуацією. На цей раз вони відразу ж…
Read More