Роман, мужик під шістдесят років, жив у невеликому приміському селищі сам у батьківській хаті. Матір і батька він поховав два роки тому, і з дружиною був давно розлучений. Донька Рита жила в місті своєю сім’єю, і приїжджала провідувати батька у…
Read MoreАвтор: Mag GowYo
Ірина з Петром вже й не чекали, а тут така радість – син приїхав! І приїхав Миколка в село не сам, а з молодою дружиною. – Ось, батьки мої любі, знайомтеся, це моя дружина Ліза! – заявив він з порога. – Як дружина?! – сплеснула руками Ірина. – А коли ж весілля було? – А не було весілля, розписались і все. Батьки накрили стіл, поставили частування, смаколики різні. Невістка їм сподобалася. Гарна дівчина, скромна. Погостювали молоді в селі, та й додому поїхали. Приїхали вони аж на Різдво. Невістка, як зняла пальто, так Ірина й ахнула…
Ірина з Петром вже й не чекали, а тут така радість – син приїхав! І приїхав Миколка в село не сам, а з молодою дружиною. – Ось, батьки мої любі, знайомтеся, це моя дружина Ліза! – заявив він з порога….
Read More
— Ось, бери приклад! — заявила Тетяна Яківна й повернулася до невістки. — Ось як треба заробляти! А ти все ще сидиш на своїй посаді, пора просуватись і більше заробляти! — Стараюсь, — без образ відповіла Ірина. — Без чоловіка ти б пропала, — пробурмотіла свекруха.
— Ну як тобі? — з захопленням у голосі спитала Ірина у свого чоловіка. — Це щось неймовірне! — відповів їй Олексій. Він вже годину ходив по квартирі й роздивлявся меблі, які зранку привезли майстри. У повітрі витав запах свіжого…
Read More
– Олена, я йду… — прокашлявшись, якимось чужим, безбарвним голосом сказав Олег. – У гараж, чи що? — машинально буркнула Олена, побіжно глянувши на чоловіка. – Ні. Олена, я йду від тебе. До іншої жінки… Недочищена картопля випала у неї з рук і, підстрибуючи, бадьоро покотилася під стіл. Олена якийсь час спостерігала за її втечею, намагаючись перетравити сказане, потім різко розвернулася і впритул подивилася на чоловіка. Нарешті до неї дійшов сенс сказаного.
– Олена, я йду… — прокашлявшись, якимось чужим, безбарвним голосом сказав Олег. – У гараж, чи що? — машинально буркнула Олена, побіжно глянувши на чоловіка. – Ні. Олена, я йду від тебе. До іншої жінки… Недочищена картопля випала у неї…
Read More
Тата Олена з братом не бачили багато років. Одного разу, під час святкування маминого дня народження, у двері подзвонили. На порозі стояв незнайомий чоловік. Олена запросила його до кімнати з гостями й пішла на кухню за додатковою тарілкою. Дівчина навіть розлютилася на матір, бо та не попередила про ще одного гостя. До того ж, цей чоловік прийшов без квітів і подарунка, що здалося Олені неповагою. Коли вона повернулася до кімнати, там панувала тиша. Мати стояла, ніби завмерла, а її обличчя стало блідим. Олена не розуміла, що відбувається. Жінка взяла гостя за руку й швидко повела його до виходу. Незнайомець пішов, а святкування продовжилося, ніби нічого й не сталося. Однак Олену мучило питання: хто цей чоловік?
Тата Олена з братом не бачили багато років. Одного разу, під час святкування маминого дня народження, у двері подзвонили. На порозі стояв незнайомий чоловік. Олена запросила його до кімнати з гостями й пішла на кухню за додатковою тарілкою. Дівчина навіть…
Read More
Таня помітила, як Михайло обережно поставив чашку на стіл, ніби боявся гучним звуком розбудити в ній бурю. Вона стояла в дверях кухні, стискаючи телефон у руках. Нарешті, він підвів на неї очі, в яких вже промайнуло передчуття наближення розмови. — Тож, ми тепер живемо втрьох? — запитала Таня, її голос був майже спокійним, але Михайло прекрасно знав, що це лише затишшя перед бурею. — Тимчасово, — коротко відповів він, підводячись зі стільця. — Тимчасово? І скільки це «тимчасово»? — її голос став різкішим. — Місяць? Рік? Поки я не почну жити на кухні, а твоя мама — в нашій спальні?
Таня помітила, як Михайло обережно поставив чашку на стіл, ніби боявся гучним звуком розбудити в ній бурю. Вона стояла в дверях кухні, стискаючи телефон у руках. Нарешті, він підвів на неї очі, в яких вже промайнуло передчуття наближення розмови. —…
Read More
– Мамо, я твій син, хто мені допоможе, як не ти? – Юрій знову прийшов проситися до мене жити. – Сину, я вже сказала тобі: ти можеш залишитися, але без Тетяни, – нагадала я про свою умову. – Мамо, ну як без Тетяни? Вона ж моя дружина. – То хай би твоя дружина вміла тримати язик за зубами й поводитися належно в чужому домі, – відповіла я. Син одружився вісім місяців тому. Невістка мені не сподобалася з самого початку. Ні, це не через зовнішність, тут у неї все гаразд. Проблема в її манерах, а точніше – у їх відсутності.
– Мамо, я твій син, хто мені допоможе, як не ти? – Юрій знову прийшов проситися до мене жити. – Сину, я вже сказала тобі: ти можеш залишитися, але без Тетяни, – нагадала я про свою умову. – Мамо, ну…
Read More
“– Ніс не наш, – похитав головою свекор. – І колір волосся. У всіх у нашій сім’ї від народження воно русяве, а тут темне. Сумнівно це все. – Ти знаєш, я теж помітила, але при ній промовчала,- підхопила Людмила. – Треба зробити тест ДНК. Тихо, щоб вона не знала. Зразки візьмемо. Його слину та волосся Ігоря. Треба ж бути впевненими, що ми не чужу дитину няньчимо Юля сиділа за комп’ютером та пила третю філіжанку кави.
“– Ніс не наш, – похитав головою свекор. – І колір волосся. У всіх у нашій сім’ї від народження воно русяве, а тут темне. Сумнівно це все. – Ти знаєш, я теж помітила, але при ній промовчала,- підхопила Людмила. –…
Read More
– Я хочу розлучитись і прошу поставитися до цього з розумінням, – несподівано сказав Василь, відводячи погляд. – Діти вже дорослі і все зрозуміють, онукам до цього діла немає, а ми можемо просто і без сварок поставити крапку. – Ми сорок років живемо під одним дахом, і в шістдесят три роки ти раптом зібрався змінити життя? – не розуміла Марія. – Я маю право знати, що буде далі. – Ти залишишся в нашій міській квартирі, я переберуся на дачу, – явно все заздалегідь вирішив Василь. – Ділити нам з тобою нема чого, а потім все одно майно залишиться донькам.
Марія сиділа в улюбленому кріслі і дивилася у вікно, намагаючись забути події дня, що минає. Ще кілька годин тому вона метушливо готувала вечерю і чекала Василя з риболовлі. Він повернувся, але не з уловом, а з новинами, які давно хотів…
Read More
Як дім оформляти, то на сестру, а як за мамою піклуватися – то, бачте, хай невістка хоч двічі на тиждень приходить. Таке не пройде. Я сподівався, що мама змінить своє рішення щодо будинку, але вона не може цього зробити, адже у нас із дружиною є власна квартира, а Марічка, пропрацювавши стільки років у Німеччині, так нічого й не придбала. Нашого тата не стало, коли мені було чотирнадцять, а сестрі лише дванадцять. Мама залишилася жити в селі. Після школи ми з Марічкою виїхали й не поверталися, хіба що на свята провідати маму.
Як дім оформляти, то на сестру, а як за мамою піклуватися – то, бачте, хай невістка хоч двічі на тиждень приходить. Таке не пройде. Я сподівався, що мама змінить своє рішення щодо будинку, але вона не може цього зробити, адже…
Read More