Я в Іспанії працюю вже добрих 15 років. Ну ви ж розумієте, чого всі жіночки так рвуться закордон? Там зарплати високі. Мені ще й пощастило потрапити у родину хороших сеньйорів. Вони дуже добре до мене відносилися, давали легку роботу. Та…
Read MoreАвтор: Mag GowYo
Літній чоловік сидів у залі очікування і ледь чутно шепотів: – Він прийде, він обов’язково повернеться… Люди снували, хто куди й не звертали уваги на дивного старого. Небайдужі люди, які більш-менш знали його ситуацію, підходили ближче, давали йому в руки гроші, їжу, хтось навіть приніс теплий плед, але на цьому люди з відчуттям виконаного обов’язку йшли кожен у своїх справах. Нікому й на думку не спадало, наскільки важко було цій людині сидіти і чекати, чекати на своїх близьких, або… Кінця…
Літній чоловік сидів у залі очікування і ледь чутно шепотів: – Він прийде, він обов’язково повернеться… Люди снували, хто куди й не звертали уваги на дивного старого. Небайдужі люди, які більш-менш знали його ситуацію, підходили ближче, давали йому в руки…
Read More
Надія поспішала. Зовсім небагато залишилося до Новорічної півночі, а вона все ще в дорозі. Уже давно б приїхала, але затримали непередбачені обставини: дорожні патрульні довго не відпускали, бо чогось там їм не вистачало. Хоч нічого й не порушила, довелося довго “залагоджувати” справу. А що робити? Донечку залишила в сусідки й поїхала до батьків, привітати їх та подарунки відвезти. Вони в селищі живуть зовсім близько, а часу, щоб навідатися до них, потрібно не так і мало.
Надія поспішала. Зовсім небагато залишилося до Новорічної півночі, а вона все ще в дорозі. Уже давно б приїхала, але затримали непередбачені обставини: дорожні патрульні довго не відпускали, бо чогось там їм не вистачало. Хоч нічого й не порушила, довелося довго…
Read More
Ми з дружиною переїхали до цього будинку зовсім нещодавно — не минуло й року. Так сталося, що трикімнатну квартиру довелося розміняти на дві повноцінні однокімнатні — одна нам, інша — доньці з чоловіком. Звісно, вони могли б і з нами залишитися жити, але хіба це життя для молодих, із батьками? Тому вирішили: нехай уже самі якось, як піде. А там, дивись, і на більшу квартиру зароблять.
Ми з дружиною переїхали до цього будинку зовсім нещодавно — не минуло й року. Так сталося, що трикімнатну квартиру довелося розміняти на дві повноцінні однокімнатні — одна нам, інша — доньці з чоловіком. Звісно, вони могли б і з нами…
Read More
– Як ви могли так вчинити? Він же і ваш теж. Рідний онук! Не розумію. Невже ненависть до мене переросла все, висушила ваше серце, як пустелю? Маленька дитина. Чим вона вам завадила, Маргарита Петрівна? Хочете, я стану на коліна? Ось, став. Давайте, ноги вам поцілую. Хоч що зроблю. Тільки скажіть, де він. Благаю вас! – говорив високий темноволосий чоловік на ім’я Дмитро і ридав. Ще якихось 2 години тому він був абсолютно щасливий і спокійний. А потім принесли записку. Приїхав на зустріч з людиною, яку не бачив 20 років. І ще стільки ж не бачив би, якщо чесно.
– Як ви могли так вчинити? Він же і ваш теж. Рідний онук! Не розумію. Невже ненависть до мене переросла все, висушила ваше серце, як пустелю? Маленька дитина. Чим вона вам завадила, Маргарита Петрівна? Хочете, я стану на коліна? Ось,…
Read More
– Твоя мама вирішила зайнятися своїм особистим життям у найневдаліший час, – незадоволено говорила Віра. – Тепер вона купить нам квартиру не через п’ять років, а через десять, і то, якщо вийде. Віра була розчарована, адже минуло вже чотири роки, а обіцяне житло залишалося мрією. – Ти що, виходила за мене заміж через квартиру? – не витримав Павло. – Ні, але якщо вже пообіцяла, то нехай дотримується слова, – сердито відповіла дружина.
– Віро, це якось неправильно виходить. Мама приїжджає лише на кілька днів у відпустку, а ти вирішила їхати до своїх батьків, – сказав Павло, звертаючись до дружини, яка ще на початку грудня повідомила, що на Різдво поїде до рідних. Павло,…
Read More
Романтика… Чотири роки я вставала о шостій ранку, щоб встигнути з’їздити в ту квартиру, перевірити, чи все гаразд, зустріти подобових квартирантів, прибратися і вирішити проблеми, якщо вони є. Чотири роки я відкладала ці нещасні гроші з оренди! І ось тепер родичі чомусь дружно вирішили, що ці гроші – спільні.
– Ти не можеш сама розпоряджатися такими великими грішми! – Вигукнув Андрій. – Чому це? – я аж дихати перестала від обурення! – Ну, тому що… – чоловік зітхнув. – Така сума – це все-таки не дрібка родзинок. Хіба не…
Read More
– Ти ж розумієш, що це не життя, – сказав батько, відвернувшись до стіни. Його голос змінився після того, що сталося. Він говорив так, ніби рот був набитий ватою. – Краще б ти залишила мене в лікарні, чи в будинку для недієздатних. Здала б і забула, на біса я тобі такий потрібен? Я тримала в руці ложку з розім’ятим бананом. Нянечка якось навчила робити просте п’ятихвилинне пюре. Так банани було легше ковтати. Я дивилася на батькову потилицю, на цю рідну вм’ятину трохи вище шиї, яку пам’ятала з дитинства, коли батько садив мене на плечі й ніс через весь парк, а я чіплялася за його вуха.
– Ти ж розумієш, що це не життя, – сказав батько, відвернувшись до стіни. Його голос змінився після того, що сталося. Він говорив так, ніби рот був набитий ватою. – Краще б ти залишила мене в лікарні, чи в будинку…
Read More
Все почалося три роки тому, коли Артем привіз наречену і майбутню тещу знайомитися з батьками. Тамара Вікторівна, мати Артема, відразу зрозуміла — дівчина хороша. Катя — студентка педагогічного, скромна, вихована, з пристойної сім’ї. Правда, коли з’ясувалося, що «пристойна сім’я» — це мама-одиначка з села Вербівка, що за пів години їзди від їхнього промислового містечка, Тамара злегка поморщилася. — А батько де? — обережно поцікавилася вона, розливаючи чай по своїх найкращих чашках з трояндочками.
Все почалося три роки тому, коли Артем привіз наречену і майбутню тещу знайомитися з батьками. Тамара Вікторівна, мати Артема, відразу зрозуміла — дівчина хороша. Катя — студентка педагогічного, скромна, вихована, з пристойної сім’ї. Правда, коли з’ясувалося, що «пристойна сім’я» —…
Read More
Невдовзі, повертаючись із магазину, Ліда побачила біля свого будинку машину сина. Денис вийшов із неї, а за ним хлопчик років восьми. – Привіт, мамо! Познайомся, це Павлик. Він мені як рідний син, – сказав Денис. – Привіт, проходьте до хати, – усміхнулася Ліда і взялася накривати на стіл. За обідом син нарешті розкрив карти…
Третій рік Ліда жила сама після втрати чоловіка. Її оселя знаходилась у мальовничому селі, де вона вела своє спокійне життя. У неї був син Денис, але він залишився в місті після закінчення навчання. Денис навідувався до матері час від часу….
Read More