Скоро День вчителя. Мій синочок цьогоріч пішов до першого класу. І батьки страшенно переймаються, що придбати на свято нашій Оксані Петрівні. Все ж вона буде з дітьми чотири роки, як то кажуть, друга мама. Тож у батьківській групі ми почали обговорювати…
Read MoreАвтор: Mag GowYo
Сил моїх вже зовсім нема. Рік тому на війні загинув мій чоловік. Павло був найкращим, добрим, щирим та чесним. Тому й не міг лежати на дивані, доки хлопці в окопах. А я не зупинила. Дарма. Залишилась сама з 8-річним сином. А як чоловік мріяв ще про доньку. Не судилося. Щойно я отримала виплату через загибель коханого об’явилась моя мама. – Послухай, це великі гроші. Що з ними робитимеш? – Куплю кілька квартир і здаватиму. А коли син підросте – все йому дістанеться. – Послухай, будь людиною, допоможи сестрі. Поглянь, як їй важко без житла! – Схоче, зможе у мене орендувати, я знижку зроблю.
Сил моїх вже зовсім нема. Рік тому на війні загинув мій чоловік. Павло був найкращим, добрим, щирим та чесним. Тому й не міг лежати на дивані, доки хлопці в окопах. А я не зупинила. Дарма. Залишилась сама з 8-річним сином. А…
Read More
В голові не вкладається, як таке може коїтися в наші дні в українському місті. А саме в Дніпрі. Та ця новина вже сколихнула всю країну. У школі м. Дніпро діти зацькували однокласницю, почали надсилати їй погрози та образи. Страшно, що зовсім юні дівчата та хлопці здатні на таке. Та найгірше – це причина цієї огидної поведінки. Булінг почався після того, як під час он-лайн уроку мама учениці 6 класу зробила зауваження вчительці, через те, що та спілкувалась мовою ворога. Про ганебний інцидент розповіла в соцмережах сама мати. “Знову вчителька, наша класна керівниця, починає урок математики російською. Учень з класу двічі звертається до неї українською, і двічі вона відповідає російською. Потім переходить на українську, потім знову на російську. Так триває декілька хвилин — і мої нерви здають”, – зізналась жінка. Вона вирішила нагадати вчительці, що в нашій країні навчання в школах має відбуватися державною мовою. Таке зауваження обурило педагога. Вона роздратовано відповіла…
В голові не вкладається, як таке може коїтися в наші дні в українському місті. А саме в Дніпрі. Та ця новина вже сколихнула всю країну. У школі м. Дніпро діти зацькували однокласницю, почали надсилати їй погрози та образи. Страшно, що зовсім…
Read More
Я вже 15 років живу та працюю в Італії, місто Болонья. Там я зустріла свого коханого Флавіо. Ми познайомилися на роботі, я тоді працювала в одної сеньйори, а він жив якраз у сусідньому будинку. То він мені допоможе важкі пакети з продуктами занести всередину, завезе до лікарні чи у магазин, вийде на прогулянку, коли я песиків сеньйори вигулювала. Він дуже добре знав російську мову та помалу вчив мене італійської. Ми досить багато часу проводили разом, коли моя сеньйора не завантажувала роботою. Флавіо мені дуже сильно подобався. Такий мужній, красивий чоловік у літах, досить розумний та має відмінне почуття гумору. Рік тому не стало сеньйори. Я спершу думала шукати десь іншу роботу та переїжджати геть. Але Флавіо зізнався мені у коханні та навіть запропонував переїхати до нього жити. Мовляв, не уявляє без мене своє життя, готовий піти за мною на край світу. Тому я вирішила вже потурбуватися про своє особисте життя. Хоча мені вже майже під 50, але гадаю, що ніколи не пізно зустріти своє щире кохання. У Болоньї завжди багато туристів і я знайшла підробіток в одному готелі. Приходжу на денну зміну, працюю з 8 ранку по 15 годину, а потім йду додому. Флавіо взяв на себе фінансові обов’язки. Він купував моїм дітям та внукам продукти, пересилав все в Україну. Син Флавіо від першого шлюбу часто заходить до нас у гості на вечерю, я готую його улюблену лазанью. Ми часто утрьох навіть виходимо на прогулянку та купуємо джелатто. Це типу як місцеве морозиво у італійців. Хоча ми з Флавіо не були заручені та офіційно не розписані, але я почувалася з ним, як за кам’яною стіною. От справжній чоловік, який готовий захищати свою кохану. І він досить швидко знайшов спільну мову з моїми дітями та внуками, ми кожного вечора телефонували до них у Скайпі.
Я вже 15 років живу та працюю в Італії, місто Болонья. Там я зустріла свого коханого Флавіо. Ми познайомилися на роботі, я тоді працювала в одної сеньйори, а він жив якраз у сусідньому будинку. То він мені допоможе важкі пакети з…
Read More
Два місяці після розлучення я побачив свою колишню дружину саму в лікарняному коридорі… і тієї миті, коли впізнав її, всередині мене ніби щось тріснуло.Кілька секунд вона мовчала.А потім… нарешті почала говорити.
Ця історія не про ідеальне кохання і не про диво, яке стирає всі помилки. Вона про двох людей, які колись були найближчими, але загубили одне одного в мовчанні, болю й гордості. Про чоловіка, який думав, що розлучення поставить крапку. І…
Read More
Вчора ввечері з цікавості набрала його ім’я в пошуку — знайшла профіль на сайті знайомств. Відкрила. В анкеті чорним по білому: «Шукаю жінку від 25 до 32 років для серйозних стосунків». Автору — 59.
Сиджу в кав’ярні, чекаю на Михайла. Домовилися зустрітися о другій дня, щоб обговорити можливий спільний проєкт: він володіє невеликою логістичною компанією, а я маркетолог-фрилансерка. Познайомилися місяць тому в професійному чаті, переписувалися по роботі, і він запропонував зустрітися особисто — оцінити…
Read More
Те, що він побачив, запам’яталося йому назавжди. Олена стояла босоніж біля раковини. Її великий живіт торкався краю стільниці. Вона однією рукою трималася за поперек, а другою намагалася відтерти каструлю, в якій засох соус. У раковині лежала гора тарілок, виделок, чашок, сковорідок. Вода текла тонким струменем, піна спадала на її руки, а блузка для вагітних була мокра майже до грудей. Обличчя Олени було бліде, під очима лежали тіні, а повіки почервоніли від сліз.
Матвій повернувся додому рівно о 22:45. Надворі вже стояла пізня осіння прохолода, під під’їздом мокро блищав асфальт, а вікна багатоповерхівки в Броварах світилися жовтими квадратами, ніби в кожній квартирі ховалося чиєсь окреме життя. Він ішов повільно, бо після чотирнадцяти годин…
Read More
— Мамо, ми тут думаємо кредит на будинок брати. Якщо в тебе все піде добре, можна буде потім твою квартиру продати, вкласти — і буде вже зовсім свій куток, не оренда. У мене в грудях усе стиснулося. — А якщо я захочу додому? — спитала тихо. Він подивився, як на дитину: — Мамо, ти про що? Додому — це куди? Там тобі що, краще було? Там лікарів нормальних немає, інфраструктури немає, там усе розвалюється. Ти, по-моєму, просто ще не освоїлася.
Мене звати Надія, мені 63 роки. Ще до минулої осені я була найзвичайнішою жінкою зі спального району: робота в поліклініці, черга в АТБ, лавочка біля під’їзду, сусідка Тамара з вічними новинами, онук на вихідних. Синові Іллі 38. Він айтішник, як тепер…
Read More
Нещодавно я зустрічалась із колишніми одногрупниками. 25 років після закінчення університету, як не як. Я не дуже хотіла туди йти, але Аліна мене переконала. Аліна – це людина-свято. Вона завжди й в усьому знайде позитив, вміє смішно та цікаво розповідати різні історії. Ми з першого курсу з нею дружили. Саме Аліна запропонувала всім зустрітись та організувала все. Ще одна одногрупниця, Катя, завжди була стрункою, бо мучила себе дієтами. Вона стежила за собою, бо хотіла зустріти принца. Зараз це огрядна жіночка, у якої троє дітей. Решта теж дуже змінились. Багато хто не зміг прийти, бо або за кордоном, або служать, або й узагалі немає вже на цьому світі. Життя в кожного склалось по різному. Ми згадували студентські роки, розповідали про себе та сміялись.
Нещодавно я зустрічалась із колишніми одногрупниками. 25 років після закінчення університету, як не як. Я не дуже хотіла туди йти, але Аліна мене переконала. Аліна – це людина-свято. Вона завжди й в усьому знайде позитив, вміє смішно та цікаво розповідати…
Read More
Я й подумати не могла, що мої діти мене так «люблять». Про їх справжнє ставлення до мене я дізналась, коли поїхала до них у гості, точніше по дорозі назад. Мої донька із зятем живуть у Луцьку, я в селі на Рівненщині. Їхати мені до них більше 4 годин. Це, ніби і не довго, але пенсіонерці в таку спеку дуже важко. До них я їхала маршруткою. Дуже намучилась, бо везла повні торби подарунків, а спека, кондиціонера немає та й по часу довго. Зустріли мене добре. Донька наготувала всього, ми повечеряли. Я з дороги помилась і лягла відпочивати. Перед тим ще розібрали сумки, що я привезла. Там були і дітям, і онукам подарунки, домашні овочі, яйця, мед, цукерки. Я і в Луцьку ще до столу купила риби, сиру, ковбаси, торта та диню, її дуже донька любить. Погостювала у дітей два дні та й пора додому їхати. – Мамо, ми тобі квиток на потяг купимо, щоб ти у тій маршрутці не тряслась. Там собі ляжеш, відпочинеш. Поїдеш з комфортом – каже донька.
Я й подумати не могла, що мої діти мене так «люблять». Про їх справжнє ставлення до мене я дізналась, коли поїхала до них у гості, точніше по дорозі назад. Мої донька із зятем живуть у Луцьку, я в селі на…
Read More