– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні…
Read MoreАвтор: Mag GowYo
Вона лежала нерухомо, дивлячись у стелю, і слухала, як втретє за вечір на приліжковій тумбочці задзвонив телефон чоловіка. Цей наполегливий, пронизливий дзвінок здавався їй зловісним передвісником бурі. По її спині бігли мурашки. Це ім’я — «Сашенька» — тепер було випалене в її пам’яті вогняними літерами. Все почалося кілька днів тому. Антон, повернувшись з роботи. Він обійняв Машу з порога з несподіваною силою, ніби вони були не подружжям, яке прожило пліч-о-пліч сім років, а закоханими підлітками. — Сонечко, я замовив номер у готелі у Львові! На три дні! Тільки ми з тобою! — в його очах танцювали пустотливі іскорки, але вона лише стиснула пальці в кулак, впиваючись нігтями в долоні.
Вона лежала нерухомо, дивлячись у стелю, і слухала, як втретє за вечір на приліжковій тумбочці задзвонив телефон чоловіка. Цей наполегливий, пронизливий дзвінок здавався їй зловісним передвісником бурі. По її спині бігли мурашки. Це ім’я — «Сашенька» — тепер було випалене…
Read More
Іван на Галині одружився так, «без душі», як то кажуть у наших селах. Прийшов до сестри, Марічки, каже: — Отак і так, дівчина при надії, каже, що від мене. — Так, а ти мав із нею щось? — запитує Марічка. — Ну, мав. Пару разів. — Твоя дитина? — Виходить, що моя. — Ох, Іванко, ну що ж ти в мене такий недотепа? Що тепер робитимеш? — Одружуся, — знизав він плечима, — не годиться, щоб дитя без батька росло. Я ж знаю, як це… Батьків у них не стало рано: Іванові було десять, сестрі — двадцять. Сестра його нікуди не віддала, хоч і заміжня була, забрали з чоловіком, Петром, до себе, виростили, любили…
Іван на Галині одружився так, «без душі», як то кажуть у наших селах. Прийшов до сестри, Марічки, каже: — Отак і так, дівчина при надії, каже, що від мене. — Так, а ти мав із нею щось? — запитує Марічка….
Read More
– Тітко, купіть, будь ласка, моєму цуценяті хліба, – Дівчинко, де твоя мама? Ти чому так пізно гуляєш вулицею? Іди додому! – суворо промовила жінка, і увійшла в магазин.Юра, який спостерігав зупинився…– А твій песик їсть хліб?– Так, – Взагалі він ковбаску любить і цукерки. Але коли голодний, то хлібець їсть.– Зрозумів…– Ви зачекайте кілька хвилин, я швидко…
– Тітко, купіть, будь ласка, моєму цуценяті хліба, – попросила тихо дівчинка, з надією глянувши на жінку, яка заходила в магазин Юрко вибіг із під’їзду, і швидко попрямував у бік магазину. Він поспішав до закриття, бо вечеряти без хліба не…
Read More
Прокинувшись пізно вночі, дід помітив, що зло дії крадуть його картоплю. Довго не думаючи, він подзвонив в по ліц ію. — У мене тут хтось картоплю хоче вкрасти! — Вибачте, але поблизу немає жодної пол іцей ської машини. До побачення! Дід передзвонив через 5 хвилин…
Прокинувшись пізно вночі, дід помітив, що зло дії крадуть його картоплю. Довго не думаючи, він подзвонив в по ліц ію. — У мене тут хтось картоплю хоче вкрасти! — Вибачте, але поблизу немає жодної пол іцей ської машини. До побачення!…
Read More
У моєї найкращої подруги було весілля. Я, напевно, більше на неї чекала цього дня. Я і сукню гарну собі знайшла, все найкраще одягла, зачіску зробила, манікюр під колір сукні. Все було розкішно. Я прийшла до будинку нареченої у призначений час і тут її мати відводить мене…
У моєї найкращої подруги було весілля. Я, напевно, більше на неї чекала цього дня. Я і сукню гарну собі знайшла, все найкраще одягла, зачіску зробила, манікюр під колір сукні. Все було розкішно. Я прийшла до будинку нареченої у призн ачений…
Read More
Дашу я знав мало не з народження. Вона була нашою сусідкою. Ми з нею в дитинстві часто грали, хоча батьки і не дуже схвалювали нашу дружбу через те, що дівчинка була з неблагополучної сім’ї. Село у нас маленьке, всі один про одного все знають. Батька у Даші не було, а мама багато пила і практично не стежила за дитиною. Дівчинка була надана сама собі. Але я пам’ятаю, що Даша була душею компанії. У п’ятому класі я був навіть у неї заkоханий. Тоді її мама через алkогольну залежність потрапила в ліkарню, а дівчинку забрали органи опіки.
Дашу я знав мало не з народження. Вона була нашою сусідкою. Ми з нею в дитинстві часто грали, хоча батьки і не дуже схвалювали нашу дружбу через те, що дівчинка була з неблагополучної сім’ї. Село у нас маленьке, всі один…
Read More
Рівно тридцять років тому я знайомила чоловіка з батьками. Представила Володю батькам у ролі нареченого. Хоч вони прийняли його привітно, але після вечері батько мені сказав: -Кать, Не виходь за нього. Ти розумна, освічена дівчина, а він звичайний хлопець із села. Про що ти говоритимеш з ним? Між вами завжди буде прірва під назвою «інтелект». Я тоді заперечила. Думала, що батько не має рації, бо освіту завжди можна здобути. Після весілля я вмовила Володю вступити до технікуму на заочне відділення.
Рівно тридцять років тому я знайомила чоловіка з батьками. Представила Володю батькам у ролі нареченого. Хоч вони прийняли його привітно, але після вечері батько мені сказав: -Кать, Не виходь за нього. Ти розумна, освічена дівчина, а він звичайний хлопець із…
Read More
Того дня зять забув телефон удома, а на роботі він просто необхідний. Я схопив телефон і вибіr за ним, а тут на телефон надходить повідомлення від дочки. Я захвилю вавс… Більше Заходи в гости 1 дн. · У руках Настя тримала заяву, чоловік не здивувався, коли побачив її. – Вас уже попередили, що ми вилітаємо вночі? – Запитав чоловік. – Не розумію, про що ви кажете. – Здивувалася Настя. -Ми з вами їдемо у відрядження. Ви знаєте, що наша компанія щороку влаштовує зустрічі керівників. Я вирішив, що цього року візьму вас із собою. Ви хороший співробітник, у вас є великі майбутні. А що ви тримаєте у руках? -Неважливо. Спасибі вам. Я тоді поїду додому раніше, щоб встигнути зібратися.
Настя хотіла звільнитись, терпіти від начальника несправедливості вона не могла. Артем Юрійович прискіпувався до Насті, змушував шукати помилkи там, де їх не було. Через це дівчина пізно затримувалася на роботі. Колега Лена намагалася заспокоїти Настю, але в неї нічого не…
Read More
Хочу поділитися з вами історією, яка сталася зі мною буквально вчора. Чи то це збіг, чи то й справді мені, як програмісту, життя постійно підкидає чужі телефони. Як мінімум раз на рік я знаходжу на вулиці втрачений телефон і повертаю його власнику. Чесно кажучи, я навіть не розумію, як можна його втратити Ось, як?! Ну менше з тим, зараз не про це. Вчора, повертаючись з магазину додому, виявив ще одне безгосподарне майно — телефон Самсунг. В голові промайнула перша думка: «Хех, знову?».
Хочу поділитися з вами історією, яка сталася зі мною буквально вчора. Чи то це збіг, чи то й справді мені, як програмісту, життя постійно підкидає чужі телефони. Як мінімум раз на рік я знаходжу на вулиці втрачений телефон і повертаю…
Read More