УBAГA! Пpaво нa пільги пepeпиcaли: ПФУ попepeдив пpо нові cyми

УBAГA! Пpaво нa пільги пepeпиcaли: ПФУ попepeдив пpо нові cyми

В 2026 році в Україні змінилися правила щодо визначення сукупного доходу сім’ї, який надає право на житлово-комунальні пільги. Як розраховується новий показник та кого можуть позбавити виплат, пише «Стіна» з посиланням на Пенсійний фонд України. Як розраховуватиметься сукупний сімейний дохід в 2026 році…

Read More
8 ciчня вeлuкe цepкoвнe cвятo, щo кaтeгopuчнo зaбopoнeнo poбuтu, щoб нe нaклuкaтu бiдu

8 ciчня вeлuкe цepкoвнe cвятo, щo кaтeгopuчнo зaбopoнeнo poбuтu, щoб нe нaклuкaтu бiдu

Сьогодні, 8 січня, у церковному календарі вшановують святого преподобного Юрія. Він народився у Лівані в III столітті та став відомий своїми дивами і життям, присвяченим служінню Богу. Юрій служив у римській армії, де зіткнувся з переслідуваннями через свою віру. Він відмовився зректися…

Read More
— Як ти могла?! – Ігор влетів на кухню з перекошеним від гніву обличчям. Наталя в цей час смажила сирники. Крик сина застав її зненацька. Вона злякано обернулася, побачила палаючі ненавистю очі, стиснуті кулаки і, завмираючи від внутрішнього страху, запитала: — Щось сталося, синку? Чому ти на мене кричиш? — Ти брехала мені все життя! Тепер я знаю правду! — Не розумію, про що ти, – Наталя намагалася зберігати спокій хоча б зовнішній, – може, поясниш?

— Як ти могла?! – Ігор влетів на кухню з перекошеним від гніву обличчям. Наталя в цей час смажила сирники. Крик сина застав її зненацька. Вона злякано обернулася, побачила палаючі ненавистю очі, стиснуті кулаки і, завмираючи від внутрішнього страху, запитала: — Щось сталося, синку? Чому ти на мене кричиш? — Ти брехала мені все життя! Тепер я знаю правду! — Не розумію, про що ти, – Наталя намагалася зберігати спокій хоча б зовнішній, – може, поясниш?

— Як ти могла?! – Ігор влетів на кухню з перекошеним від гніву обличчям. Наталя в цей час смажила сирники. Крик сина застав її зненацька. Вона злякано обернулася, побачила палаючі ненавистю очі, стиснуті кулаки і, завмираючи від внутрішнього страху, запитала:…

Read More
Я працюю покоївкою в невеликому готелі на узбережжі Греції, в мальовничому містечку Кавала. Вже 5 рік минає, відколи поїхала заробляти гроші за кордон, залишивши вдома доньку Олю. Вона на той час вже була самостійна, навчалася в університеті. Робота важка: щодня доводиться вставати о 5-6 ранку, міняти важкі комплекти постелі, тягати мішки з білизною, драїти підлоги й чистити санвузли. Через це в мене вже почалися серйозні проблеми зі спиною, а ноги вкрилися варикозом. Готель розташований біля моря, але, чесно кажучи, я його майже не бачу. Кожна хвилина – це праця, не до відпочинку.

Я працюю покоївкою в невеликому готелі на узбережжі Греції, в мальовничому містечку Кавала. Вже 5 рік минає, відколи поїхала заробляти гроші за кордон, залишивши вдома доньку Олю. Вона на той час вже була самостійна, навчалася в університеті. Робота важка: щодня доводиться вставати о 5-6 ранку, міняти важкі комплекти постелі, тягати мішки з білизною, драїти підлоги й чистити санвузли. Через це в мене вже почалися серйозні проблеми зі спиною, а ноги вкрилися варикозом. Готель розташований біля моря, але, чесно кажучи, я його майже не бачу. Кожна хвилина – це праця, не до відпочинку.

Я працюю покоївкою в невеликому готелі на узбережжі Греції, в мальовничому містечку Кавала. Вже 5 рік минає, відколи поїхала заробляти гроші за кордон, залишивши вдома доньку Олю. Вона на той час вже була самостійна, навчалася в університеті. Робота важка: щодня…

Read More
— Набридло олів’є! Може, щось інше приготуєш? — Ілля вередував, немов дитина. За два тижні до Нового року він вичавив із дружини всі соки. — Добре, які у тебе уподобання? Що мені приготувати до столу? — Олеся давно помітила, що чоловік став якимось нервовим і роздратованим. Вона списувала це на роботу. Ілля говорив, що до кінця року начальник вирішив вислужитися перед вищим керівництвом і поставив перед співробітниками практично нездійсненні завдання.

— Набридло олів’є! Може, щось інше приготуєш? — Ілля вередував, немов дитина. За два тижні до Нового року він вичавив із дружини всі соки. — Добре, які у тебе уподобання? Що мені приготувати до столу? — Олеся давно помітила, що чоловік став якимось нервовим і роздратованим. Вона списувала це на роботу. Ілля говорив, що до кінця року начальник вирішив вислужитися перед вищим керівництвом і поставив перед співробітниками практично нездійсненні завдання.

— Набридло олів’є! Може, щось інше приготуєш? — Ілля вередував, немов дитина. За два тижні до Нового року він вичавив із дружини всі соки. — Добре, які у тебе уподобання? Що мені приготувати до столу? — Олеся давно помітила, що…

Read More
П0мст@ – це страва, яку подають холодною… …Чоловік заворушився в ліжку, і Мілана прокинулася. Потягнулася до нього, обійнявши однією рукою, не дала підвестися. – М-м-м… Не йди, будь ласка… – вона притулилася чолом до його спини. – Не пущу нікуди, ні в яке відрядження… – закинула на нього ще й ногу, і зробила вигляд, що сопе. Максим повернув голову і тихо сказав: – Міла, треба їхати — він рушив плечем, виповз з-під рук і ніг дружини. Вона промурмотіла і накрилася ковдрою з головою. – Що за звичка у твого начальства — відправляти у вихідні? — глухо пролунало під ковдрою. – Я буду скаржитися!

П0мст@ – це страва, яку подають холодною… …Чоловік заворушився в ліжку, і Мілана прокинулася. Потягнулася до нього, обійнявши однією рукою, не дала підвестися. – М-м-м… Не йди, будь ласка… – вона притулилася чолом до його спини. – Не пущу нікуди, ні в яке відрядження… – закинула на нього ще й ногу, і зробила вигляд, що сопе. Максим повернув голову і тихо сказав: – Міла, треба їхати — він рушив плечем, виповз з-під рук і ніг дружини. Вона промурмотіла і накрилася ковдрою з головою. – Що за звичка у твого начальства — відправляти у вихідні? — глухо пролунало під ковдрою. – Я буду скаржитися!

Помста – це страва, яку подають холодною. Не ображайте розумних жінок… …Чоловік заворушився в ліжку, і Мілана прокинулася. Потягнулася до нього, обійнявши однією рукою, не дала підвестися. – М-м-м… Не йди, будь ласка… – вона притулилася чолом до його спини….

Read More
– З чого це я маю віддавати тобі половину квартири та машини? З чого я взагалі повинен все це продавати та ділити? – кричав Віталій, дивлячись на Поліну, яка стояла біля вікна з кам’яним обличчям. – Що ти зробила, щоб заробити на це? Сиділа вдома, прохолоджувалась!

– З чого це я маю віддавати тобі половину квартири та машини? З чого я взагалі повинен все це продавати та ділити? – кричав Віталій, дивлячись на Поліну, яка стояла біля вікна з кам’яним обличчям. – Що ти зробила, щоб заробити на це? Сиділа вдома, прохолоджувалась!

– З чого це я маю віддавати тобі половину квартири та машини? З чого я взагалі повинен все це продавати та ділити? – кричав Віталій, дивлячись на Поліну, яка стояла біля вікна з кам’яним обличчям. – Що ти зробила, щоб…

Read More
Моя свекруха занедужала і я забрала її до нас у місто. Ніколи не могла передбачити, що станеться далі. Проте усвідомила, що не можу далі жити з чоловіком, який так бездушно ставиться до власної матері Значну роль у тому, що я знайшла свій життєвий шлях, зіграла моя подруга. Коли мені було вже 28 років, а моєму майбутньому чоловікові Руслану – 32, ми зустрілися і зрозуміли, що нам судилося бути разом. Після того, як ми з’їхалися, я помітила, що Руслан майже не розповідає про свою сім’ю. Лише на великі свята ми їздили до його мами, Марини Дмитрівни, яка жила в сусідньому селі. Це була мила старенька жінка, яка навчила мене готувати й навіть подарувала книгу своїх заповітних рецептів. Вона також намагалася пригостити нас своїми домашніми стравами та консервацією, коли це було можливо. Моя свекруха прийняла мене у свою сім’ю з розпростертими обіймами, ставлячись до мене, як до власної дитини. Однак я не могла не помітити, що між нею і Русланом досить прохолодні стосунки. Я не наважувалася запитати про це, оскільки це здавалося недоречним і неввічливим. Не зважаючи на це, між нами все було добре, і наш зв’язок залишався міцним. Одного разу Марина Дмитрівна зателефонувала мені, повідомила, що погано себе почуває, і попросила приїхати до неї. Не вагаючись, я взяла вихідний на роботі та поїхала в село, щоб бути поруч з нею.

Моя свекруха занедужала і я забрала її до нас у місто. Ніколи не могла передбачити, що станеться далі. Проте усвідомила, що не можу далі жити з чоловіком, який так бездушно ставиться до власної матері Значну роль у тому, що я знайшла свій життєвий шлях, зіграла моя подруга. Коли мені було вже 28 років, а моєму майбутньому чоловікові Руслану – 32, ми зустрілися і зрозуміли, що нам судилося бути разом. Після того, як ми з’їхалися, я помітила, що Руслан майже не розповідає про свою сім’ю. Лише на великі свята ми їздили до його мами, Марини Дмитрівни, яка жила в сусідньому селі. Це була мила старенька жінка, яка навчила мене готувати й навіть подарувала книгу своїх заповітних рецептів. Вона також намагалася пригостити нас своїми домашніми стравами та консервацією, коли це було можливо. Моя свекруха прийняла мене у свою сім’ю з розпростертими обіймами, ставлячись до мене, як до власної дитини. Однак я не могла не помітити, що між нею і Русланом досить прохолодні стосунки. Я не наважувалася запитати про це, оскільки це здавалося недоречним і неввічливим. Не зважаючи на це, між нами все було добре, і наш зв’язок залишався міцним. Одного разу Марина Дмитрівна зателефонувала мені, повідомила, що погано себе почуває, і попросила приїхати до неї. Не вагаючись, я взяла вихідний на роботі та поїхала в село, щоб бути поруч з нею.

Значну роль у тому, що я знайшла свій життєвий шлях, зіграла моя подруга. Коли мені було вже 28 років, а моєму майбутньому чоловікові Руслану – 32, ми зустрілися і зрозуміли, що нам судилося бути разом. Після того, як ми з’їхалися, я помітила,…

Read More
У Ганни Іванівни було дві доньки — Оля та Наталка. Оля вийшла заміж за Сергія, він на заводі інженером працював, а Наталка знайшла свою долю з Дмитром, у якого був свій невеличкий будівельний бізнес. Ганна Іванівна завжди вважала, що Сергій — хлопець ніби й непоганий, але якийсь занадто простий і, як то кажуть, без особливих перспектив. А от Дмитро був її улюбленцем: успішний, упевнений, завжди при грошах. Але цікава річ: хоч Дмитро й був «золотим» зятем, теща чомусь боялася його зайвий раз турбувати. Оберігала, чи що. А от якщо треба було поличку прибити, ліжко зібрати чи кран полагодити — Ганна Іванівна тут же дзвонила Наталці й Сергію. Знаєте, ставлення до зятів у неї було ну дуже різне. Перед Дмитром вона мало не вклонялася, а до Сергія ставилася з такою собі поблажливістю.

У Ганни Іванівни було дві доньки — Оля та Наталка. Оля вийшла заміж за Сергія, він на заводі інженером працював, а Наталка знайшла свою долю з Дмитром, у якого був свій невеличкий будівельний бізнес. Ганна Іванівна завжди вважала, що Сергій — хлопець ніби й непоганий, але якийсь занадто простий і, як то кажуть, без особливих перспектив. А от Дмитро був її улюбленцем: успішний, упевнений, завжди при грошах. Але цікава річ: хоч Дмитро й був «золотим» зятем, теща чомусь боялася його зайвий раз турбувати. Оберігала, чи що. А от якщо треба було поличку прибити, ліжко зібрати чи кран полагодити — Ганна Іванівна тут же дзвонила Наталці й Сергію. Знаєте, ставлення до зятів у неї було ну дуже різне. Перед Дмитром вона мало не вклонялася, а до Сергія ставилася з такою собі поблажливістю.

У Ганни Іванівни було дві доньки — Оля та Наталка. Оля вийшла заміж за Сергія, він на заводі інженером працював, а Наталка знайшла свою долю з Дмитром, у якого був свій невеличкий будівельний бізнес. Ганна Іванівна завжди вважала, що Сергій…

Read More
Моїй мамі 80 років. Живе вона в селі; вже багато років, як тата не стало; я в неї єдина дочка. Живемо з чоловіком, маємо трикімнатну квартиру, у кожного своє авто. У сина своя сім’я, вони живуть окремо від нас. Вже є внучка і ми дуже доnомагаємо нашим дітям. Загалом, живемо, як і всі нормальні сім’ї: робота, будинок, діти. Село, де живе моя мама, знаходиться не дуже далеко від нас — в 60 кілометрах. Ми раніше з чоловіком часто їздили до мами, а зараз немає можливості відвідувати її кожні вихідні. Ми приїжджаємо до мами кілька разів на місяць; я її мою, все стираю, прибираю і залишаю повний холодильник продуктів. Ми з чоловіком добре заробляємо, тому не хочу, щоб мама собі відмовляла в чомусь, хоча їй зараз можна їсти не все.

Моїй мамі 80 років. Живе вона в селі; вже багато років, як тата не стало; я в неї єдина дочка. Живемо з чоловіком, маємо трикімнатну квартиру, у кожного своє авто. У сина своя сім’я, вони живуть окремо від нас. Вже є внучка і ми дуже доnомагаємо нашим дітям. Загалом, живемо, як і всі нормальні сім’ї: робота, будинок, діти. Село, де живе моя мама, знаходиться не дуже далеко від нас — в 60 кілометрах. Ми раніше з чоловіком часто їздили до мами, а зараз немає можливості відвідувати її кожні вихідні. Ми приїжджаємо до мами кілька разів на місяць; я її мою, все стираю, прибираю і залишаю повний холодильник продуктів. Ми з чоловіком добре заробляємо, тому не хочу, щоб мама собі відмовляла в чомусь, хоча їй зараз можна їсти не все.

Моїй мамі 80 років. Живе вона в селі; вже багато років, як тата не стало; я в неї єдина дочка. Живемо з чоловіком, маємо трикімнатну квартиру, у кожного своє авто. У сина своя сім’я, вони живуть окремо від нас. Вже…

Read More
error: Content is protected !!