Я на заробітках давно. Поїхала через гроші, тут все ясно.
Тоді син одружився і я вирішила допомогти молодятам. Адже на скромну зарплату медсестри нічого не заробиш. Самі розумієте, що то не зарплата, а копійки, навіть продукти нормально не купиш.
І якраз моя медична освіта тут в Португалії дуже допомогла. Я адаптувалася і стала для одного сеньйора доглядальницею. Дідусь хворобливий, майже не ходить. Тому я за ним постійно доглядала. Добре було, що сеньйор дозволив жити і нього і дуже добре платив за мою працю. Крім того, я ще прибирала, готувала їсти.
Але тут зустріла також багато українок-заробітчанок. Ми раз на тиждень влаштовуємо зустрічі, так аби чисто одна одній пожалітися на важку долю, випити кави та далі працювати.
Майже 5 років поспіль я відсилала гроші синові. Тоді Матвій купив квартиру, але дуже дорогу. То ж його намовили жінка та сваха.
– Ви б краще на початок взяли якусь однушку. То не дорого і багато варіантів.
– А що буде, як діти народяться? Що їм тіснитися в тій рукавичці? Чи вам грошей шкода? – нарікала сваха.
Пані Наталка теж дітям “допомогла” – віддала зі своєї квартири стінку та ліжко. Ну і на новосілля подарувала набір постелі та посуду на кухню.
Мене це дуже обурювало, але не хотіла сваритися з рідними. Бо ще дороги Боже знову скупердяйкою обізвуть
Невістка Катерина вибрала квартиру в новобудові на 120 квадратів. Мовляв, там місця багато, ще велика тераса:
– Мамо, ви як будете в гості приїздити, то у вас буде окрема кімната та ванна.
– Але воно треба? За воду будете більше платити! У вас там що, гуртожиток?
Рік тому син остаточно виплатив іпотеку за квартиру. А я вирішила додому не поспішати та й собі пару євро заробити. Бо як була закордоном, то за хатою нікому було доглядати.
За півтора року часу майстри поставили нову бляху, встановили ще сонячні панелі на дах. Побудували гарний паркан з каміння, бруківку поклали. До кухні купила новий холодильник, ванну перепланували, поставили душову кабінку. Ну і ще ремонт у спальні та вітальні зробила. Бо хочеться якогось затишку вдома.
Цього місяця приїхала надовго, бо до сеньйора в гості аж до січня приїхали діти і за ним можуть доглядати. Я купила гостинців для рідних, онукам взяла багато солодощів та іграшок.
Ну і якраз вирішила новосілля влаштувати. У гості приїхали син, невістка з дітками та сваха (хоча я її не запрошувала)
Не встигли сісти до столу, як сваха почала критикувати мій ремонт:
– Ого, то такий холодильник? Дуже дорога фірма.
– Ліжко? Нащо таке величезне, ви ж тут одна спите.
Сонячні панелі? Тю, та від них ніякої користі нема, лиш дарма переплатили за цю дурницю.
Не люблю коли рахують мої гроші та вказують на якісь “недоліки”
– Знаєте, пані Наталю, я важко працювала. Тому маю повне право тут хоч пальму поставити і жирафа привести – моя хата і мої гроші!
– Та ви такі хороми зробили. Краще б цю хату продали і дітям допомогли.
– А я їм мало допомогла? 5 років гроші відсилала. А ви?
– Мамо, пані Наталя має рацію. Ти б краще цю хату продала. Може, на ті кошти купила б квартиру в місті. А ми може…
– Що може?
– Ми б може машину купили. Бо нам дуже треба.
Я була шокована з такого нахабства гостей!
– Мало вам, гості любі? Пані Наталю, то ви беріть Катю за компанію та самі поїдьте бодай на рік на заробітки! Тоді знатимете ціну грошам!
Всі образилися та поїхали геть, навіть страви не покуштували. Отак минуло моє новосілля. Єдине, за що прикро – то за сина. Не думала, що мій Матвій так легко попаде під каблук жінки і тещі.