Погодa нaйближчими днями нaгaдaє yкpaїнцям, що липeнь — цe нe лишe cонцe, a й cпpaвжні тpопічні зливи. Укpгідpомeтцeнтp опpилюднив cвіжий пpогноз одpaзy нa дecять днів — і кapтинa вимaльовyєтьcя контpacтнa: від нічниx +9°C до дeнниx +30°C, від гpозовиx фpонтів до…
Читати далі
Надія стояла біля дзеркала і дивилася на своє відображення. Очі червоні, губи тремтять. Знову сльози. — Надю, ти чого там копирсаєшся? — крикнув Олег із кухні. — Мама чекає! Вона витерла очі рукавом халата. Вчора Ганна Петрівна знову влаштувала скандал…
Читати далі
Жанна поправила волосся і подивилася на будинок батьків Максима. Двоповерховий цегляний маєток завжди здавався їй занадто великим для двох літніх людей. — Ну що, готова? — Макс дістав сумки з багажника. — Звісно, — усміхнулася вона. П’ятнадцять років шлюбу навчили…
Читати далі
Світлана стояла біля вікна двокімнатної квартири та дивилася на осінній двір. Жовте листя кружляло в повітрі, повільно опускаючись на мокрий асфальт. Квартира дісталася жінці в подарунок від батьків після закінчення вишу. Світлана довго облаштовувала житло: вибирала меблі, купувала техніку, продумувала…
Читати далі
Коли Федір і Тася одружилися, у їхньому житті не було нічого особливого. Ні багатих родичів, ні приданого, тільки маленька однокімнатна квартира з облізлими шпалерами та скрипучим диваном, на якому вони ледь поміщалися вдвох. Але Тасі все це здавалося смішними дрібницями.…
Читати далі
Ранок розпочався як завжди. За вікном ще не розвиднілося, але вже чувся приглушений шум міста, що прокидалося від сну. Я розплющила очі, потягнулася, подивилася на чоловіка, що спав поруч, — Олексія. Він лежав на спині, рука звисала з ліжка, обличчя…
Читати далі
Ганна застигла перед поштовою скринькою. Конверт із гербовою печаткою нотаріальної контори пік пальці. Від дідуся? Але він пішов пів року тому. Що могло знадобитися зараз? – Ма-ам! Ти скоро? Ми запізнимося! – крикнула з під’їзду старша, Соня. – Іду-іду! –…
Читати далі
Жовтневий вечір огорнув Київ сірою пеленою. Дощ барабанив по вікнах, і краплі стікали по склу, залишаючи звивисті сліди. Олена сиділа на кухні з чашкою гарячого чаю і дивилася на ці доріжки води. Минуло вже пів року з моменту розлучення, але…
Читати далі
Ключі в замку дзеленькнули так знайомо, що Олена навіть не підняла голови від ноутбука. Вівторок, половина одинадцятої ранку. Значить, Галина Петрівна. — Оленочко, я на хвилиночку! — донеслося з передпокою. — Принесла вам вітамінів, в аптеці акція була. І капусту…
Читати далі
«Забирайся геть!» — ці слова, кинуті мені в обличчя людиною, з якою я прожила п’ятнадцять років, рознеслися по під’їзду, як ляпас. Я стояла у дверному отворі своєї — тепер уже офіційно своєї — квартири й не вірила своїм очам: Петро,…
Читати далі