Ну що, ти її вже обробив? — спитав Пашко, набивши рот чипсами. — Коли будуть гроші? Треба терміново! Ми й так довго чекали, поки її бабуся відійде.
Ну що, ти її вже обробив? — спитав Пашко, набивши рот чипсами. — Коли будуть гроші? Треба терміново! Ми й так довго чекали, поки її бабуся відійде. — Та я ж тобі вже казав, — відповів Стас втомленим голосом. —…
Read More
На секунду я забув, як дихати. Це була Марина. Моя колишня дружина. Жінка, з якою я розлучився лише два місяці тому. Мене звати Андрій. Мені тридцять чотири, я звичайний офісний працівник із Києва, який просто намагався втриматися на плаву в такому ж звичайному житті.
Ця історія не про ідеальне кохання і не про диво, яке стирає всі помилки. Вона про двох людей, які колись були найближчими, але загубили одне одного в мовчанні, болю й гордості. Про чоловіка, який думав, що розлучення поставить крапку. І…
Read More
Тетяна з Миколою почали жити разом. Жили вони на дачі Миколи в селі. От тільки їздити в село з міста жінка часто не могла. – Треба в місто перебиратися, – сказав Микола. – Ти ж по дві години в дорозі, а що взимку буде? – Та нічого, я звикла, – сказала жінка. – Ні, – твердо заявив Микола. – Як все до зими підготую, переїжджатимемо в мою міську квартиру! Микола вирішив подзвонити сусідці. Їй Микола залишав ключі від квартири. – Ти знаєш, Микольцю, я вчора тільки приїхала, і здається, у твоїй квартирі хтось живе… – Як це?! – ахнув Микола. Чоловік не міг навіть уявити про, що вона говорить
Микола Васильович прожив у шлюбі з Оленою Сергіївною 40 років і коли її не стало, він відчув себе дуже самотнім. Їхнього єдиного сина раптово не стало багато років тому, не встигнувши одружитися і подарувати їм онуків. З рідних у Миколи…
Read More
— Моя нова дівчина при надії, тож виїжджай з моєї квартири. Ой, тобто з нашої, — підморгнув поки що законний чоловік… …Ще секунду тому слова чоловіка здавалися Ірині дурним, недоречним жартом.
— Моя нова дівчина при надії, тож виїжджай з моєї квартири. Ой, тобто з нашої, — підморгнув поки що законний чоловік… …Ще секунду тому слова чоловіка здавалися Ірині дурним, недоречним жартом. Одним з тих, які Олег іноді дозволяв собі по…
Read More
Фірма – наша, а тобі – жалюгідна квартира! Коханка прийшла поставити крапку… Але її нахабство обернулося проти неї – і розплата була крижаною!
Ти що вдягла? — з огидою вимовив Гліб, повільно й презирливо окинувши дружину поглядом з голови до ніг. — Виглядаєш як якась базарна тітка! Ти взагалі розумієш, що ми тепер — люди статусу? Кожне його слово вдаряло по Ірині, наче…
Read More
Ти де тиняєшся?! Гості приїхали, тебе що, вдома нема? Їм ще довго тебе чекати?
Ключі від двокімнатної квартири на Садовій приємно холодили долоню. Олена стояла посеред порожніх кімнат і не могла повірити — нарешті в неї є власне житло в центрі Львова. П’ять років зйомних кутків, відкладання кожної копійки, робота на двох роботах —…
Read More
Вважайте це гуманітарною допомогою — і більше в наш дім ні ногою! — дружина поставила на стіл важкий мішок, набитий доверху…
Олена довго стояла на порозі квартири своєї свекрухи, збираючись із духом. У руках вона тримала величезний будівельний мішок, який ледь вміщався в ліфт. Мішок був настільки важкий, що їй довелося тричі зупинитися дорогою від машини до під’їзду. Дзвінок у двері…
Read More
Тебе повільно підсипає отруту близька людина, — прошепотів лікар, озираючись на мого турботливого чоловіка.
Ніколи б не подумала, що настане день, коли я так люто втомлюся від самого життя. Немов вичавлений лимон, лежу вранці в ліжку, ледь-ледь можу прочинити очі, ніби хтось невидимий тягне їх донизу невидимими нитками. Сплю, здавалось би, як ведмідь у…
Read More
Живу тепер сама – в старенькій маминій хаті на околиці невеличкого містечка на заході України. Тиша тут особлива – така, що іноді аж дзвенить. Але я вже звикла. Раніше було гірше. Зараз… просто є як є. Життя було, скажу чесно, непросте. Ми жили з мамою, молодшою сестрою Оксаною і моїми двома дітьми – Іванком і Марічкою. Чоловік мій, Петро, пішов від нас, коли Марічці було 5. Зустрів якусь молодшу, “закохався знову”. А я? Я залишилась із двома дітьми, без копійки, з хворою мамою і сестрою, яка на той час ще була студенткою. Із усмішкою на обличчі, а в душі – порожнеча. – Ганю, а що ти будеш робити? – питала мама, коли Петро пішов. – Жити, мамо. І дітей ростити. І тоді я прийняла рішення – їхати на заробітки. До Італії. Було страшно. Не знала мови і людей. Але я знала одне – мої діти мають мати краще життя.
Живу тепер сама – в старенькій маминій хаті на околиці невеличкого містечка на заході України. Тиша тут особлива – така, що іноді аж дзвенить. Але я вже звикла. Раніше було гірше. Зараз… просто є як є. Життя було, скажу чесно,…
Read More
Я потрапила в дуже цікаву історію. Зараз можу згадувати її з посмішкою, а тоді мені було зовсім не до сміху. Через інтернет я познайомилась з Олександром. Статний чоловік 40 років. Він виявився розлученими. Сказав мені про це при першій зустрічі. Я художниця, яка не відбулась. Маю кілька хороших робіт, та цим себе не прогодуєш, тому працюю реставратором. Маю власну квартиру та дорослу доньку, у якої своя сім’я. Олександр є власником мережі СТО, живе сам в двокімнатній квартирі та більше часу проводить на дачі. Дітей у них з колишньою дружиною не було. Коли я запитала чому вони розлучились, Сашко сказав: – Вона просто втекла до коханця, а тоді вони разом поїхали до Італії. Більше я не розпитувала.
Я потрапила в дуже цікаву історію. Зараз можу згадувати її з посмішкою, а тоді мені було зовсім не до сміху. Через інтернет я познайомилась з Олександром. Статний чоловік 40 років. Він виявився розлученими. Сказав мені про це при першій зустрічі….
Read More