– Сиди! Нас немає вдома! – спокійно вимовив Петро. – Так, дзвонять же! – Валя завмерла, підвівшись із дивана. – Нехай, – відповів Петро. – А якщо це хтось важливий? – запитала Валя. – Або у справі? – Субота, дванадцята, – вимовив Петро. – Ти нікого не кликала, я нікого не чекаю! Висновок? – Я тільки в вічко подивлюся! – пошепки промовила Валя. – Сядь! – у голосі була сталь. – Нас немає вдома! Хто б там не був, нехай топає назад! – А ти що, знаєш, хто там? – запитала Валя, – Припускаю, тому й кажу, щоб ти сіла і перед вікнами не миготіла! – Так, якщо це те, що я думаю, вони так просто не підуть! – сказала Валя і знизала плечима. – Це залежить від того, скільки ми не будемо відчиняти їм двері, – спокійно відповів Петро. – Рано чи пізно вони підуть. У будь-якому разі, ночувати в під’їзді вони не стануть. А нам із тобою нікуди не треба.
– Сиди! Нас немає вдома! – спокійно вимовив Петро. – Так, дзвонять же! – Валя завмерла, підвівшись із дивана. – Нехай, – відповів Петро. – А якщо це хтось важливий? – запитала Валя. – Або у справі? – Субота, дванадцята,…
Read More
– Стривай! Ти отримуєш підвищення, і перше, що спадає тобі на думку, це розділити наші гроші? – Саме так, – Дмитро знизав плечима. – Я заробив, я й витрачаю. Ти заробила – ти витрачаєш. Справедливо ж?! – А мене підвищили! – Дмитро жбурнув портфель на диван з виглядом людини, що тільки-но підкорила Еверест. – Тепер я заступник начальника відділу. Зарплата – у півтора раза більша. Антоніна посміхнулася щиро, від душі. – Це чудово! – Вона підвелася, щоб обійняти чоловіка. – Вітаю. Серйозно, Дімо, ти заслужив. Він прийняв обійми якось розсіяно, вже думаючи про щось своє. Антоніна списала це на втому, шок від новини. Буває. Людині потрібен час, щоб переварити успіх. – Я тут подумав, – Дмитро вивільнився з її рук і попрямував до холодильника. – Нам потрібно переглянути фінансове питання. – У сенсі? – Роздільний бюджет. – Він дістав мінералку, сьорбнув не наливаючи.
– А мене підвищили! – Дмитро жбурнув портфель на диван з виглядом людини, що тільки-но підкорила Еверест. – Тепер я заступник начальника відділу. Зарплата – у півтора раза більша. Антоніна посміхнулася щиро, від душі. – Це чудово! – Вона підвелася,…
Read More
Зазвичай сини приводять до батьківського дому дружину і невістку. Микола привів тільки дружину… Наступного ранку після весілля, коли батьки чоловіка мили на кухні посуд, туди зайшла невістка. – Поки ваш син Микола спить, – сказала вона, – хочу поговорити з вами… Свекруха витерла руки і насторожено сіла на стілець. – Слухаємо тебе, донечко, – сказала вона, забираючи у чоловіка рушник, яким він витирав вимитий посуд.–– Вам, напевно, Микола сказав, що я з дитбудинку, – почала невістка. – Я ніколи і нікого в житті не називала «мамою» і «татом»… Тому і вас буду називати Ольга Семенівна і Петро Андрійович…
Зазвичай сини приводять до батьківського дому дружину і невістку. Микола привів тільки дружину… Наступного ранку після весілля, коли батьки чоловіка мили на кухні посуд, туди зайшла невістка. – Поки ваш син Микола спить, – сказала вона, – хочу поговорити з…
Read More
Схибив, коханий, – сам, все сам…– Цього разу сам своїх гостей і годуй, і обслуговуй! – Заявила дружина. Ти що думав, я минулого разу жартувала? Дорогою з роботи Соня заїхала в крамницю та забрала з дитячого садка шестирічного Савелія. Опинившись удома, вона одразу почала готувати вечерю. Вони вже місяць жили у новому будинку – купили його, продавши дві однокімнатні квартири: Софіїну, в якій жили до цього, і ту, яку отримав у спадок Матвій. На ремонт узяли кредит. Не хотілося зв’язуватися з банком, але тепер все в будинку влаштовано так, як вони побажали.
Дорогою з роботи Соня заїхала в крамницю та забрала з дитячого садка шестирічного Савелія. Опинившись удома, вона одразу почала готувати вечерю. Вони вже місяць жили у новому будинку – купили його, продавши дві однокімнатні квартири: Софіїну, в якій жили до…
Read More
Бідний батько подарував дочці на весілля звичайний конверт… багаті родичі нареченого почали сміятись над таким «щедрим» подарункомДочка відчинила конверт.. прочитала… — і мовчки передала його нареченому. Побачивши… наречений зблід і повільно опустився на стілець…
Весілля грали у найдорожчому ресторані району. Великий зал, білі скатертини, живі квіти, музика. Все виглядало багато і шикарно. Рідні нареченого сиділи майже по всьому залу — впевнені люди в дорогих костюмах, голосно сміялися, піднімали келихи, почували себе господарями свята. З…
Read More
– Нехай діти поживуть у тебе, – заявила свекруха. – Світлані потрібно влаштувати особисте життя! Цю неділю я збиралася провести в горизонтальному положенні з книжкою. Проте, зважаючи на все, моїм планам не судилося збутися. – А чому саме у мене? – Обережно поцікавилася я. – Чому не у вас? – У мене тісно, - зітхнула свекруха. – Крім того, вони дітки галасливі. А в мене мігрені та тиск. Та ти не хвилюйся, Володя тобі допоможе. Справді, синку? Володя лише кивнув. Говорити матері «ні» він ніколи не вмів. Свєтка, зовиця моя, завела інтернет-роман. Серце її підкорив чоловік із сусіднього міста, якоїсь середньої руки бізнесмен. Про те, що у Свєтки є діти, він не знав. Спочатку у них було бурхливе листування, і ось тепер вони вирішили «впізнати один одного краще». Свєтка зібралася їхати до нього, а дітей, семирічного Юрка та п’ятирічну Настусю, вирішено було відрядити до мене.
– Нехай діти поживуть у тебе, – заявила свекруха. – Світлані потрібно влаштувати особисте життя! Цю неділю я збиралася провести в горизонтальному положенні з книжкою. Проте, зважаючи на все, моїм планам не судилося збутися. – А чому саме у мене?…
Read More
– Нехай діти поживуть у тебе, – заявила свекруха. – Світлані потрібно влаштувати особисте життя! Цю неділю я збиралася провести в горизонтальному положенні з книжкою. Проте, зважаючи на все, моїм планам не судилося збутися. – А чому саме у мене? – Обережно поцікавилася я. – Чому не у вас? – У мене тісно, - зітхнула свекруха. – Крім того, вони дітки галасливі. А в мене мігрені та тиск. Та ти не хвилюйся, Володя тобі допоможе. Справді, синку? Володя лише кивнув. Говорити матері «ні» він ніколи не вмів. Свєтка, зовиця моя, завела інтернет-роман. Серце її підкорив чоловік із сусіднього міста, якоїсь середньої руки бізнесмен. Про те, що у Свєтки є діти, він не знав. Спочатку у них було бурхливе листування, і ось тепер вони вирішили «впізнати один одного краще». Свєтка зібралася їхати до нього, а дітей, семирічного Юрка та п’ятирічну Настусю, вирішено було відрядити до мене.
– Нехай діти поживуть у тебе, – заявила свекруха. – Світлані потрібно влаштувати особисте життя! Цю неділю я збиралася провести в горизонтальному положенні з книжкою. Проте, зважаючи на все, моїм планам не судилося збутися. – А чому саме у мене?…
Read More
– Та хто ти така, щоб до мене йти?– Онучечко… яка ти гарна стала, доросла! …Чого ж ти стоїш, як вкопана?…Ходи, обійми бабусю! – щебетала свекруха через 17 років після свого ганебного вчинку два дні назад…
У 20 років я стала вдовою — моє сімейне щастя зруйнувала страшна автокатастрофа. В один момент я лишилась без чоловіка і єдиного годувальника, донечка — без батька. До цього моменту ми всі жили на орендованій квартирі, за яку платив Тарас….
Read More
– От вам пощастило, такий син..– Просто… заздрите, що у нас щастя, а не ваше нудне життя! – сказала невісткадва дні назад…
Я ніколи не думала, що напишу таке. Ми з чоловіком все життя працювали, щоб дати нашому єдиному синові найкраще. Андрій завжди був золотою дитиною: вчився на відмінно, не курив, не пив, завжди допомагав по господарству. Сусіди дивились і казали: –…
Read More
– З якого це дива? ..– Я тебе навіть на поріг не пущу….Ще чого – хату ділити. .Не соромно тобі?! – кричала сестра після похорону матері два дні назад….
Я сама з невеличкого села на Львівщині. І після 9 класу переїхала до Львова, завжди мріяла жити у великому місті. Навчалася старанно у технікумі, мала стипендію. А ще писала одногрупникам за гроші курсові та семінари, аби заробити собі якусь копійку…
Read More