Мініcтp обоpони Польщі виcловивcя щодо yкpaїнців пpизовного вікy тa aнонcовaниx змін до пpaвил отpимaння гpомaдянcтвa Мініcтp обоpони Польщі Bлaдиcлaв Kоcиняк-Kaмиш зaявив, що гpомaдяни Укpaїни пpизовного вікy, які нині пepeбyвaють y Польщі, мaють повepнyтиcя нa Бaтьківщинy. Bідповіднy зaявy він зpобив під…
Читати далі
— …так що завтра йдемо купувати квитки! Уявляєш, мам? Нарешті! Прямі, аж до самого океану, — голос Віки дзвенів від непідробного щастя. Вона поставила на стіл коробку з тістечками з улюбленої кондитерської матері — маленький ритуальний дар, покликаний пом’якшити новину…
Читати далі
Двері грюкнули так, що в передпокої здригнулося дзеркало, куплене на «Шафі» за п’ятсот гривень. Ніна здригнулася — знову. Знову він прийшов не в дусі. Вона, як завжди, зняла куртку, повісила на гачок, поставила сумку на підлогу. У сумці гуркотіли продукти:…
Читати далі
Я з посмішкою розливала вино гостям, яких мій чоловік привів без попередження. А сама не могла відірвати погляду від неї. Вона була ідеальна: дорога укладка, брючний костюм за захмарні гроші й впевнений погляд хижачки, що оцінює свою здобич. Ігор представив…
Читати далі
Ліза завжди була тихішою за свого брата. На рік молодша за Максима, вона немов компенсувала його гучність своєю непомітністю. Поки він гасав по двору з криками, вона сиділа в кутку з книжкою. Поки він розповідав батькам анекдоти за вечерею, вона…
Читати далі
Тетяна стояла посеред вітальні, тримаючи в руках документи на квартиру. Федір метався по кімнаті, його обличчя палало від злості. — ТВОЯ квартира? — він різко розвернувся до дружини. — Ми одружені чотири роки! ЧОТИРИ РОКИ! І ти досі кажеш «моя…
Читати далі
Наталя стояла біля вікна свого кабінету на двадцять третьому поверсі й дивилася на місто, що розкинулося внизу, як на шахівницю. Звідси все здавалося маленьким і керованим. Машини повзли проспектами, як іграшкові, люди були крихітними точками, а проблеми… проблеми залишалися десь…
Читати далі
Світлана любила тишу у своїй квартирі. Не ось цю мертву, коли чуєш, як годинник клацає кожну секунду, а спокійну, живу — зі звичними звуками: десь бурчить чайник, пралка урчить на останньому віджимі, сусід зверху тупотить, як ведмідь, а ти лежиш…
Читати далі
Ультиматум — Твоя мати не буде у нас жити, Андрію! Ні! Вона може приїхати, побачитися з тобою, прийти в гості, але не жити у нас! Якщо ти мене не послухаєш цього разу, то я просто розлучуся з тобою! Олена вимовила…
Читати далі
Будинок вони обирали довго. Об’їздили всі села в радіусі п’ятдесяти кілометрів від міста, оглядали похилені хати з печами та криницями, новозбудовані котеджі з непомірними цінниками, і все здавалося не те. Поки на початку травня, коли сади вже зазеленіли, а в…
Читати далі