— Що, синочку? — запитала Надійка, ніби сподіваючись, що він ось-ось відгукнеться. Та Миколка лише дивився на неї сумними оченятами. Взяла його на руки. Він притулився до неї, обійняв своїми тендітними ручками, що ледь слухалися. Спробував розтулити ротика, силкуючись щось сказати, але вона знала – не скаже. Почала ходити з ним на руках по кімнаті. Глянула у вікно: — Марійко, незабаром бабуся приїде, інша, вона далеко живе.
— Що, синочку? — запитала Надійка, ніби сподіваючись, що він ось-ось відгукнеться. Та Миколка лише дивився на неї сумними оченятами. Взяла його на руки. Він притулився до неї, обійняв своїми тендітними ручками, що ледь слухалися. Спробував розтулити ротика, силкуючись щось…
Read More
— Доню, величезне дякую, що запросили нас! Ми з татом, Вадимом та рештою вже зібралися. Будемо у вас до обіду завтра! Це ж буде такий чудовий, справжній Новий Рік у вашому новому великому домі!
— Доню, величезне дякую, що запросили нас! Ми з татом, Вадимом та рештою вже зібралися. Будемо у вас до обіду завтра! Це ж буде такий чудовий, справжній Новий Рік у вашому новому великому домі! Тетяна перечитала повідомлення від свекрухи вчетверте….
Read More
— Ярино, ну ти ж не економитимеш? Це ж ювілей, шістдесят років для мами — значна дата! — Галина, не дивлячись на цінник, опустила у візок третю банку червоної ікри. Це була та, преміальна, де ікринки світяться, як бурштинові намистини, а ціна кусається навіть для київського бюджету.
— Ярино, ну ти ж не економитимеш? Це ж ювілей, шістдесят років для мами — значна дата! — Галина, не дивлячись на цінник, опустила у візок третю банку червоної ікри. Це була та, преміальна, де ікринки світяться, як бурштинові намистини,…
Read More
Мені й досі важко згадувати той момент без здивування. Наче вчора було: я стояла в коридорі, тримаючи в руках його валізу з речами, а мій колишній чоловік — Роман — сказав фразу, яка буквально відібрала мені дар мови: — У всьому винна твоя мама.
Мені й досі важко згадувати той момент без здивування. Наче вчора було: я стояла в коридорі, тримаючи в руках його валізу з речами, а мій колишній чоловік — Роман — сказав фразу, яка буквально відібрала мені дар мови: — У…
Read More
Ти мені як сестра, не раз говорила Марина своїй найкращій подрузі. Ця фраза дзвеніла у вухах Лілі, ніби пісня з минулого, коли вона вперше за двадцять років ступила на залізничний перон рідного села. Села, яке пахло мокрим чорноземом, свіжоскошеною травою і, найголовніше, — дитинством.
Ти мені як сестра, не раз говорила Марина своїй найкращій подрузі. Ця фраза дзвеніла у вухах Лілі, ніби пісня з минулого, коли вона вперше за двадцять років ступила на залізничний перон рідного села. Села, яке пахло мокрим чорноземом, свіжоскошеною травою…
Read More
— Мариночко, даруй, але я приїхати ніяк не зможу. Ну, от так сталося. Зранку, коли вітала тебе, все було добре, а зараз Катерина зателефонувала, — Віра Федорівна пояснюється з донькою. Вона знає: Марина очікувано образиться, наговорить знову неприємних слів, але як Вірі Федорівні вчинити інакше?
Я сиділа на кухні, коли мій чоловік, Максим, увійшов із напруженим обличчям. Було зрозуміло: він щойно говорив зі своєю матір’ю, Світланою Григорівною. — Мама знову, — тихо сказав він, опускаючись на стілець. — Вона вимагає, щоб ми зробили перевірку. Я…
Read More
За свій недовгий вік, вона встигла поховати трьох чоловіків…
Марині, за свій недовгий вік, встигла поховати трьох чоловіків… Тепер мужики її цуралися, а жінки за спиною шепотілися Марині, за свій недовгий вік, встигла поховати трьох чоловіків… Тепер мужики її цуралися, а жінки за спиною шепотілися. Та Марина була сильна…
Read More
Мама вже сиділа за столом, пахло смаженою картоплею з грибами, шматочки курочки із золотистою скоринкою лежали на окремій тарілці, мамині фірмові соління у довгастому блюді. Все як він любить. Віктор дістав ігристе і розлив у маленькі бокали. – Ну, розказуй, Вітю, як життя, як робота, що нового за цей час сталося?
– Вітю, синку, приїхав, мій любий! – Раїса Григорівна стала навшпиньки і розцілувала сина. Віктор стояв перед нею, незграбно зігнувшись, він був майже на дві голови вищий за матір, та ще й важка сумка в руці. Її не кинеш на…
Read More
Майже вся рідня вважала, що Вірі та Михайлу дуже пощастило – у кожного з них на той час, коли вони вирішили одружитися, були свої квартири. А у Віри навіть двокімнатна. Єдине, що забували родичі, коли обговорювали цю ситуацію, це те, що квартири молодим людям не з неба впали. Наприклад, Віра три роки доглядала двоюрідну бабусю, яка була самотня – у неї не було ніколи ні чоловіка, ні дітей.
Майже вся рідня вважала, що Вірі та Михайлу дуже пощастило – у кожного з них на той час, коли вони вирішили одружитися, були свої квартири. А у Віри навіть двокімнатна. Єдине, що забували родичі, коли обговорювали цю ситуацію, це те,…
Read More
– Що, домігся свого, негідник? – почувся шиплячий, наповнений злістю знайомий голос, – Скільки судді відвалив? А медикам, які робили тести, скільки? Почекай, Олена ще на апеляцію подасть. Ти платитимеш їй аліменти як миленький. Нікуди не дінешся! Озирнувшись, Григорій побачив перед собою Галину Сергіївну, свою колишню тещу. На червоному від невдоволенні обличчі жінки була написана така злість, що у молодика навіть промайнуло хвилювання, що вона прямо зараз влаштує йому грандіозну сварку. – Поліцейські ззаду, – не чекаючи від себе такої винахідливості, кинув погляд трохи вбік від жінки Григорій. – Сюди йдуть! – гукнув він, звертаючись у порожнечу.
Засідання суду, яке поставило крапку в розлученні та іншій не менш значущій справі, тривало недовго. Вийшовши надвір, Григорій нарешті зітхнув вільно. Він знав, що результат виявиться на його користь, але все одно сама ситуація останніх тижнів буквально тиснула на нього….
Read More