Більшу частину свого життя я провела на заробітках, все заради того, щоб допомогти дітям, але так і не заслужила навіть подяки. Цілих 15 років я працювала в Португалії. Економила на всьому, відмовляла собі в найнеобхіднішому. Синові з невісткою купила квартиру, а потім і машину. Навіть з ремонтом їм допомагала. Постійно відправляла їм продукти, одяг та подарунки для онуків. Дочку я теж не обділила – допомогла їй придбати будинок і відкрити свою справу.

Більшу частину свого життя я провела на заробітках, все заради того, щоб допомогти дітям, але так і не заслужила навіть подяки. Цілих 15 років я працювала в Португалії. Економила на всьому, відмовляла собі в найнеобхіднішому. Синові з невісткою купила квартиру, а потім і машину. Навіть з ремонтом їм допомагала. Постійно відправляла їм продукти, одяг та подарунки для онуків. Дочку я теж не обділила – допомогла їй придбати будинок і відкрити свою справу.

Більшу частину свого життя я провела на заробітках, все заради того, щоб допомогти дітям, але так і не заслужила навіть подяки. Цілих 15 років я працювала в Португалії. Економила на всьому, відмовляла собі в найнеобхіднішому. Синові з невісткою купила квартиру,…

Read More
Моїм батькам вже за 60, і я їхня єдина дочка. Я була впевнена, що у скрутну хвилину вони мене підтримають, але все виявилося зовсім не так, як я думала. Вийшла заміж я в 30 років, і відразу після весілля почалися розмови: «Коли вже онуки?», «Час нам бабусями та дідусями стати!». Перша вагітність далася мені тяжко, адже я носила двійню.

Моїм батькам вже за 60, і я їхня єдина дочка. Я була впевнена, що у скрутну хвилину вони мене підтримають, але все виявилося зовсім не так, як я думала. Вийшла заміж я в 30 років, і відразу після весілля почалися розмови: «Коли вже онуки?», «Час нам бабусями та дідусями стати!». Перша вагітність далася мені тяжко, адже я носила двійню.

Моїм батькам вже за 60, і я їхня єдина дочка. Я була впевнена, що у скрутну хвилину вони мене підтримають, але все виявилося зовсім не так, як я думала. Вийшла заміж я в 30 років, і відразу після весілля почалися…

Read More
Риті і колі було по 18 років, коли вони одружилися. У них все було добре: щаслива сім’я, планували дітей, але в один момент все змінилося. Закінчивши педагогічний університет, Рита влаштувалася на роботу вчителем, Коля був програмістом. Обидва піднялися: він відкрив компанію і став директором, вона стала директором школи.

Риті і колі було по 18 років, коли вони одружилися. У них все було добре: щаслива сім’я, планували дітей, але в один момент все змінилося. Закінчивши педагогічний університет, Рита влаштувалася на роботу вчителем, Коля був програмістом. Обидва піднялися: він відкрив компанію і став директором, вона стала директором школи.

Риті і колі було по 18 років, коли вони одружилися. У них все було добре: щаслива сім’я, планували дітей, але в один момент все змінилося. Закінчивши педагогічний університет, Рита влаштувалася на роботу вчителем, Коля був програмістом. Обидва піднялися: він відкрив…

Read More
Коли Тарас йшов в армію, Юля обіцяла вірно чекати. І стримала обіцянку — вона писала коханому листи в армію з палкими зізнаннями в коханні, розписувала їх квіточками, сердечками, а в кінці листа поряд зі словом «цілую» залишала відбиток губ. Вона і справді безмежно любила — так, як тільки можна щиро любити людину, а коли його не було поруч, хвилини їй годинами здавалися.

Коли Тарас йшов в армію, Юля обіцяла вірно чекати. І стримала обіцянку — вона писала коханому листи в армію з палкими зізнаннями в коханні, розписувала їх квіточками, сердечками, а в кінці листа поряд зі словом «цілую» залишала відбиток губ. Вона і справді безмежно любила — так, як тільки можна щиро любити людину, а коли його не було поруч, хвилини їй годинами здавалися.

Коли Тарас йшов в армію, Юля обіцяла вірно чекати. І стримала обіцянку — вона писала коханому листи в армію з палкими зізнаннями в коханні, розписувала їх квіточками, сердечками, а в кінці листа поряд зі словом «цілую» залишала відбиток губ. Вона…

Read More
Накупивши купу всього на розпродажі, Світлана вийшла на вулицю і побачила, як поблизу паркується їхня машина. Радість від несподіваного успіху тривала недовго. З машини вийшла розв’язна дівчина, і трохи ще побалакавши з водієм, пішла у своїх справах. Світлана, про всяк випадок, придивилася до водія – раптом Андрій позичив машину комусь.

Накупивши купу всього на розпродажі, Світлана вийшла на вулицю і побачила, як поблизу паркується їхня машина. Радість від несподіваного успіху тривала недовго. З машини вийшла розв’язна дівчина, і трохи ще побалакавши з водієм, пішла у своїх справах. Світлана, про всяк випадок, придивилася до водія – раптом Андрій позичив машину комусь.

Накупивши купу всього на розпродажі, Світлана вийшла на вулицю і побачила, як поблизу паркується їхня машина. Радість від несподіваного успіху тривала недовго. З машини вийшла розв’язна дівчина, і трохи ще побалакавши з водієм, пішла у своїх справах. Світлана, про всяк…

Read More
У нас із чоловіком ніколи не було великих розбіжностей, але нещодавно вони з’явилися. А ви ною всьому – його сестра, з якою я ледве знайома. Вона мені не особливо подобалася, так що я намагалася не вдаватися до подробиць її життя. Для свого віку вона поводилася як маленька дитина – безтурботно та інфантильно.

У нас із чоловіком ніколи не було великих розбіжностей, але нещодавно вони з’явилися. А ви ною всьому – його сестра, з якою я ледве знайома. Вона мені не особливо подобалася, так що я намагалася не вдаватися до подробиць її життя. Для свого віку вона поводилася як маленька дитина – безтурботно та інфантильно.

У нас із чоловіком ніколи не було великих розбіжностей, але нещодавно вони з’явилися. А ви ною всьому – його сестра, з якою я ледве знайома. Вона мені не особливо подобалася, так що я намагалася не вдаватися до подробиць її життя….

Read More
Звільнили! Cльози щacтя пepeповнюють Укpaїнців — тaкy кількіcть тepитоpії! Bи тільки гляньтe що y cпиcкy…

Звільнили! Cльози щacтя пepeповнюють Укpaїнців — тaкy кількіcть тepитоpії! Bи тільки гляньтe що y cпиcкy…

Bоїни 3 штypмового бaтaльйонy 225 окpeмого штypмового полкy повідомили пpо визволeння п’яти cіл – Opіcтопіль, Hовоceлівкa, Cоcнівкa, Xоpошe і Bоpонe в Cинeльниківcькомy paйоні Дніпpопeтpовcької облacті. Пpо цe йдeтьcя в повідомлeнні в тeлeгpaм-кaнaлі 225 OШП. “Oпepaція зі звільнeння нaceлeниx пyнктів тpивaлa воceни 2025…

Read More
Марина засунула брудні тарілки в посудомийку і увімкнула режим експрес-миття. П’ятнична вечеря вдалася, Ігор наминав її фірмовий пиріг з грибами за обидві щоки. Навіть Настя, яка вічно морщила ніс від будь-якої страви «цієї вискочки», як вона за очі називала Марину, з’їла два шматки.

Марина засунула брудні тарілки в посудомийку і увімкнула режим експрес-миття. П’ятнична вечеря вдалася, Ігор наминав її фірмовий пиріг з грибами за обидві щоки. Навіть Настя, яка вічно морщила ніс від будь-якої страви «цієї вискочки», як вона за очі називала Марину, з’їла два шматки.

Марина засунула брудні тарілки в посудомийку і увімкнула режим експрес-миття. П’ятнична вечеря вдалася, Ігор наминав її фірмовий пиріг з грибами за обидві щоки. Навіть Настя, яка вічно морщила ніс від будь-якої страви «цієї вискочки», як вона за очі називала Марину,…

Read More
– Тітко Маріє, привіт, а можна мені ключ. Я свій, напевно, загубила. – Ключ? Так ви начебто ще ввечері приїхали. Пізно було, та я бачила твого чоловіка. На обличчя у мене пам’ять хороша,- він це – та й зір не підводив ще. Тебе, звичайно, не помітила. Хіба ти не з ними? – З ними? Ні. А їх багато? Я ще не дійшла до хати. Павло на рибалку поїхав.

– Тітко Маріє, привіт, а можна мені ключ. Я свій, напевно, загубила. – Ключ? Так ви начебто ще ввечері приїхали. Пізно було, та я бачила твого чоловіка. На обличчя у мене пам’ять хороша,- він це – та й зір не підводив ще. Тебе, звичайно, не помітила. Хіба ти не з ними? – З ними? Ні. А їх багато? Я ще не дійшла до хати. Павло на рибалку поїхав.

Їхати до села вона не збиралася, але ключ завжди лежав у кишеньці сумки. Зважилася лише вранці, Павло поїхав із друзями на рибалку ще ввечері. Не пропадати ж вихідним.Олена з зупинки автобуса одразу зайшла до сусідки.– Ключ? Так ви начебто ще…

Read More
Свою єдину дочку Любу я ростила одна. Свого часу я приїхала з села в обласний центр вступати до інституту, поки вчилася, жила в гуртожитку, а потім пішла працювати, і вже квартиру знімала. Коли зустріла свого майбутнього чоловіка, закохалася, мріяла про сім’ю, але сім’я не входила в його плани. Я наpoдила дитину і залишилася одна. Тоді мені дуже допомагали батьки, перший час я жила у них, а потім вони залишили на деякий час Любу у себе, а я поїхала в місто робити кар’єру. Мама любила завжди повторювати:»донечка, що б не сталося, ти повинна пам’ятати, що у тебе є ми».

Свою єдину дочку Любу я ростила одна. Свого часу я приїхала з села в обласний центр вступати до інституту, поки вчилася, жила в гуртожитку, а потім пішла працювати, і вже квартиру знімала. Коли зустріла свого майбутнього чоловіка, закохалася, мріяла про сім’ю, але сім’я не входила в його плани. Я наpoдила дитину і залишилася одна. Тоді мені дуже допомагали батьки, перший час я жила у них, а потім вони залишили на деякий час Любу у себе, а я поїхала в місто робити кар’єру. Мама любила завжди повторювати:»донечка, що б не сталося, ти повинна пам’ятати, що у тебе є ми».

Свою єдину дочку Любу я ростила одна. Свого часу я приїхала з села в обласний центр вступати до інституту, поки вчилася, жила в гуртожитку, а потім пішла працювати, і вже квартиру знімала. Коли зустріла свого майбутнього чоловіка, закохалася, мріяла про…

Read More