“– Ні, любий мій, я не доглядальниця! – Крізь зуби процідила Настя. – За всієї поваги до Ольги Тимофіївни, вона не моя мати, і в неї є свої діти! Троє! – Настя, ти чого, – здивовано заперечив Геннадій, – ми не витягнемо маму, якщо так ставитимемося до домашнього догляду. Лікар сказав, що тепер багато залежить від нас. – Саме так, що від вас, – відповіла Настя, – а ніяк не від мене!
Настя з деяким занепокоєнням прислухалася до голосу чоловіка, який розмовляв із сестрою телефоном. Вона знаходилася на кухні й кришила салат, а Генка ходив зі слухавкою по залі. Ох, не подобався Насті голос чоловіка – хоча, можливо, вона себе накручує? Ні,…
Читати далі