Я зіпсувала стосунки з родиною чоловіка, бо заявила, що більше не приїжджатиму до їхнього заміського будинку. Моя свекруха, яка має там велику садову ділянку, розраховувала на мою допомогу в догляді за нею – садила все, від картоплі до помідорів. Я завжди їй допомагала, але випадок минулого року все змінив. Минулого літа був рясний урожай огірків,…

Ми з Сергієм одружилися п’ятнадцять років тому. Я відразу ж зрозуміла, що добрих стосунків у нас зі свекрухою ніколи не буде. Довгий час у нас із Сергієм не було дітей. На щастя, він був бізнесменом, працював директором успішної компанії, тому ми пройшли обстеження, вилікувалися, і незабаром життя нагородило нас сином та донькою. Я ростила дітей,…

— Віці квартира не потрібна. Дівка симпатична — вийде заміж, хай чоловік на квадратні метри горбатиться. А якщо дурепою виявиться і в дівках засидиться — то й добре. Буде біля вас жити, за мною горщики виносити, а потім і за вами догляне. Я все розпланувала: мою квартиру на Валерку перепишемо, йому ж дружину кудись вести…

– Ось, забирайте! – Ніна підвела однорічну дочку до здивованої від такого нахабства жінки. Поруч з дитиною встала валіза з найнеобхіднішими речами. – Якщо ваш син так і не надумав на мені одружитися, навіть незважаючи на те, що я народила йому дочку – виховуйте Віру самі. Мені ще особисте життя треба влаштовувати, а з дитиною…

Грудки вологої, важкої землі глухо били по  дерев‘яній кришці  труни. Кожен удар відлунював у голові вісімнадцятирічної Тоні так, ніби її саму забивали цвяхами. Вона стояла над відкритою могилою, стискаючи холодні, онімілі пальці. Батько. Її кремезний, веселий тато, який ще вчора обіцяв полагодити їй велосипед. Загинув миттєво. Лобове зіткнення з фурою. — Тоню, кинь жменю, — чиясь чужа…

Куди нам третю?! Тобі сорок один! Двом старшим дівкам треба ще освіту дати, весілля відгуляти, а ти на старості років пелюшки прати зібралася?! Щоб духу цієї дитини в хаті не було! Іван кричав так, що в шибках тремтіло скло. Його дружина Валентина, притримуючи великий живіт, лише мовчки ковтала сльози. — Іване, побійся Бога… Як я…

Весілля Ольги та Михайла не було схоже на кадри з голлівудських фільмів. Не було величезних лімузинів чи ресторанів на сотні гостей. Була невелика затишна зала, пахло свіжою випічкою та півоніями, які Ольга так любила. Усе було скромно, але в повітрі витало відчуття справжнього початку чогось великого. Ольга стояла біля вікна в білій сукні, яку вони…