Подруги крутили пальцем біля скроні, коли дізналися, що я знову почала дивитися на чоловіків. Мені п’ятдесят чотири, чоловік пішов, і я залишилася сама. Але мені так хотілося знову відчути себе жінкою — привабливою, бажаною, значущою. Саме тоді в моєму житті з’явився Віктор. Ми мешкали поруч, час від часу зустрічалися в парку. Спершу кілька слів, потім довші розмови, теплі погляди… І зрештою він запросив мене на побачення.
Мої подруги казали, що я з’їхала з глузду, коли знову почала звертати увагу на чоловіків. Мені 54 роки, чоловік пішов від мене. Мені просто хотілося знову відчути себе жінкою — красивою, бажаною, важливою. І от тоді в моєму житті з’явився…
Read More
Все відбулося якось буденно. Без сліз, вмовлянь і нервів. Батько присів переді мною, чотирирічним, незграбно обійняв і непевно поцілував у щоку. – Прощавай, сину… Підхопив свою легку коричневу валізу зі шкірозамінника, ще раз уважно подивився на маму і пішов. Тільки після того, як зачинилися двері, вона опустилася на кухонний табурет і сховала обличчя в долонях. – Ось і все…
Все відбулося якось буденно. Без сліз, вмовлянь і нервів. Батько присів переді мною, чотирирічним, незграбно обійняв і непевно поцілував у щоку. – Прощавай, сину… Підхопив свою легку коричневу валізу зі шкірозамінника, ще раз уважно подивився на маму і пішов. Тільки…
Read More
– Ви знаєте, скільки коштує мій манікюр! І якщо ваш синок не в змозі найняти домробітницю, нехай сам все по дому робить! – прицмокнула на свекруху Злата. – Я ні до чого не доторкнуся! – Кирило ж працює з ранку до вечора, – важке зітхання зірвалося з губ жінки. – Працює… Не смішіть мене! – Злата залилася неприродним сміхом. – Що ви називаєте роботою? Він навіть частину моїх потреб не може задовольнити! Нікчемність! Варто тільки шепнути татові, як ваш Кирило з тріском вилетить з роботи. Нехай сьогодні мене не чекає. – Злата голосно грюкнула дверима. Єлизавета Петрівна зітхнула і взялася за прибирання. З тих пір, як син одружився із Златою, вона часто заглядала до них у дім, щоб навести порядок і приготувати обід.
– Ви знаєте, скільки коштує мій манікюр! І якщо ваш синок не в змозі найняти домробітницю, нехай сам все по дому робить! – прицмокнула на свекруху Злата. – Я ні до чого не доторкнуся! – Кирило ж працює з ранку…
Read More
– А мене мій із піснями проводжав, — усміхнулася Катя. – Відчуваю, відвезе дітей до матері, а сам влаштує свято! Ну, нічого, потім відпрацює! Може, і твій у відрив пішов? – Судячи з останнього голосового повідомлення, вже на повний зріст, – Юля підібгала губи. – Знає ж, паразит, що в мене операція! І яка знає! Ось, підтримати б! А він вже із друзями на склянці!
– Ну що, гості дорогі? Наїлися? Напилися? Догодила я вам? – Запитувала Юля, ставши на чолі великого столу. – Так, сестричка, — сказав Борис, — ти, як завжди, на висоті! – Згодна на всі сто! – Підтримала брата Наталя. –…
Read More
Юля прибирала в квартирі, коли задзвенів її телефон. Номер був незнайомий. – Алло, Юля? – почула вона чоловічий голос. – Так, це я, – здивовано відповіла жінка. – Не впізнала? – жалібно запитав чоловік. – Це ж я, твій Петро… – Який ще Петро? – не зрозуміла Юля. – Ну Петро. Твій колишній чоловік. В мене тут біда… Не могла б ти під’їхати до мене? Юля застигла від здивування. Петра вона не бачила сім років! Вона не знала, що й думати…
Юля прибирала в квартирі, коли задзвенів її телефон. Номер був незнайомий. – Алло, Юля? – почула вона чоловічий голос. – Так, це я, – здивовано відповіла жінка. – Не впізнала? – жалібно запитав чоловік. – Це ж я, твій Петро……
Read More
Валерія нещодавно від чоловіка пішла. Їхній спільній дитині зараз рік і вісім місяців, але просто жити далі стало зовсім несила. — Загострилося все, як це й буває, коли я стала практично залежною від нього в декреті, — розповідає молода жінка подрузі. — Шість років загалом ми були разом. Із них — чотири роки в законному шлюбі. А виявилося, що я людину зовсім не знаю. — Ага, так буває, — киває подруга, яка й сама два роки тому пішла від чоловіка в подібній ситуації. — Відчув себе домашнім божком і почав чудити. Як мій: то не з тим обличчям ходжу, то вічно втомлена, то занадто багато витрачаю. До біса таке життя. — От-от. Мого теж перестало влаштовувати моє обличчя, вічна втома й те, як я домашнє господарство веду. На підгузки дитині випрошувати доводилося, а мені: «У пів року я вже на горщик просився, мама каже». І в іншому так само. Пакет порвався, у якому продукти з крамниці принесла, викинула зверху чек. Чоловік побачив і почав обурюватися, що я нечувані гроші на харчі витрачаю…
Валерія нещодавно від чоловіка пішла. Їхній спільній дитині зараз рік і вісім місяців, але просто жити далі стало зовсім несила. — Загострилося все, як це й буває, коли я стала практично залежною від нього в декреті, — розповідає молода жінка…
Read More
– Ганнусю, незабаром п’ятнадцяте, пам’ятаєш? За три дні вже. Голос Валентини Сергіївни у слухавці звучав вкрадливо. Ганна закотила очі. – Пам’ятаю, Валентино Сергіївно! – От і добре. Тільки знаєш, я тут порахувала… – свекруха зробила паузу, ніби звірялася з записами. – Комуналка знову подорожчала. – І молоко тепер шістдесят гривень коштує, уявляєш? Раніше сорок п’ять було. Мені б хоч на дві тисячі більше цього місяця. Ти ж розумієш, пенсія маленька, а ціни зростають. Ганна притиснула телефон до вуха плечем, продовжуючи нарізати овочі для вечері. Ніж методично стукав по обробній дошці. – Добре, – сказала вона. – Перекажу. – От і розумниця. Передавай Кирюші привіт. Скажи, мати дзвонила, про нього турбувалася.
– Ганнусю, незабаром п’ятнадцяте, пам’ятаєш? За три дні вже. Голос Валентини Сергіївни у слухавці звучав вкрадливо. Ганна закотила очі. – Пам’ятаю, Валентино Сергіївно! – От і добре. Тільки знаєш, я тут порахувала… – свекруха зробила паузу, ніби звірялася з записами….
Read More
— Ти вкрала гроші, — сказав Віктор, не дивлячись мені в очі. — Тільки ти знала, де конверт. Більше нікому. Я повільно поклала телефон на стіл. Пауза. Вдих. — Вітя, я не брала. — Не називай мене так. Сто п’ятдесят тисяч просто так не випаровуються. У п’ятницю гроші були, в понеділок — ні. За вихідні у мене була тільки ти. Він дістав телефон, почав щось друкувати. Я бачила, як швидко бігають його пальці по екрану.
— Ти вкрала гроші, — сказав Віктор, не дивлячись мені в очі. — Тільки ти знала, де конверт. Більше нікому. Я повільно поклала телефон на стіл. Пауза. Вдих. — Вітя, я не брала. — Не називай мене так. Сто п’ятдесят…
Read More
– Тату, коли ви з мамою купували цю квартиру, одразу ж сказали, що ця квартира мені! Ну щоб я тут жив! – Так, синку, – Ганна Макарівна підсіла до чоловіка. – Щоб тут ти жив! Але ти одружився, і тепер вас тут мешкають двоє! Ось нам із батьком стало цікаво, а що ви собі думаєте? – А чого тут думати? – здивовано спитав Грицько. – Далі житимемо! – Я тобі казала, що вони нічого не думають, – Ганна Макарівна штовхнула чоловіка в бік. – Просто насолоджуються життям і робити нічого не хочуть!
– Гріша, біда! – схвильовано вигукнула Діна, додзвонившись до чоловіка. – Твої батьки їдуть! – Не пускати! – вигукнув він у слухавку. – Грішенько, як не пускати? – благала Діна. – Як я можу їх не пустити? – Ніяк нехай!…
Read More
Коли Валерій приходив до Зінаїди, вона буквально на очах дуріла. Це від щастя. Метушилася, починала чепуритись, ховати під подушки розкидані речі, які приміряла перед його приходом, і виплутувати з волосся бігуді. Потім бігла у ванну, там зачісувалась, фарбувала губи. І така, при повному чарівному параді, тоді вже виходила до нього. Так ще б їй не бути щасливою! Ну, самі дивіться… Зінаїда — мати одиначка, яка по-справжньому і заміжня ніколи не була. Так, «одружилася» зі своїм Сергійком місяць-другий, а потім він поїхав з їхнього міста на історичну батьківщину, а куди Зіна до ладу так і не дізналася. У них він тут на ринку підробляв. І ким — Зінаїда теж не знала. Ага, поїхав, значить, а Зінаїду залишив в очікуванні дитини. Терміну близько двох тижнів було, Зіна й сама ще не знала.
Коли Валерій приходив до Зінаїди, вона буквально на очах дуріла. Це від щастя. Метушилася, починала чепуритись, ховати під подушки розкидані речі, які приміряла перед його приходом, і виплутувати з волосся бігуді. Потім бігла у ванну, там зачісувалась, фарбувала губи. І…
Read More