– От вам пощастило, такий син..– Просто… заздрите, що у нас щастя, а не ваше нудне життя! – сказала невісткадва дні назад…
Я ніколи не думала, що напишу таке. Ми з чоловіком все життя працювали, щоб дати нашому єдиному синові найкраще. Андрій завжди був золотою дитиною: вчився на відмінно, не курив, не пив, завжди допомагав по господарству. Сусіди дивились і казали: –…
Read More
– З якого це дива? ..– Я тебе навіть на поріг не пущу….Ще чого – хату ділити. .Не соромно тобі?! – кричала сестра після похорону матері два дні назад….
Я сама з невеличкого села на Львівщині. І після 9 класу переїхала до Львова, завжди мріяла жити у великому місті. Навчалася старанно у технікумі, мала стипендію. А ще писала одногрупникам за гроші курсові та семінари, аби заробити собі якусь копійку…
Read More
– Я вже таке їсти не можу! Яке ж у вас в Україні все неякісне! Доки я тут – купуй нормальні продукти! – Ви б бачили, якою панянкою стала моя свекруха, я цілісінькими днями вислуховую, як їй там добре. Хоча вона на прибираннях працює. Та після останньої витівки – терпець мені увірвався.
Я вже не можу терпіти поведінку свекрухи. Була нормальна жінка. А зараз, якийсь жах. Три роки тому вона поїхала з донькою до Бельгії. Наче від війни ховалась. Хоча у нас на Франківщині завжди тихо було. Але нехай. Вони там дуже…
Read More
Останні роки я мріяла виїхати з України кудись у Європу. Бо що робити в цій дирі, поясніть? От там Європа, інше та краще життя. Однак, я навіть не знаю, якими словами передати те розчарування… Я ж не так уявляла Німеччину! Тепер зі сльозами на очах шкодую, що відмовилася жити в Україні. Бо тут все геть інакше, нам не звично. Перше, що мене дуже засмутило – це гроші…
Я народилась і прожила усі свої 34 роки в Україні. Та по маминій лінії у мене німецьке коріння. Її дідусь з Німеччини. Коли почалась війна, ми довго не думали, а одними з перших подались за кордон. Все-таки родина, європейське життя,…
Read More
Мій син майже 10 років тому взяв за дружину розве дену жінку. Вона вже мала доньку від першого шлюбу. Чудова дитина на ім’я Христина. Або Христя, як кликала її мати. Я прийняла Христину як онуку. Ніколи не поділяла онуків на рідних та не рідних. Сім’ї сина допомагала, чим могла, коли грошенятами, коли доглядом за онуками, щоб подружжя могло відпочити. З невісткою ми не сва рилися. Але особливої близькості між нами не було. Її колиաній чоловік справно платив алі менти на дочку, але зустрічатися з нею не хотів. Рік тому Христя вийшла заміж.
Мій син майже 10 років тому взяв за дружину розве дену жінку. Вона вже мала доньку від першого шлюбу. Чудова дитина на ім’я Христина. Або Христя, як кликала її мати. Я прийняла Христину як онуку. Ніколи не поділяла онуків на…
Read More
Я намагаюся користуватися домашніми продуктами. У вихідні я завжди йду на місцевий ринок. Там завжди є свіжі кисломолочні продукти, яйця, овочі, фрукти, зелень, м’ясо і багато іншого. Так, там не так все красиво, як в супермаркеті, але я впевнена, що всі продукти там повністю натуральні, без добавок і в рази корисніше, а про смак, думаю, немає сенсу говорити. І ось, одним недільним ранком я вирушила на ринок. Коли я приїхала, відразу ж почула якісь обу рені kрики. Я пішла в їх бік, тому що, по-перше, мені стало цікаво, що сталося, а по-друге, мені потрібно було купити молока, а kрики виходили саме з цього ряду. Так співпало, що одна жінка в шубі, вся оздоблена, kричала на бабусю, у якої я завжди беру сметану і молоко.
Я намагаюся користуватися домашніми продуктами. У вихідні я завжди йду на місцевий ринок. Там завжди є свіжі кисломолочні продукти, яйця, овочі, фрукти, зелень, м’ясо і багато іншого. Так, там не так все красиво, як в супермаркеті, але я впевнена, що…
Read More
Батьки хлопчика потрапили до автоkатастрофи. Не ви жили. Тітка, вісімнадцятирічна студентка, спочатку намагалася замінити хлопчику батьків. Але невдовзі зрозуміла, що не справляється. Пропускала заняття, не встигала з рефератами, деканат загрожував відрахуванням. Тому вона й вирішила віддати хлопчика до nритулку. А коли стане на ноги, забрати його звідти. Але ми виявилися швидшими. Додому ми повернулися вже ввечері. Мишко мовчав усю дорогу і всю решту вечора. Вранці нас відвідала тітка Миші. Вона простягла хлопцеві коробочку та великий конверт. – Тепер тобі відомо, де я живу. Не тримай на мене зла за те, що так вийшло. Завжди буду рада побачити тебе в себе, — сказала вона і пішла. У коробці, що вона віддала Мишкові, лежали ключі та папірець з адресою.․․․․
Нашого молодшого сина ми знайшли у nритулку. Випадково. Зайшли у справах, побачили й уси новили Мишка. Тоді йому було три роки. Наш семирічний син Андрій одразу ж прийняв молодшого брата дуже добре. Коли Миші виповнилося шістнадцять років, ми йому розповіли…
Read More
Коли Роза народилася, лікарі виявили проблему: половина обличчя дівчинки була знерухомлена. ― Ваша дочка, швидше за все, буде глухою, ― попередив лікар її маму, Людмилу В’ячеславівну. Але вона не злякалася. Мама вірила, що все якось владнається. Їй всю вагіт ність пророкували всілякі жахи про майбутню дитину. Казали, що дівчинка не буде ходити, припускали, що в майбутньому вона буде відставати в розвитку. Ставили питання про вроджену ваду серця.
Коли Роза народилася, лікарі виявили проблему: половина обличчя дівчинки була знерухомлена. ― Ваша дочка, швидше за все, буде глухою, ― попередив лікар її маму, Людмилу В’ячеславівну. Але вона не злякалася. Мама вірила, що все якось владнається. Їй всю вагіт ність…
Read More
– Мамо, а хіба тобі щось потрібно? Адже у тебе все є! Я Ігорю казала, що найкращий подарунок – це наша присутність. Правда ж? – каже моя донька Наталя. – Звісно, доню, – спокійно відповідаю. – Приїжджайте в неділю, ближче до другої години, буду рада вас бачити.
– Мамо, а хіба тобі щось потрібно? Адже у тебе все є! Я Ігорю казала, що найкращий подарунок – це наша присутність. Правда ж? – каже моя донька Наталя. – Звісно, доню, – спокійно відповідаю. – Приїжджайте в неділю, ближче…
Read More
– Льоша,…. ти з цим цирком позоритись і ходити по хатах не будеш! ..– Коли я дізналась, на що мого сина підбурили сьогодні вечором місцеві діти – за голову схопилась…
До війни ми з дітьми жили в Харкові. А тоді вирішили переїхати на Буковину. Тут батьки чоловіка живуть. Тож не дивно, що йому тут подобається, а от я ніяк не звикну. Після великого міста цей сільський менталітет мене добирає. І…
Read More