На похоронах колишнього чоловіка Ірина стояла трохи осторонь, тримаючи за руку крихітного Микиту. Син був блідий, але тримався з якоюсь дорослою, неприродною для нього скутістю. Або просто не все ще розумів. Свекруха, Ольга Вікторівна, чорна від горя, трималася за труну і вже не плакала. У неї вже не було сліз, все виплакала за рік боротьби з онкологією, яка і звела в могилу сина в свої тридцять з невеликим років. Після кладовища всі зібралися за поминальним столом. Свекруха сиділа мовчки, колупаючи ложкою олів’є. Коли всі почали розходитися, покликала Ірину на кухню.
На похоронах колишнього чоловіка Ірина стояла трохи осторонь, тримаючи за руку крихітного Микиту. Син був блідий, але тримався з якоюсь дорослою, неприродною для нього скутістю. Або просто не все ще розумів. Свекруха, Ольга Вікторівна, чорна від горя, трималася за труну…
Read More
«Кому ти потрібна у свої 40? Забирайся!» — заявив чоловік, та він ще не знав, що вже завтра я стану його начальницею… — Ну що, дочекалися! — Ігор ввалився до квартири, розмахуючи портфелем, ніби це був переможний прапор. — Завтра рада директорів. Питання майже вирішене. Марина підвела на нього очі від ноутбука. Вона не стала уточнювати, про яке саме питання йдеться.
— Ну що, дочекалися! — Ігор ввалився до квартири, розмахуючи портфелем, ніби це був переможний прапор. — Завтра рада директорів. Питання майже вирішене. Марина підвела на нього очі від ноутбука. Вона не стала уточнювати, про яке саме питання йдеться. Останні…
Read More
Андрій поспішав. Але це звичайна справа. Він вічно кудись поспішав, вічно спізнювався, вічно обіцяв собі почати планувати час нормально. Але сьогодні особливо не можна було спізнитися – Олена чекала в ресторані, і вона ненавиділа чекати. Зупинка. Автобус ось-ось мав під’їхати. Андрій дістав телефон, глянув на час і скривився. Ще п’ять хвилин запізнення. Олена точно буде незадоволена. Знову ці її погляди, мовляв, я для тебе не важлива. – Ви чого там застрягли? Проходьте! – роздратовано кинув хтось ззаду. Андрій обернувся. Черга на зупинці скупчилася пристойна, люди обходили щось стороною, хтось морщився з огидою, хтось просто відвертався. Він зробив крок вперед і завмер.
Андрій поспішав. Але це звичайна справа. Він вічно кудись поспішав, вічно спізнювався, вічно обіцяв собі почати планувати час нормально. Але сьогодні особливо не можна було спізнитися – Олена чекала в ресторані, і вона ненавиділа чекати. Зупинка. Автобус ось-ось мав під’їхати….
Read More
Андрій зайшов у квітковий магазин, щоб купити червоні троянди для його коханої Насті. У неї сьогодні день народження. Міг би бути…
Андрій зайшов у квітковий магазин, щоб купити червоні троянди для його коханої Насті. У неї сьогодні день народження. Міг би бути… … Два щасливих роки сімейного життя, і три роки як він удівець. Спочатку жив як у тумані. Робота, дім,…
Read More
Те, що Ліза зовсім не та, за кого вона себе видає, Поліна Василівна зрозуміла відразу. Ні її мила скромна сукня в квіточку, ні коса нижче пояса, ні окуляри в оправі не змогли її переконати в зворотному. Було в дівчині щось таке, від чого серце Поліни Василівни стиснулося і защеміло, передчуваючи швидку біду. Звичайно, жінка нічого такого синові не сказала, а лише мило посміхнулася і запропонувала пройти до вітальні. Ігор був пізньою і дуже бажаною дитиною. Поліна Василівна в силу обставин довго не могла вийти заміж.
Те, що Ліза зовсім не та, за кого вона себе видає, Поліна Василівна зрозуміла відразу. Ні її мила скромна сукня в квіточку, ні коса нижче пояса, ні окуляри в оправі не змогли її переконати в зворотному. Було в дівчині щось…
Read More
На селі справляли гучне весілля. Всі від душі веселилися, аж гай шумів! Молодятка так націлувалися, що аж губи червоніли, наче маки, — стільки їм щастя бажали! Гостей зібралося чоловік із сто п’ятдесят, тож за столами не всі й помістилися. Плакали на весіллі хіба що від радості, падали під стіл від зухвалих жартів свахи, задихалися від міцних обіймів та безкінечних тостів, а від танців і ніг не чули. Сергій оженився!
На селі справляли гучне весілля. Всі від душі веселилися, аж гай шумів! Молодятка так націлувалися, що аж губи червоніли, наче маки, — стільки їм щастя бажали! Гостей зібралося чоловік із сто п’ятдесят, тож за столами не всі й помістилися. Плакали…
Read More
Мамо… Я сьогодні бачила Євгена. У кафе, з іншою жінкою. Вони… — Марина запнулася, намагаючись підібрати слова. — Були занадто близькі. Це була не ділова зустріч. Він її цілував. Любов Сергіївна завмерла, немов не почула сказаного. Вона повільно повернула голову в бік дочки, а потім вибухнула саркастичним сміхом. — Ти жартуєш, так? — її голос був сповнений холодом і недовірою. — Мамо, я серйозно! — Марина зробила крок ближче. — Я все бачила на власні очі! Вони сиділи в кафе, говорили про те, що їм потрібно почекати, що «ситуація складна», а потім він поцілував її.
— Мамо… Я сьогодні бачила Євгена. У кафе, з іншою жінкою. Вони… — Марина запнулася, намагаючись підібрати слова. — Були занадто близькі. Це була не ділова зустріч. Він її цілував. Любов Сергіївна завмерла, немов не почула сказаного. Вона повільно повернула…
Read More
Я відчинила двері й побачила кур’єра. Точніше, думала, що то він. — У мене доставка до дверей, — прохрипіла я в слухавку кілька хвилин тому. — Підніміться, будь ласка. Голова просто розколювалася. Кашель не давав нормально вдихнути. Я взяла лікарняний за три дні до відпустки — хотіла відлежатися вдома, набратися сил перед поїздкою до батьків.
Я відчинила двері й побачила кур’єра. Точніше, думала, що то він. — У мене доставка до дверей, — прохрипіла я в слухавку кілька хвилин тому. — Підніміться, будь ласка. Голова просто розколювалася. Кашель не давав нормально вдихнути. Я взяла лікарняний…
Read More
Загалом так, – Наталія Петрівна поправила ідеально покладену сиву хімічну завивку. – Надя, дочка моєї подруги Свєти, в положенні. Від Сергія. Поліна поставила кухоль на столик. Рука затремтіла, але обличчя залишилося спокійним. Двадцять років шлюбу, двоє дітей, безсонні ночі біля ліжка хворої свекрухи п’ять років тому – і ось тобі подаруночок.
Наталія Петрівна увірвалася до квартири без стуку, як завжди. Навіть не подзвонила – просто відчинила двері своїм ключем, який колись випросила «про всяк випадок». Цей випадок настав рівно о дев’ятій ранку в неділю. – Поліно! Ти вдома? – голос свекрухи…
Read More
Ганна вже зібралася ступити на дорогу, щоб піти до автобусної зупинки, як раптом побачила машину Вадима. – Цікаво, навіщо він приїхав, адже батьки зараз у санаторії й будуть там ще два тижні, – подумала Ганна. – Мабуть, вирішив перевірити квартиру. Відмінно, отже, додому поїдемо разом.
У п’ятницю перед обідом у бухгалтерію зайшла усміхнена Римма Олексіївна. – Дівчатка, все – наказ підписаний, з понеділка я на пенсії, – сказала вона. – Вітаємо, – в один голос відгукнулися чотири жінки різного віку. – А в мене для…
Read More