Віро, термінова справа! Ну виручи ще разочок… — просила Жанна на тому кінці дроту. Віра вже знала цей тон. Так подруга поводилася, коли їй потрібне було прикриття для чоловіка та залізне алібі. – Михайло у поїздку знову покликав? – припустила Віра. — Куди цього разу? – У Туреччину, – похвалилася Жанна. — То ти знаєш, що робити? Все за старою схемою. Мені потрібні заготовлені фотографії з тобою та кілька голосових повідомлень, щоб я могла їх переслати Сергію.
– Віро, термінова справа! Ну виручи ще разочок… — просила Жанна на тому кінці дроту. Віра вже знала цей тон. Так подруга поводилася, коли їй потрібне було прикриття для чоловіка та залізне алібі. – Михайло у поїздку знову покликав? –…
Read More
Маріє, ви коли завдаток принесете? Бо охочі, знаєте, є. Я випросталася, почервоніла від напруження. Блискавка залишилася на середині халяви. – Який завдаток, Геннадію Павловичу? – Роздратовано запитала я. – Я у вас нічого не просила. – Ну як же, – сусід часто заморгав важкими, червонуватими, повіками, – за «ластівку» мою. Вадим же сказав, що цього тижня точно віддасть. Я вже зателефонував та дізнався, які документи потрібні для переоформлення. Я розгубилася, вибираючи потрібні слова. Річ у тім, що сусід за віком перестав їздити на своїй «ластівці», – підводив зір.
– Маріє, ви коли завдаток принесете? Бо охочі, знаєте, є. Я випросталася, почервоніла від напруження. Блискавка залишилася на середині халяви. – Який завдаток, Геннадію Павловичу? – Роздратовано запитала я. – Я у вас нічого не просила. – Ну як же,…
Read More
Петро, чому ти так з нею поводишся? Що вона тобі зробила? Невже не можна хоча б іноді нормально ставитися до дитини. Хвалити, наприклад? — А за що її хвалити? Чим вона це заслужила? Я ось ріс, мене ніхто не хвалив. І нічого, виріс нормальною людиною! Останнє твердження Марія готова була б оскаржити, але зараз їй не хотілося знову скочуватися до скандалу.
— Петро, чому ти так з нею поводишся? Що вона тобі зробила? Невже не можна хоча б іноді нормально ставитися до дитини. Хвалити, наприклад? — А за що її хвалити? Чим вона це заслужила? Я ось ріс, мене ніхто не…
Read More
Таня прожила з Ігорем п’ять років, але так і не дочекалася запрошення до РАГСу. Дівчина була чудовою господинею, чистюлею. А ще ласкавою і ніжною. Але останнім часом відчула охолодження відносин. Точніше, холоднішим ставав Ігор, часто бував не в настрої і не бажав спілкуватися. Як тільки повечеряє, так йде до телевізора дивитися черговий фільм. На ніжність Тані відмахувався і говорив, що втомився і хоче побути один. — Послухай, Іра, — радилася Таня з сестрою, — що це може бути? І тягнеться таке до мене ставлення ось уже майже два місяці.
Дівчина була чудовою господинею, чистюлею. А ще ласкавою і ніжною. Але останнім часом відчула охолодження відносин. Точніше, холоднішим ставав Ігор, часто бував не в настрої і не бажав спілкуватися. Як тільки повечеряє, так йде до телевізора дивитися черговий фільм. На…
Read More
Моя мама зникла в день свого весілля — через роки я знайшла її сукню на дворовому розпродажі Ранок, коли зникла моя мама, мабуть, був одним з найщасливіших днів у його житті. Мені було дванадцять років, мені було достатньо дорослий, щоб знати, що таке шлюб, але занадто молодий, щоб думати, Той день був теплим і яскравим, день для нових починань. Будинок кайфував від енергії: мої тітки працювали на кухні, флорист розносив букети, а моя мама Кароліна була нагорі, готувалася заміж за Девіда, чоловіка, який був частиною нашого життя протягом останніх п’яти років.
Зникла наречена: лист із подолу Коли я розгорнула лист, він був трохи пожовклий, з тонким ароматом лаванди – той самий запах, яким завжди пахла мама. Папір тремтів у моїх руках, ніби передавав пульс часу. Я глибоко вдихнула і почала читати….
Read More
Покличеш родичів — поїду до матері! — холодно заявила Юля здивованому чоловікові. Вона стояла посеред вітальні, стискаючи в руках планшет з відкритим робочим графіком. Леонід, розвалившись у кріслі з телефоном, навіть не відразу відірвав погляд від екрану. Його обличчя виражало те саме блаженне невідання, яке так часто дратувало Юлю останнім часом. — Юля, ну що ти починаєш? — ліниво простягнув він, нарешті зволивши подивитися на дружину. — Тітка Свєта проїжджає, Віталік давно не був. Не можна ось так закриватися в чотирьох стінах.
— Покличеш родичів — поїду до матері! — холодно заявила Юля здивованому чоловікові. Вона стояла посеред вітальні, стискаючи в руках планшет з відкритим робочим графіком. Леонід, розвалившись у кріслі з телефоном, навіть не відразу відірвав погляд від екрану. Його обличчя…
Read More
Моя мама саме із заробітків повернулась, тож я із чоловіком знову прийшла до неї на розмову. Ми думали. що цього разу вона дивлячись на нашу ситуацію, все ж розтане і виправить усе, але мама нас і на поріг не пустила
Моя мама саме із заробітків повернулась, тож я із чоловіком знову прийшла до неї на розмову. Ми думали. що цього разу вона дивлячись на нашу ситуацію, все ж розтане і виправить усе, але мама нас і на поріг не пустила….
Read More
Десять років я жила з невісткою душа в душу. Вона мені, як донька рідна була, “мамою” називала. А тоді Христя вирушила на заробітки, дуже власне житло хотіла. Коли ж повернулась – її було не впізнати, холодна, майже не говорить, на ім’я мене зве. Я кілька ночей не спала, не розуміла, що коїться. А тоді син прийшов і все розповів.
Коли мій єдиний син Мишко привів в дім дівчину я так щиро зраділа. Все життя мріяла про другу дитину – саме донечку. Та бог мені не дав. Христя ж зростала без батьків з бабусею. Тому я так хотіла стати її…
Read More
Мого єдиного синочка не стало на війні. Єдина розрада – невістка та онук. От вони тримають мене на цьому світі і дають бодай якісь сили рухатися далі. Онук Павлик час від часу після школи до мене у гості заходить. Я йому і пиріжків домашніх спечу з улюбленою абрикосовою начинкою чи дерунів насмажу. Але декілька днів тому новий удар від невістки: – Так буде краще для мене та Павла! Все вже вирішили! Тепер не знаю, як жити далі. Бо таке враження, що знову душу роздирають на шматки.
З невісткою у мене не були такі теплі стосунки. Хоча я старалася ставитися до Лариси добре, прийняла її в родину, навіть донькою називала – Не ви мене народжували і не ви мене виховували! – якось відгаркнулася мені Лариска. Хоча ми…
Read More
Коли я у спадок отримала дачу, то свекруха всіляко відмовляла “Ой, то нащо тобі цей сарай? Продай і мороки не будеш мати!”. Однак, ми з чоловіком вклали чималі гроші, аби привести будиночок до ладу. Навіть взяли кредит у банку. І от нарешті ми закінчили з ремонтом, воно дійсно вартувало кожної копійки. Ну і на фронті неочікувано замайоріла свекруха! Те, як вона поводилася у мене на дачі, дуже роздратувало!
Від бабусі мені у спадок залишився невеличкий будиночок. То дачний кооператив, в будиночку 1 кімнатка невеличка. Спершу думала продати ділянку, тим паче сусідка цікавилася. Однак, це ж памʼять про кохану бабусю, вона там жила. Та і на тій дачі минуло…
Read More