Це була холодна груднева ніч. Білий автобус із табличкою «Salerno — Chernivtsi» важко дихав на черговій заправці десь на кордоні. Люба сиділа біля вікна, притиснувши до грудей сумочку з документами та грошима. Її пальці — з грубою шкірою, посіченою миючими засобами та роками важкої праці в неаполітанських будинках — мимоволі перебирали вервицю.

Це була холодна груднева ніч. Білий автобус із табличкою «Salerno — Chernivtsi» важко дихав на черговій заправці десь на кордоні. Люба сиділа біля вікна, притиснувши до грудей сумочку з документами та грошима. Її пальці — з грубою шкірою, посіченою миючими засобами та роками важкої праці в неаполітанських будинках — мимоволі перебирали вервицю.

Це була холодна груднева ніч. Білий автобус із табличкою «Salerno — Chernivtsi» важко дихав на черговій заправці десь на кордоні. Люба сиділа біля вікна, притиснувши до грудей сумочку з документами та грошима. Її пальці — з грубою шкірою, посіченою миючими…

Read More
На вокзалі Любу зустрів не син, а Наталка. Невістка стояла в синьому пуховику, трохи втомлена, але з тією самою доброю посмішкою. — Мамо! — вигукнула вона і кинулася обіймати. — Нарешті! Діти вже всі вуха прогледіли: «Коли бабця приїде? Що привезе?» Люба пригорнула жінку до себе. Наталка пахла домашнім хлібом і чимось таким знайомим, теплим. — А Любомир де? — запитала Люба, озираючись навколо. Наталка на мить відвела погляд, поправляючи шарф. — На роботі затримується, мамо. Каже, об’єкт терміновий, треба здати до свят. Не переживайте, він ввечері буде. Ходімо, машина там, за рогом. Дорогою додому Люба дивилася у вікно. Ось нова церква, ось магазин, де вона колись купувала синові перші кросівки. А ось і їхня хата. Велика, двоповерхова, з кованим парканом і доглянутим садом. Вдома все було ідеально. Наталка вичистила хату до блиску. На столі вже чекала вечеря. — Я голубці зробила, мамо, — щебетала Наталка, розставляючи тарілки. — Пам’ятаєте, як ви мене вчили по Скайпу…

На вокзалі Любу зустрів не син, а Наталка. Невістка стояла в синьому пуховику, трохи втомлена, але з тією самою доброю посмішкою. — Мамо! — вигукнула вона і кинулася обіймати. — Нарешті! Діти вже всі вуха прогледіли: «Коли бабця приїде? Що привезе?» Люба пригорнула жінку до себе. Наталка пахла домашнім хлібом і чимось таким знайомим, теплим. — А Любомир де? — запитала Люба, озираючись навколо. Наталка на мить відвела погляд, поправляючи шарф. — На роботі затримується, мамо. Каже, об’єкт терміновий, треба здати до свят. Не переживайте, він ввечері буде. Ходімо, машина там, за рогом. Дорогою додому Люба дивилася у вікно. Ось нова церква, ось магазин, де вона колись купувала синові перші кросівки. А ось і їхня хата. Велика, двоповерхова, з кованим парканом і доглянутим садом. Вдома все було ідеально. Наталка вичистила хату до блиску. На столі вже чекала вечеря. — Я голубці зробила, мамо, — щебетала Наталка, розставляючи тарілки. — Пам’ятаєте, як ви мене вчили по Скайпу…

Це була холодна груднева ніч. Білий автобус із табличкою «Salerno — Chernivtsi» важко дихав на черговій заправці десь на кордоні. Люба сиділа біля вікна, притиснувши до грудей сумочку з документами та грошима. Її пальці — з грубою шкірою, посіченою миючими…

Read More
Того дня зять забув телефон удома, а на роботі він просто необхідний. Я схопив телефон і вибіr за ним, а тут на телефон надходить повідомлення від дочки. Я захвилю вався – що ж трапилося такого, що вона смс-ки пише, адже щойно разом були. Відкрив я повідомлення і мене немов холодною водою облили.

Того дня зять забув телефон удома, а на роботі він просто необхідний. Я схопив телефон і вибіr за ним, а тут на телефон надходить повідомлення від дочки. Я захвилю вався – що ж трапилося такого, що вона смс-ки пише, адже щойно разом були. Відкрив я повідомлення і мене немов холодною водою облили.

Ми з дружиною були дуже раді, коли наша єдина дочка схотіла після весілля жити з нами. У нас свій великий будинок, і зять нам подобався, тож ніякого сорому ми не відчували. Та й дитина наша під боком. Що ще потрібно?…

Read More
Мама з вітчимом залишили квартиру мені, самі переїхали до його будинку в селі. Я їх не відвідувала. А до мене приїжджала лише мама. Вітчим посилав із нею гостинці. Я вийшла заміж, народила дочку, але незабаром розій шлася з ним. Коли моїй дівчинці виповнилося п’ять років, не ста ло мами. Через два місяці зліr від уда ру та вітчим. Його привезли до ліkарні, полечивши місяць виписали “лежачим” із рекомендацією домашнього догляду. Ось тоді я і приїхала вперше до нього до села. Їхала з наміром найняти йому доглядальницю. Але коли побачила умови..

Мама з вітчимом залишили квартиру мені, самі переїхали до його будинку в селі. Я їх не відвідувала. А до мене приїжджала лише мама. Вітчим посилав із нею гостинці. Я вийшла заміж, народила дочку, але незабаром розій шлася з ним. Коли моїй дівчинці виповнилося п’ять років, не ста ло мами. Через два місяці зліr від уда ру та вітчим. Його привезли до ліkарні, полечивши місяць виписали “лежачим” із рекомендацією домашнього догляду. Ось тоді я і приїхала вперше до нього до села. Їхала з наміром найняти йому доглядальницю. Але коли побачила умови..

Для мене, тринадцятирічної, розлу чення батьків стало причиною важkого стре су. Я любила батька і матір, була впевнена, що вони люблять одне одного. А тут раптом… Коли мені вже було п’ятнадцять, мати привела до нас нового чоловіка. Він був дуже…

Read More
Новина про швидке весілля доньки дуже втішила Карину, але ця радість тривала недовго, адже невдовзі жінка дізналася, дочка вибрала собі хлопця із заможної родини, було зрозуміло, що косих поглядів від сватів не уникнути. – Ви, мабуть, довго нічого не їли, коли так на їжу накинулися. Нічого, не стримуйте себе. Такої телятини ви більше не скуштуєте, – казали вони, – до речі, як вам інтер’єр нашого будинку? Всі наші меблі – виключно дизайнерська робота.

Новина про швидке весілля доньки дуже втішила Карину, але ця радість тривала недовго, адже невдовзі жінка дізналася, дочка вибрала собі хлопця із заможної родини, було зрозуміло, що косих поглядів від сватів не уникнути. – Ви, мабуть, довго нічого не їли, коли так на їжу накинулися. Нічого, не стримуйте себе. Такої телятини ви більше не скуштуєте, – казали вони, – до речі, як вам інтер’єр нашого будинку? Всі наші меблі – виключно дизайнерська робота.

Новина про швидке весілля доньки дуже втішила Карину, але ця радість тривала недовго, адже невдовзі жінка дізналася, дочка вибрала собі хлопця із заможної родини, було зрозуміло, що косих поглядів від сватів не уникнути. Майже рік до призначеної дати весілля Карина…

Read More
У мене є син від першого шлюбу, і коли мій kолишній чоловік знайшов іншу жінку, ми роз лучилися, а мій хлопчик залишився зі мною. На щастя, моя kолишня свекруха заповіла моєму синові квартиру, яку він може nродати будь-коли, якщо захоче. Так минуло кілька років, і одного разу я познайомилася з Петром. Ми добре порозумілися, знайшли багато спільного, але він не був таким ощадливим, як я. Він витрачав гроші, не замислюючись, і він не мав жодних заощаджень. Коли його дочка прийшла до нього з проханням грошей на покупку квартири, чоловік глянув на мене, але я не віддала їй заощадження. І правильно зробила. Адже через місяць…

У мене є син від першого шлюбу, і коли мій kолишній чоловік знайшов іншу жінку, ми роз лучилися, а мій хлопчик залишився зі мною. На щастя, моя kолишня свекруха заповіла моєму синові квартиру, яку він може nродати будь-коли, якщо захоче. Так минуло кілька років, і одного разу я познайомилася з Петром. Ми добре порозумілися, знайшли багато спільного, але він не був таким ощадливим, як я. Він витрачав гроші, не замислюючись, і він не мав жодних заощаджень. Коли його дочка прийшла до нього з проханням грошей на покупку квартири, чоловік глянув на мене, але я не віддала їй заощадження. І правильно зробила. Адже через місяць…

Протягом свого життя я була заміжня двічі, але зараз живу сама, і це мене цілком влаштовує. У мене є син від першого шлюбу, і коли мій kолишній чоловік знайшов іншу жінку, ми роз лучилися, а мій хлопчик залишився зі мною….

Read More
Настя хотіла звільнитись, терпіти від начальника несправедливості вона не могла. Артем Юрійович прискіпувався до Насті, змушував шукати помилkи там, де їх не було. Через це дівчина пізно затримувалася на роботі. Колега Лена намагалася заспокоїти Настю, але в неї нічого не виходило. Настя твердо вирішила написати заяву про переведення або про звільнення. Після вихідних вона пройшла до кабінету Артема Юрійовича. У руках Настя тримала заяву, чоловік не здивувався, коли побачив її. – Вас уже попередили, що ми вилітаємо вночі? — Запитав чоловік. — Не розумію, про що ви кажете. — Здивувалася Настя. -Ми з вами їдемо у відрядження. Ви знаєте, що наша компанія щороку влаштовує зустрічі керівників. Я вирішив, що цього року візьму вас із собою.….

Настя хотіла звільнитись, терпіти від начальника несправедливості вона не могла. Артем Юрійович прискіпувався до Насті, змушував шукати помилkи там, де їх не було. Через це дівчина пізно затримувалася на роботі. Колега Лена намагалася заспокоїти Настю, але в неї нічого не виходило. Настя твердо вирішила написати заяву про переведення або про звільнення. Після вихідних вона пройшла до кабінету Артема Юрійовича. У руках Настя тримала заяву, чоловік не здивувався, коли побачив її. – Вас уже попередили, що ми вилітаємо вночі? — Запитав чоловік. — Не розумію, про що ви кажете. — Здивувалася Настя. -Ми з вами їдемо у відрядження. Ви знаєте, що наша компанія щороку влаштовує зустрічі керівників. Я вирішив, що цього року візьму вас із собою.….

Настя хотіла звільнитись, терпіти від начальника несправедливості вона не могла. Артем Юрійович прискіпувався до Насті, змушував шукати помилkи там, де їх не було. Через це дівчина пізно затримувалася на роботі. Колега Лена намагалася заспокоїти Настю, але в неї нічого не…

Read More
Ми з дружиною були дуже раді, коли наша єдина дочка схотіла після весілля жити з нами. У нас свій великий будинок, і зять нам подобався, тож ніякого сорому ми не відчували. Та й дитина наша під боком. Що ще потрібно? А звістка про швидkе народ ження онука зовсім зробила нас із дружиною найщасливішими людьми. За першим онуком наxро дився другий, а за ними ще й двійнята. Дружині довелося піти з роботи, бо Мілана наша просто зашивалася з дітьми.

Ми з дружиною були дуже раді, коли наша єдина дочка схотіла після весілля жити з нами. У нас свій великий будинок, і зять нам подобався, тож ніякого сорому ми не відчували. Та й дитина наша під боком. Що ще потрібно? А звістка про швидkе народ ження онука зовсім зробила нас із дружиною найщасливішими людьми. За першим онуком наxро дився другий, а за ними ще й двійнята. Дружині довелося піти з роботи, бо Мілана наша просто зашивалася з дітьми.

Ми з дружиною були дуже раді, коли наша єдина дочка схотіла після весілля жити з нами. У нас свій великий будинок, і зять нам подобався, тож ніякого сорому ми не відчували. Та й дитина наша під боком. Що ще потрібно?…

Read More
По радіо, знаєте, лунали одна за одною ті самі, святкові пісні. Стіл Настя накрила гарно-гарно: свічки, напої і, звісно ж, ці обов’язкові мандарини та смаколики. Усе, як годиться для Нового року. Настя вже два роки зустрічалася з Женею і дуже чекала, що він от-от запропонує їй руку і серце. Особливо вона сподівалася на цей вечір. Уявляла, як вони удвох зустрічатимуть Новий рік, і Женя, нарешті, дістане з кишені ту довгоочікувану обручку, стане на одне коліно…

По радіо, знаєте, лунали одна за одною ті самі, святкові пісні. Стіл Настя накрила гарно-гарно: свічки, напої і, звісно ж, ці обов’язкові мандарини та смаколики. Усе, як годиться для Нового року. Настя вже два роки зустрічалася з Женею і дуже чекала, що він от-от запропонує їй руку і серце. Особливо вона сподівалася на цей вечір. Уявляла, як вони удвох зустрічатимуть Новий рік, і Женя, нарешті, дістане з кишені ту довгоочікувану обручку, стане на одне коліно…

По радіо, знаєте, лунали одна за одною ті самі, святкові пісні. Стіл Настя накрила гарно-гарно: свічки, напої і, звісно ж, ці обов’язкові мандарини та смаколики. Усе, як годиться для Нового року. Настя вже два роки зустрічалася з Женею і дуже…

Read More
Автобус привіз мене та таких же заробітчанок, як я, до Львова. Там нас пересадили у менші мікроавтобуси, і вже залежно від напрямку ми рушили далі. Найголовніше було не переплутати свої сумки під час пересадки, а багажу було дуже багато. У мене однієї було аж вісім великих сумок!

Автобус привіз мене та таких же заробітчанок, як я, до Львова. Там нас пересадили у менші мікроавтобуси, і вже залежно від напрямку ми рушили далі. Найголовніше було не переплутати свої сумки під час пересадки, а багажу було дуже багато. У мене однієї було аж вісім великих сумок!

Автобус привіз мене та таких же заробітчанок, як я, до Львова. Там нас пересадили у менші мікроавтобуси, і вже залежно від напрямку ми рушили далі. Найголовніше було не переплутати свої сумки під час пересадки, а багажу було дуже багато. У…

Read More