У квартирі подружжя уже третій день тиша. Олена вставала о пів на сьому ранку, по дзвінку будильника. Приводила себе до ладу, пила каву, яку вже третій день варила тільки для себе, і рівно о сьомій залишала квартиру. Відразу після цього підіймався Савелій. Він сам смажив яєчню, варив каву. Сьогодні він не знайшов випрасуваної сорочки – довелося вмикати праску. В результаті, чоловік мало не запізнився на роботу.
У квартирі подружжя уже третій день тиша. Олена вставала о пів на сьому ранку, по дзвінку будильника. Приводила себе до ладу, пила каву, яку вже третій день варила тільки для себе, і рівно о сьомій залишала квартиру. Відразу після цього…
Read More
Я ж нічого такого надзвичайного не просила, — зітхає Аліна. — Просто хотіла бути працевлаштованою як усі нормальні люди: щоб стаж ішов, податки сплачувалися. — Ну, взагалі, це якийсь сюр, — відказує сестра, якій молода жінка все це зараз виливає. — І що, через це вони всі на тебе накинулися? — Не те щоб прямо накинулися, але мені вже в печінках сидить цей вічний стьоб і підколки. Вчора я чоловікові прямо сказала: з його батьками я можу і не спілкуватися, але якщо він сам продовжуватиме в тому ж дусі, то ми, швидше за все, просто розлучимося…
— Я ж нічого такого надзвичайного не просила, — зітхає Аліна. — Просто хотіла бути працевлаштованою як усі нормальні люди: щоб стаж ішов, податки сплачувалися. — Ну, взагалі, це якийсь сюр, — відказує сестра, якій молода жінка все це зараз…
Read More
— І буде контролювати, нікуди вона не дінеться! — вперто, з блиском в очах, каже пані Ірина Максимівна. — Я вважаю, що саме так і має бути, бо справедливість ніхто не скасовував. Не подобається нашій Оленці такий розклад? Що ж, двері завжди відчинені: нехай збирає валізи, йде на свої хліба та вчиться жити самостійно! Син Ірини Максимівни розлучився чотири роки тому, коли її улюбленому онуку ледве виповнилося три рочки. Колишня свекруха важко зітхає: вона щиро переконана, що син тоді добряче поквапився з одруженням. Побачив дівча, яке приїхало з села шукати кращої долі, і втратив голову. Здавалася ж такою тихою, скромною, не розбещеною столичним життям, ще й з дипломом про вищу освіту в кишені. Працювала, щосили намагалася зачепитися у великому місті.
— І буде контролювати, нікуди вона не дінеться! — вперто, з блиском в очах, каже пані Ірина Максимівна. — Я вважаю, що саме так і має бути, бо справедливість ніхто не скасовував. Не подобається нашій Оленці такий розклад? Що ж,…
Read More
Вона натягнула халат — той самий, який Геннадій називав «мішком» — і пішла на кухню. Подивилася на себе мимохідь у дзеркало. П’ятдесят два роки, сиве волосся біля скронь, яке вона старанно зафарбовувала щомісяця, зморшки біля очей, зайва вага. Кілограмів п’ятнадцять точно. Колись вона була стрункою, але після народження дітей, після нескінченних свят, які вона готувала для всієї рідні, після ночей, коли вона заїдала самотність власною випічкою — вага поповзла вгору.
Лариса прокинулася о шостій ранку, хоча будильник був поставлений на сьому. Тридцять років спільного життя виробили в ній звичку вставати раніше за Геннадія — щоб встигнути, щоб усе було готове, щоб, не дай Боже, не почути те невдоволене сопіння та…
Read More
У Кирила з тещею були дивні стосунки, він називав її тільки на ім’я та по батькові: Наталія Антонівна, вона відповідала стримано-холодним «ви», називаючи його завжди повним ім’ям.
Кирило одружився у двадцять чотири роки. Дружині, Тетяні, було двадцять два. Вона була єдиною та пізньою дитиною в сім’ї професора та вчительки. Якось відразу з’явилися хлопчаки погодки, трохи згодом – дочка. Теща пішла на пенсію та зайнялася онуками. У Кирила…
Read More
Ігор з дружиною Оксаною закінчили будивати свій будинок, перевезли речі та переїхали. – Треба ж і новосілля відзначити! – сказав якось Ігор. – Я тільки «за»! – усміхнулася Оксана. – То давай, всіх наших зберемо в неділю, – вирішив Ігор і став обдзвонювати рідних та друзів. В неділю з самого ранку Оксана клопотала на кухні, накрутила голубців, запекла курочку, накришила різних салатів. Почали сходитися гості. Всі сіли за стіл, веселилися, розмовлояли. Але Ігор з Оксаною навіть уявити не могли, який «сюрприз» підготували їм їхні гості Оксана та Ігор жили в місті на орендованій квартирі. Ось вже сім років минуло після весілля. Два сини.
Ігор з дружиною Оксаною закінчили будивати свій будинок, перевезли речі та переїхали. – Треба ж і новосілля відзначити! – сказав якось Ігор. – Я тільки «за»! – усміхнулася Оксана. – То давай, всіх наших зберемо в неділю, – вирішив Ігор…
Read More
Кохана, нарешті здійсниться моя мрія! Продавай квартиру, машина чекати не буде, я вже про все домовився. Я, як стояла, так і сіла. Це друга мрія чоловіка і якщо я знову його підведу? Я й досі не можу забути, як це сталося вперше. Моя мама дуже багато років в Італії, вона мені заробила на квартиру і оплатила моє навчання в мед університеті. За всіма мірками я вважалася завидною нареченою, але вирішила, що обиратиму хлопця, який так само має майно. Віктор теж мав свою власну квартиру, яку йому купила мама, яка теж роки в Італії. Вона дала синові й юридичну освіту. Коли ми познайомилися, то Віктор не так ходив на роботу, як «набувався досвіду». В його професії це дуже важливо і я так само вирішила, що працюватиму в косметологічному салоні, там і роботи не багато і зарплата хороша. Ми почали зустрічатися і далі одружилися.
– Кохана, нарешті здійсниться моя мрія! Продавай квартиру, машина чекати не буде, я вже про все домовився. Я, як стояла, так і сіла. Це друга мрія чоловіка і якщо я знову його підведу? Я й досі не можу забути, як…
Read More
Телефон розбудив Валю о п’ятій ранку. Дзвонили з невідомого номера. — Так, — сухо сказала Валя. — Валюша? — почула вона гучний і радісний жіночий голос. — Це ти? — Я, — байдуже відповіла Валя. — А це я, — радісно сказала жінка. — Ви мене впізнали? — Я впізнала вас, — відповіла Валя з ввічливості, щоб не образити, хоча й гадки не мала, хто їй телефонує. — А я була впевнена, що ви мене одразу впізнаєте, — радісно продовжила жінка. — Як добре, що я вас спіймала. Ви можете зараз говорити? — Можу.
Телефон розбудив Валю о п’ятій ранку. Дзвонили з невідомого номера. — Так, — сухо сказала Валя. — Валюша? — почула вона гучний і радісний жіночий голос. — Це ти? — Я, — байдуже відповіла Валя. — А це я, —…
Read More
“– І бувають же такі матері… Зоя Іванівна глянула на годинник: – О пів на сьому, а Гліба так і не забрали. У мене теж діти одні вдома, чоловік до восьмої вечора на роботі. Весняні канікули скінчилися, дітям завтра до школи. Коли я їх збиратиму? Дістала телефон, в адресному рядку знайшла номер матері останньої дитини, яка залишилася в групі: – Так, – пролунав якийсь зарозумілий жіночий голос. – Жанно Анатоліївно, вам дзвонить вихователька Гліба.
“– І бувають же такі матері… Зоя Іванівна глянула на годинник: – О пів на сьому, а Гліба так і не забрали. У мене теж діти одні вдома, чоловік до восьмої вечора на роботі. Весняні канікули скінчилися, дітям завтра до…
Read More
У мене для тебе хороша новина, – говорив Ігор, вручаючи дружині квіти. – Сподіваюся, вона полягає в тому, що найближчим часом ти будеш раніше приходити з роботи і допомагати мені з сином? – перебувала у приємному передчутті Наталка. – Краще, – впевнено відповів чоловік. – Моя мама до нас у гості приїхала і залишиться на місяць, щоби тобі допомагати. – Що? Це зайве, я сама чудово з усім упораюся, – тут же пропав гарний настрій у молодої матері.
Наталка радісно збирала речі і чекала на чоловіка, який мав забрати їх з сином з пологового будинку. Вона почувала себе цілком щасливою і дуже чекала на повернення додому. Дениса вони чекали довго і трепетно, до його народження встигли зробити гарний…
Read More