Хотів розлучення? Отримуй! Але май на увазі — квартира МОЯ, машина МОЯ, і діти тебе ненавидять!
Ірина розставила на стіл ложки, виделки, ножі, ще раз перевірила, чи все на своїх місцях. Усе ідеально, як у ресторані. «Але Генка цього навіть не помітить,» — подумала вона, усміхаючись про себе. Раніше він любив, коли все було як годиться….
Read More
Мамо, ми тут з Мариною хочемо з 8 по 10 березня поїхати у гори з кумами. Можеш з онуками посидіти? – Сину, а ти хіба забув, що я тобі казала? – Ти знову починаєш? Ну годі, це ж твої рідні онуки, май Бога у серці! Не приховую, що була категорично проти весілля мого Олега та Марини. Невістка не сподобалася, біднота…
Мамо, ми тут з Мариною хочемо з 8 по 10 березня поїхати у гори з кумами. Можеш з онуками посидіти? – Сину, а ти хіба забув, що я тобі казала? – Ти знову починаєш? Ну годі, це ж твої рідні…
Read More
Місяць тому до 56-річної Лідії прийшов свататись сусід. – Ліда, я говорити гарно не вмію. Скажу, як є. Я тебе люблю. Лідії 56 років. 6 років тому вона поховала свого чоловіка Михайла. Жили вони з чоловіком добре. Михайло завжди в усьому допомагав дружині, і справою, і чуйним словом. Виростили єдиного сина Олега. Він вже дорослий, живе у місті. Вже має свою родину. Красуню дружину Марину та двійко синів-близнюків.
Лідії 56 років. 6 років тому вона поховала свого чоловіка Михайла. Жили вони з чоловіком добре. Михайло завжди в усьому допомагав дружині, і справою, і чуйним словом. Виростили єдиного сина Олега. Він вже дорослий, живе у місті. Вже має свою…
Read More
Тетяна розсіяно водила пальцем по запітнілому склу, виводячи дивні візерунки й спостерігаючи, як жовтневий вечір повільно опускається на просяклий сирістю двір. Батареї ще не включили, і у квартирі панувала холодна волога. Двокімнатна квартира на другому поверсі старенької «хрущовки», що дісталася від бабусі Клавдії Іванівни, завжди була для Тетяни тихою гаванню. Але за останній рік щось невловимо змінилося. Особливо гостро вона відчувала це зараз.
Тетяна розсіяно водила пальцем по запітнілому склу, виводячи дивні візерунки й спостерігаючи, як жовтневий вечір повільно опускається на просяклий сирістю двір. Батареї ще не включили, і у квартирі панувала холодна волога. Двокімнатна квартира на другому поверсі старенької «хрущовки», що дісталася…
Read More
Я прокинулася ще на світанку.. У моєму віці вже не так часто трапляються дні, коли тобі здається, що свято належить і тобі теж. коли я підійшла до входу й побачила сина з «радісним» обличчям і складеними перед собою руками, спершу подумала, що він просто хвилюється за доньку. Я навіть усміхнулася. А потім…потім він зробив крок уперед і сказав так тихо, ніби хотів, щоб це звучало приватно, і водночас так голосно, що почули всі довкола: цю «фразу». Кілька секунд я просто не могла зрозуміти сенсу цих слів.В цей момент я прийняла рішення…Яке рва зило його
Мене звати Галина Кравець. Мені сімдесят два роки, я вдова, і до того вечора я все ще мала необережну звичку вірити, що любов, якщо її віддавати довго й щедро, колись обов’язково повернеться. Я помилилася. Найгірше було навіть не те, що…
Read More
Того дня у бабусі і дідуся ніхто не відповідав. Я вже зібралася йти, як відкрилися сусідні двері: – Вам кого? – Я до Вакуленків прийшла. Я їх внучка. Старенька подивилася на мене уважніше і сказала: – А ти не знаєш, що сталося з ними?. – Ні. – Хотіла з бабусею і дідусем побачитися? – Хотіла. А ще – з татом, – видихнула я. Старенька якось так глянула на мене, що я відразу все зрозуміла.
Мама була дуже красива, але це була її єдина перевага. Так казав тато. А я, яка обожнювала його до завмирання серця, дивилася на все його очима. Тато викладав студентам політологію. Він був дуже розумний, з інтелігентної родини, яка відразу не…
Read More
— Знаєте, якщо вирішите — я навіть не відмовлятиму вас. Повторю: звичайні методи тут безсилі. Ми можемо лише забезпечити спокій, позитивні емоції… ну й підтримувати організм медикаментами. І ще скажу — я б на вашому місці залишив доньку в лікарні. Її вже двічі привозили швидкою. Розумієте, коли вона впадає в такий стан, поки її везуть сюди, є ризик не встигнути. А тут, під постійним наглядом, такого не трапиться.
Валентин обережно припаркував свій автомобіль на єдиному вільному місці біля дитячої лікарні. Як на зло, сьогодні тут було особливо людно — машини заполонили всі доступні зони для паркування. Щодня він приїжджав сюди, немов на роботу: завершував справи, заходив до улюбленої…
Read More
КАВАЛЕР (63 РОКИ) ЗАПРОСИВ У РЕСТОРАН, АЛЕ ЗА ГОДИНУ ДО ЗУСТРІЧІ «ЗАХВОРІВ». ПОЧУВШИ ЙОГО ПЛАН «ПОРЯТНУНКУ», Я ЗРОЗУМІЛА, ЩО БІЛЬШЕ ПОБАЧЕНЬ НЕ БУДЕ..
Мені п’ятдесят вісім років. Уже п’ять років я вдова і за цей час звикла до спокійного, розміреного життя. Діти давно виросли, у кожного своя сім’я, свої турботи. Я працюю у квітковому магазині й, чесно кажучи, навчилася радіти простим речам: запаху…
Read More
— Василю, ти що, вирішив мене покинути? — ніби між іншим запитала Катерина за вечерею.— А з чого ти це взяла, Катерино? — спитав він. — От запитання у тебе! — Та так, знаю дещо, от і питаю. Хочу почути твою версію, — дивно посміхаючись, промовила дружина. — Що ж ти знаєш, моя дорога, і звідки? .Насправді Катерина давно вже все знала. Вона готувалася до цього моменту. І сьогоднішній дзвінок коханки чоловіка лише прискорив цю розв’язку..
Її тон був настільки буденним, що чоловік спочатку і не зрозумів, що вона має на увазі. І про що саме його зараз питає. А коли сенс слів дійшов до Василя, він ледь не вдавився курячою ніжкою, яку з апетитом наминав…
Read More
Це був той тихий день.. — десь удалині гуділа газонокосарка.. Я складала щойно випрану білизну..Коли завібрував телефон, я усміхнулася, навіть не подумавши., коли на екрані висвітилося його ім’я…Данило…На одну коротку мить надія знову зробила своє .. Того, хто колись дзвонив просто спитати, чи я поїла. Того, хто заїжджав після роботи і мій дім знову наповнювався шумом. А потім я відкрила «повідомлення»… «повідомлення»яке стало “ударом молота” по нашому життю…
Після того повідомлення я майже не спала, а наступного ранку вже стояла біля вікна свого невеликого будинку в Броварах у шкарпетках, з теплим рушником у руках, і дивилася, як під ворота повільно підкочується машина мого сина. Ще вчора він просив…
Read More