— Мамо… Я сьогодні бачила Євгена. У кафе, з іншою жінкою. Вони… — Марина запнулася, намагаючись підібрати слова. — Були занадто близькі. Це була не ділова зустріч. Він її цілував. Любов Сергіївна завмерла, немов не почула сказаного. Вона повільно повернула…
Read MoreКатегорія: БЛОГИ
Я відчинила двері й побачила кур’єра. Точніше, думала, що то він. — У мене доставка до дверей, — прохрипіла я в слухавку кілька хвилин тому. — Підніміться, будь ласка. Голова просто розколювалася. Кашель не давав нормально вдихнути. Я взяла лікарняний за три дні до відпустки — хотіла відлежатися вдома, набратися сил перед поїздкою до батьків.
Я відчинила двері й побачила кур’єра. Точніше, думала, що то він. — У мене доставка до дверей, — прохрипіла я в слухавку кілька хвилин тому. — Підніміться, будь ласка. Голова просто розколювалася. Кашель не давав нормально вдихнути. Я взяла лікарняний…
Read More
Загалом так, – Наталія Петрівна поправила ідеально покладену сиву хімічну завивку. – Надя, дочка моєї подруги Свєти, в положенні. Від Сергія. Поліна поставила кухоль на столик. Рука затремтіла, але обличчя залишилося спокійним. Двадцять років шлюбу, двоє дітей, безсонні ночі біля ліжка хворої свекрухи п’ять років тому – і ось тобі подаруночок.
Наталія Петрівна увірвалася до квартири без стуку, як завжди. Навіть не подзвонила – просто відчинила двері своїм ключем, який колись випросила «про всяк випадок». Цей випадок настав рівно о дев’ятій ранку в неділю. – Поліно! Ти вдома? – голос свекрухи…
Read More
Ганна вже зібралася ступити на дорогу, щоб піти до автобусної зупинки, як раптом побачила машину Вадима. – Цікаво, навіщо він приїхав, адже батьки зараз у санаторії й будуть там ще два тижні, – подумала Ганна. – Мабуть, вирішив перевірити квартиру. Відмінно, отже, додому поїдемо разом.
У п’ятницю перед обідом у бухгалтерію зайшла усміхнена Римма Олексіївна. – Дівчатка, все – наказ підписаний, з понеділка я на пенсії, – сказала вона. – Вітаємо, – в один голос відгукнулися чотири жінки різного віку. – А в мене для…
Read More
Я стояла перед дзеркалом у ванній, в руці тремтіла туш. Востаннє я так старанно фарбувалася сім років тому, перед тим нещасливим корпоративом, де познайомилася з Максимом. Він пішов через рік після появи сина, благородно залишивши нам квартиру. Моя рука потягнулася до звичного блиску для губ, але раптом схопила червону помаду. Вона лежала недоторканою з тих пір, як я стала просто «мамою Івана». Телефон задзвонив на краю раковини, з гуркотом впавши на підлогу. Моя рука з пензликом здригнулася, залишивши чорну смугу біля скроні. Олена дзвонила втретє за годину.
Я стояла перед дзеркалом у ванній, в руці тремтіла туш. Востаннє я так старанно фарбувалася сім років тому, перед тим нещасливим корпоративом, де познайомилася з Максимом. Він пішов через рік після появи сина, благородно залишивши нам квартиру. Моя рука потягнулася…
Read More
Ларисо! Що є жерти? – голос Слави гримів по всій квартирі. – Я годину тому прийшов додому! Олег застиг у передпокої. Щойно переступив поріг, а вже хочеться розвернутися та піти. Це точно той самий Славко, з яким вони в дитинстві ганяли по двору на великих? – Іду, йду! – із кухні вибігла жінка. Худа, бліда, з темними кругами під очима. – Олег?
– Ларисо! Що є жерти? – голос Слави гримів по всій квартирі. – Я годину тому прийшов додому! Олег застиг у передпокої. Щойно переступив поріг, а вже хочеться розвернутися та піти. Це точно той самий Славко, з яким вони в…
Read More
І цю мишу взяли до нас на роботу? — шепотілися за спиною нової співробітниці, ще не знаючи, що за годину вона викличе їх до себе й звільнить… Двері до відділу маркетингу відчинилися беззвучно. На порозі стояла дівчина — сіра спідниця трохи нижче колін, блузка, застібнута на всі гудзики, і кардиган такого мишачого кольору, що здавалося, от-от зіллється зі стіною офісу. Вона зробила кілька невпевнених кроків уперед, притискаючи до грудей тонку папку, немов щит.
Двері до відділу маркетингу відчинилися беззвучно. На порозі стояла дівчина — сіра спідниця трохи нижче колін, блузка, застібнута на всі гудзики, і кардиган такого мишачого кольору, що здавалося, от-от зіллється зі стіною офісу. Вона зробила кілька невпевнених кроків уперед, притискаючи…
Read More
Я тобі що казав?! Де ти так довго була? — чоловік зустрів Тоню в передпокої, схрестивши руки на грудях, коли вона увійшла в квартиру. Вона тримала дві великі сумки з продуктами. Втомилася настільки, що ледь ноги волочила. Чоловік розлютився, бо дружина обіцяла, що він посидить тільки двадцять хвилин з двійнятами, поки вона збігає до магазину. Тоня летіла, як оскаженіла, але чергу ж своєю швидкістю не посунеш… — Наступного разу замовлятимемо продукти. Яка різниця, доставка безкоштовна, — спокійно відповіла вона, намагаючись не реагувати на його випади. — Ти і так цілими днями нічого не робиш! Готує мультиварка, пере пральна машина, прибирає пилосос! Чим ти займаєшся?!
— Я тобі що казав?! Де ти так довго була? — чоловік зустрів Тоню в передпокої, схрестивши руки на грудях, коли вона увійшла в квартиру. Вона тримала дві великі сумки з продуктами. Втомилася настільки, що ледь ноги волочила. Чоловік розлютився,…
Read More
Вже 24 хвилин, як ми розведені. Виходжу із рацсу зі своїм колишнім…. Він щось говорить, а я думаю, чи встигну на роботу або краще поїхати додому. І тут я розумію, що він каже. Він просить повернути обручку і попереджає, що ввечері заїде за грошима. Гроші я зберігала, як бабуся, замотавши купюри в платочок і сховавши на антресолях.
Вже 24 хвилин, як ми розведені. Виходжу із рацсу зі своїм колишнім…. Він щось говорить, а я думаю, чи встигну на роботу або краще поїхати додому. І тут я розумію, що він каже. Він просить повернути обручку і попереджає, що…
Read More
Тітко Галю, забери мене до себе, – десятирічний Тимофій щосили стримував сльози. – Звичайно, – охоче кивнула вона, – все буде добре, – і притиснула до себе хлопця, що все-таки заплакав. Вона зробить усе, щоб забрати його із притулку. Господи, допоможи… Її старший брат одружився, коли їй було шістнадцять років. Спочатку Слава з Настею жили цілком добре. Облаштувались у половині будинку, що залишилася після бабусі брата та сестри, обидва працювали, через два роки з’явилася у них Ганнуся, а ще через пару років – Тимофій. І ось після появи сина щось у родині сталося. Слава почав заглядати в чарку – чого за ним раніше не було, – приходив до сестри та батька, скаржився на дружину, навіть залишався ночувати.
– Тітко Галю, забери мене до себе, – десятирічний Тимофій щосили стримував сльози. – Звичайно, – охоче кивнула вона, – все буде добре, – і притиснула до себе хлопця, що все-таки заплакав. Вона зробить усе, щоб забрати його із притулку….
Read More