Марина засунула брудні тарілки в посудомийку і увімкнула режим експрес-миття. П’ятнична вечеря вдалася, Ігор наминав її фірмовий пиріг з грибами за обидві щоки. Навіть Настя, яка вічно морщила ніс від будь-якої страви «цієї вискочки», як вона за очі називала Марину,…
Read MoreКатегорія: БЛОГИ
– Тітко Маріє, привіт, а можна мені ключ. Я свій, напевно, загубила. – Ключ? Так ви начебто ще ввечері приїхали. Пізно було, та я бачила твого чоловіка. На обличчя у мене пам’ять хороша,- він це – та й зір не підводив ще. Тебе, звичайно, не помітила. Хіба ти не з ними? – З ними? Ні. А їх багато? Я ще не дійшла до хати. Павло на рибалку поїхав.
Їхати до села вона не збиралася, але ключ завжди лежав у кишеньці сумки. Зважилася лише вранці, Павло поїхав із друзями на рибалку ще ввечері. Не пропадати ж вихідним.Олена з зупинки автобуса одразу зайшла до сусідки.– Ключ? Так ви начебто ще…
Read More
Свою єдину дочку Любу я ростила одна. Свого часу я приїхала з села в обласний центр вступати до інституту, поки вчилася, жила в гуртожитку, а потім пішла працювати, і вже квартиру знімала. Коли зустріла свого майбутнього чоловіка, закохалася, мріяла про сім’ю, але сім’я не входила в його плани. Я наpoдила дитину і залишилася одна. Тоді мені дуже допомагали батьки, перший час я жила у них, а потім вони залишили на деякий час Любу у себе, а я поїхала в місто робити кар’єру. Мама любила завжди повторювати:»донечка, що б не сталося, ти повинна пам’ятати, що у тебе є ми».
Свою єдину дочку Любу я ростила одна. Свого часу я приїхала з села в обласний центр вступати до інституту, поки вчилася, жила в гуртожитку, а потім пішла працювати, і вже квартиру знімала. Коли зустріла свого майбутнього чоловіка, закохалася, мріяла про…
Read More
– Алло, поліція? – жінка, яка дзвонила, ледь стримувала сльози. – Мене пограбували. Провулок Ушинського, будинок сім, квартира п’ятнадцять. Капітан Кравченко важко зітхнув. Ну, чому саме зараз, коли до кінця зміни залишалося дві години, а до Нового року п’ять, на його ділянці хтось вирішив порушити закон? Через дві години за ним повинен заїхати Віктор, на них чекала чудова вечірка за містом, лазня, шашлики… А ще йому обіцяли познайомити з класною дівчиною… – Виїжджаємо, чекайте!
– Алло, поліція? – жінка, яка дзвонила, ледь стримувала сльози. – Мене пограбували. Провулок Ушинського, будинок сім, квартира п’ятнадцять. Капітан Кравченко важко зітхнув. Ну, чому саме зараз, коли до кінця зміни залишалося дві години, а до Нового року п’ять, на…
Read More
— Ти знову чашки не помила, Ліда! Дивись, які сліди! — голос Тамари Петрівни звучав, як сигнал тривоги — різкий, металевий. Ліда стояла біля мийки, стискаючи губи. На губах — піна від засобу, в очах — злість. — Мамо, я щойно їх вимила, — сказала тихо, але рівно. — Вимила… ага. Он, на світлі подивись! Розводи! — свекруха демонстративно підняла склянку до лампочки. — У мене б такого ніколи не було! У мене Валерочка завжди їв із чистого посуду!
— Ти знову чашки не помила, Ліда! Дивись, які сліди! — голос Тамари Петрівни звучав, як сигнал тривоги — різкий, металевий. Ліда стояла біля мийки, стискаючи губи. На губах — піна від засобу, в очах — злість. — Мамо, я…
Read More
– Ніночко, можеш дати мені ключі від своєї квартири? – зателефонувала мені мама з самого ранку з доволі дивним питанням. Я давно живу окрему, мені 38 років, я незаміжня, дітей не маю, сама живу у своїй новенькій двокімнатній квартирі, яку я придбала своїми силами. Мама живе окремо у своїй двокімнатній квартирі, в якій ми з сестрою народилися і виросли. З мамою у мене склалися доволі прохолодні стосунки, тому ми з нею мало спілкуємося, і мене неабияк здивував той факт, що їй потрібні ключі від мого помешкання. – Дозволь поцікавитися, а навіщо тобі ключі від моєї квартири? – питаю. – Я планую до тебе переїхати. На наступному тижні, – спокійно відповідає. – Не зрозуміла…
– Ніночко, можеш дати мені ключі від своєї квартири? – зателефонувала мені мама з самого ранку з доволі дивним питанням. Я давно живу окрему, мені 38 років, я незаміжня, дітей не маю, сама живу у своїй новенькій двокімнатній квартирі, яку…
Read More
Наталя прокинулася серед ночі від телефонного дзвінка. У ту ж мить вона зрозуміла, що чоловіка вдома немає. Він попереджав, що затримається на банкеті, але ж не до другої години ночі! — Наталя, добрий день, Колі погано, дуже погано, — промовив незнайомий жіночий голос у слухавці, — приїжджайте. — Хто Ви? — запитала Наталя і відчула, як сильно застукало її серце. — Тільки без нервів, мене звати… Вероніка. Ваш чоловік у мене вдома, — схвильовано сказала незнайомка, — прошу Вас, зараз не час з’ясовувати стосунки. — Коля ночує… у Вас? — з подивом запитала Наталя, досі сумніваючись у реальності того, що відбувається. Якась жінка каже, що Коля ночує у неї вдома, але просить не з’ясовувати стосунки. — У мене, Наталя, прошу Вас, — голос у слухавці задзвенів ще більш схвильовано, — він важко задихався і впав, розумієте? Я викликала швидку і…
Наталя прокинулася серед ночі від телефонного дзвінка. У ту ж мить вона зрозуміла, що чоловіка вдома немає. Він попереджав, що затримається на банкеті, але ж не до другої години ночі! — Наталя, добрий день, Колі погано, дуже погано, — промовив…
Read More
— Цей відпочинок ви запам’ятаєте надовго, — тихо промовила я, від чого Славі варто було б насторожитися. Але він не помітив. Ніколи не помічав. Занадто був зайнятий своїми бажаннями. — Ось і добре! — Слава потягнувся за банкою пінного, яку я щойно поставила на стіл. — Мама вже й купальник новий купила… …Я мовчки розклала папери зі звітами на кухонному столі. Цифри танцювали перед очима.
— Цей відпочинок ви запам’ятаєте надовго, — тихо промовила я, від чого Славі варто було б насторожитися. Але він не помітив. Ніколи не помічав. Занадто був зайнятий своїми бажаннями. — Ось і добре! — Слава потягнувся за банкою пінного, яку…
Read More
Настя розпрощалася з чоловіком чотири роки тому, коли їхньому синочкові саме виповнилося чотири. Знаєте, як воно буває: спочатку обоє наче з ланцюга зірвалися, бачити одне одного не могли, а потім потроху вляглося, перебродило й осіло. — Чому розійшлися? Та через той час, коли я вдома з малям сиділа, — з гіркою посмішкою згадує Настя. — Грошей вічно не вистачало, а в колишнього корона на лоба вилізла, аж очі затулила: я, мовляв, годувальник, я тут господар і право маю голосно гупнути по столу.
Настя розпрощалася з чоловіком чотири роки тому, коли їхньому синочкові саме виповнилося чотири. Знаєте, як воно буває: спочатку обоє наче з ланцюга зірвалися, бачити одне одного не могли, а потім потроху вляглося, перебродило й осіло. — Чому розійшлися? Та через…
Read More
— Оце так подарунок? — Дмитро підняв футболку з таким виглядом, наче то була не нова річ, а якась стара засмальцьована ганчірка. Марина на мить заціпеніла. Вона дивилася на чоловіка і не вірила власним вухам. — Футболка як футболка, Дмитре. Якісна, бавовняна, приємна до тіла… — Та нехай вона хоч золотими нитками шита! — чоловік скривився, жбурнув її назад у пакет і зневажливо пирхнув. — Отак воно й починається: спочатку дешевий трикотаж, а далі що — шкарпетки та піна для гоління на свята?
— Оце так подарунок? — Дмитро підняв футболку з таким виглядом, наче то була не нова річ, а якась стара засмальцьована ганчірка. Марина на мить заціпеніла. Вона дивилася на чоловіка і не вірила власним вухам. — Футболка як футболка, Дмитре….
Read More