Автор: Mag GowYo

– Марійко, ти хіба не бачиш? Стасик просто спритно тобою маніпулює! Він просто ревнує і намагається перетягнути всю увагу на себе! – Ах, раз так! То я виберу сина! Він для мене важливіший за тебе! Довго не було дітей у…

— Твоя дружина нікуди не поїде. Ці гроші потрібні моїй дочці. Свекруха стояла посеред кухні, розмахуючи моєю путівкою до санаторію. — Світланці треба збирати гроші на весілля, а ця твоя надумала по курортах кататися! — Мамо, це не твоя справа,…

Тільки-но перестали пліткувати, ми з батьком у магазин півроку зайти не могли. Навіщо ти приїхала? Душу з нас вийняти? А? – Хто там, Галю? – Дочка твоя старша приїхала. – Дашка? Батько смикнув кремезні дерев’яні двері так, що задзвеніли петлі. Він дивився на доньку…

– Ой, яка вона у вас руда, та вся в ластовинні, ха-ха-ха! – веселився татів друг Сергій, коли побачив його трирічну доньку Олесю. — Ну, припустимо, не руда, а русява, вся в мене, а ластовиння в маму, це так, —…

— Я йду до Світлани, — сказав чоловік, застібаючи на зап’ясті ремінець дорогого годинника. Того самого, який Катя подарувала йому на тридцяту річницю їхнього шлюбу. Він не дивився на неї. Його погляд був спрямований кудись убік, на відображення в темному…

— Ромо, це я. Ти можеш зараз приїхати? Мені терміново потрібні банки. Голос Жанни Аркадіївни в телефонній слухавці був позбавлений питальної інтонації. Він не припускав відмови, не допускав заперечень. Це був той самий вкрадливий, але водночас сталевий тон, який Роман…

Ганна Петрівна знову взялася перебирати крупу, старанно вишукуючи чорні зернятка, немов усе її життя залежало від ідеальної чистоти гречки. Я знала цей ритуал напам’ять — так свекруха заспокоювала нерви перед черговою виховною бесідою зі мною. — Олено, п’ять років минуло,…

Марго не відводила погляду від дверей. Нарешті настав той день, коли вона могла розплатитися за все. В її очах горів недобрий вогонь: як довго вона цього чекала. Почула клацання — двері відчинилися. На цей момент вона чекала цілих два роки….

Дорога до лікарні здавалася нескінченною петлею. Кожен світлофор був ворогом, кожна секунда — ударом молота. Ноа вже не кричав, він лише тихо скиглив, і це було ще гірше. Це був звук згасаючої сили. Коли я влетіла в приймальне відділення, медсестра…

Тетяна стояла біля вікна і дивилася, як вітер жене по двору пожовкле листя. Жовтень видався дощовим, сірим, і настрій був під стать погоді. Вірніше, не погода винна в цьому настрої, а зовсім інше. Двокімнатна квартира на четвертому поверсі дісталася Тетяні…