Наталя приготувала сніданок і покликала чоловіка. Він їв мовчки, не дивлячись на неї, немов її не було поруч. Вона відвернулася до вікна. З почорнілим снігом і голими деревами, двір виглядав непривітним і брудним. — У тебе хтось є? – запитала…
Read MoreАвтор: Mag GowYo
Це що за цирк, Ілле? – Марина стояла в центрі кімнати, тримаючи в руках три подарункові пакети. Її голос тремтів не від сліз, а від злості. Чоловік відірвався від телефону і здивовано подивився на дружину. – У сенсі? – У прямому. Я сьогодні прибирала і знайшла ось це. Вона витягнула перед собою пакет із туалетною водою, потім інший, із логотипом ювелірного магазину, і, нарешті, третій, який був явно з великого мережевого магазину техніки. Очі Іллі трохи розширилися. Він не хотів, щоб у дружини виникла можливість порівняти подарунки. – Марино, ну…
– Це що за цирк, Ілле? – Марина стояла в центрі кімнати, тримаючи в руках три подарункові пакети. Її голос тремтів не від сліз, а від злості. Чоловік відірвався від телефону і здивовано подивився на дружину. – У сенсі? –…
Read More
Ми із сестрою зараз для всієї рідні — просто якісь потвори безсердечні, — гірко всміхається Алла. — Так цікаво спостерігати, як вони всі згуртувалися в єдиному пориві проти нас, як гнівно викривають і соромлять. — Дивна річ, ви ж своє законне спадкове майно отримали, чи не так? Ні в кого нічого не відібрали, нікого не пограбували, — знизує плечима подруга. — А мені інше навіть більше цікаво, — відповідає Алла. — Чому тоді, багато років тому, ніхто не вичитував нашій мамі, що так не можна з рідними дітьми чинити? Чому її не соромили? Га? Чому потім мовчали, коли вона чужу тітку взялася опікати, і та жила на всьому готовому, мов вареник у сметані?
— Ми із сестрою зараз для всієї рідні — просто якісь потвори безсердечні, — гірко всміхається Алла. — Так цікаво спостерігати, як вони всі згуртувалися в єдиному пориві проти нас, як гнівно викривають і соромлять. — Дивна річ, ви ж…
Read More
Машину я забираю собі, квартиру ділитимемо навпіл, – Олег сказав це так буденно, ніби замовляв піцу, а не рушив дванадцять років шлюбу. Марина завмерла з чашкою чаю в руках. Окріп ледь не хлюпнув на пальці. – Олеже, ти зараз серйозно? В нас двоє дітей. Старшому одинадцять, у нього перехідний вік, молодшому два з половиною – він тільки в садок повинен піти! – І що? Всі так живуть, – він роздратовано смикнув плечем, дивлячись у вікно. – Я зустрів жінку. Вона молодша, вона мене розуміє. – Я не хочу більше цих вічних криків, уроків та підгузків. Я купив їй квартиру, ми починаємо із чистого аркуша.
– Машину я забираю собі, квартиру ділитимемо навпіл, – Олег сказав це так буденно, ніби замовляв піцу, а не рушив дванадцять років шлюбу. Марина завмерла з чашкою чаю в руках. Окріп ледь не хлюпнув на пальці. – Олеже, ти зараз…
Read More
Знаєш, я ніколи не думала, що скажу це, але я ненавиджу твою матір, — Ольга з силою кинула кухонний рушник на стіл. — Я більше не можу це терпіти! Віктор зітхнув і втомлено потер перенісся. Останні місяці перетворилися на безперервну боротьбу. З одного боку — кохана дружина Оля, з якою вони були щасливі три роки. З іншого — мати, Тамара Петрівна, яка виростила його самотужки і тепер, здається, вирішила надолужити всі роки контролю, які пропустила, поки він ріс. — Оленька, я тебе розумію, але це ж мама. Вона просто… турбується, — почав Віктор, але зупинився під важким поглядом дружини.
— Знаєш, я ніколи не думала, що скажу це, але я ненавиджу твою матір, — Ольга з силою кинула кухонний рушник на стіл. — Я більше не можу це терпіти! Віктор зітхнув і втомлено потер перенісся. Останні місяці перетворилися на…
Read More
Мені навіть онука потримати не дали – сказали, що йому вже час спати. Після цього ні разу не подзвонили, не покликали в гості. Лиш коли ми самі подзвонили свасі, дізнались причину такого ставлення.
Ми з чоловіком виростили двох синів та донечку. Усі вони вже дорослі, мають свої сім’ї. Ми ж з Юрою вже чекаємо онуків: у старшенького Кирила скоро народиться дитина. Жили вони поки у батьків Галини, бо у них квартира більша, їм…
Read More
Ти де? Батьки на вокзалі чекають? Невже не могла вчасно приїхати? – Чоловік кричав на мене, а я просто вимкнула телефон. Далі я наважилась зробити те, про що й думати раніше боялась.
Вже кілька тижнів я неабияк страждаю. Зірвала спину, коли з магазину важку торбу несла. Тиждень мене кололи, проте я ще досі погано почуваюсь. Ходити довго не можу, сидіти також. Лікарі взагалі радять операцію робити. Чоловік мій Тарас чудово бачить, як…
Read More
Прожила з Євгеном 20 щасливих років. Але згодом дізналася, що моя найкраща подруга з ним шури-мури крутить. Не витримала такого сорому та й вирішила втекти якмога далі – так і опинилася на заробітках в Італії. А нещодавно приїхала додому. І зустріла Тамару. Ніколи б не могла подумати, що співчуватиму жінці, яка колись вкрала моє щастя! Адже Бог покарав її за такий гріх…
Неочікувала, що доля отак розпорядиться. Коли побачила Тамару через стільки років, навіть шкода стало. Я жила в селі, а навчалася в місті, тож більшість часу проводила в гуртожитку. Але кожні вихідні поверталася додому, бо там був мій наречений Ігор і…
Read More
– Тася, пам’ятаєш мене? Я….твоя…– Чому я мушу вас памятати? Ви ж мене не памятали…коли до «дитячого будинку» здавали?! Чому я мушу вас жаліти? Ви ж мене не пожаліли, – відповіла Тася В останній рік мама дуже часто хворіла. У ті дні, коли вона лежала в лікарні, Тася залишалася вдома з вітчимом – дядьком Мишком. Чому українці масово позбавляються простатиту без ліків з аптек Кардіолог радить: «Якщо у вас жир на животі, робіть це щодня» Кучма приголомшив заявою про диктатора путіна Він, як завжди, багато працював: йшов з дому о сьомій ранку, повертався о восьмій вечора. Тож Тася, вважай, жила сама.
– Тася, пам’ятаєш мене? Я….твоя…– Чому я мушу вас памятати? Ви ж мене не памятали…коли до «дитячого будинку» здавали?! Чому я мушу вас жаліти? Ви ж мене не пожаліли, – відповіла Тася В останній рік мама дуже часто хворіла. У…
Read More
Сиджу зараз на гречці та перловці, Валю, — зітхає Євгенія Дмитрівна, ділячись із подругою. — Отака-то біда… З’їздила, називається, на дачу, а тепер синові з невісткою ремонт машини оплачую. — Женю, та як же так? І беруть із тебе гроші? Вони ж наче непогано живуть? Квартира трикімнатна, машина гарна, обоє давно працюють, — бідкається подруга, схопившись за щоки. — Люди намагаються літнім батькам помагати, а твої з пенсіонерки останню копійку тягнуть. Чи їм не соромно?
— Сиджу зараз на гречці та перловці, Валю, — зітхає Євгенія Дмитрівна, ділячись із подругою. — Отака-то біда… З’їздила, називається, на дачу, а тепер синові з невісткою ремонт машини оплачую. — Женю, та як же так? І беруть із тебе…
Read More