Едік був найщасливішим батьком — народилася його дочка Іза. Він був у захваті від неї. Почуття гордості та щастя переповнювали його. У день виписки він навіть розплакався. Ніяк не міг налюбуватися своєю прекрасною Ізою: ці солодкі, пухкі ручки та ніжки,…
Read MoreАвтор: Mag GowYo
Бабуся залишила мені у спадок квартиру. Я хотіла віддати її братові, але його дружина все зіnсувала.
Ми з братом з дитинства були дружні. Він мене захищав, а я допомагала йому робити математику. Ми часто грали разом на дитячому майданчику, у мене особливо друзів не було. Брат мені їх замінив. Ось зараз вже виросли, у кожного своя…
Read More
Мій чоловік має сестру. Нещодавно ми відзначали її тридцятиліття. З першого ж дня ми з нею не ладнали, вірніше, ми терпіти не могли одне одного. Усі родичі зібралися у ресторані – святкувати ювілей. Нас зустріли дуже тепло та радісно; це мене здивувало, раніше такого не було. Я подумала, що щось тут не так, і не помилилася. Ми вручили іменинниці букет троянд, конверт із rрошима. Моя золовка міцно обійняла мене, сказала слова подяки. Я дуже здивувалася. Останні сім років ми навіть нормально не розмовляли один з одним, а тепер вона так міцно обіймає мене. Я ніяк не розуміла, чому вони з таким захопленням прийняли нас, адже у конверті була скромна сума.
Мій чоловік має сестру. Нещодавно ми відзначали її тридцятиліття. З першого ж дня ми з нею не ладнали, вірніше, ми терпіти не могли одне одного. Усі родичі зібралися у ресторані – святкувати ювілей. Нас зустріли дуже тепло та радісно; це…
Read More
Біда сталася через кілька днів після першого дня народження Надійки. Свято було гучним, Вікторія приготувала неймовірний фуршет, гості розсипалися в компліментах. А через три дні Михайло зустрів її на кухні з порожнім поглядом. — Я йду від тебе, — сказав він просто, без вступу. Вікторія спочатку сприйняла це за невдалий жарт. — І куди? До магазину чи в спортзал? — Назовсім. До іншої. Я кохаю її вже рік. Світ навколо Вікторії почав руйнуватися з гуркотом. Вона не могла збагнути: чому? За що? — Ми ж були щасливі, Михайле! У нас все було бездоганно! — Оце і є проблема! — раптом сказав він. — Твоя ідеальність мене втомила! Мені нудно. Мені потрібна дружина, яка може помилятися, влаштовувати суперечки чи не помити посуд. Я втомився бути «чоловіком найкращої дружини». Мені вже це все набридло! Він зібрав речі, забрав обидві машини та всі спільні накопичення, залишивши Вікторії лише квартиру та дітей…
Холодне ранкове сонце заглядало у вікно, відбиваючись у великому дзеркалі спальні. Звідти на Вікторію дивилася жінка, якій щойно виповнилося тридцять п’ять. Вона була вродливою — тією шляхетною вродою, яку дарує розум та внутрішня вихованість. Проте в глибині її зіниць причаївся…
Read More
Я прожила 22 роки на чужині. Працювала, як віл, – по 12 годин на добу, інколи й без вихідних. Усе – для своїх дітей. Синові збудувала дім, доньці купила квартиру. Сама жила в орендованій кімнатці, економила на всьому – навіть на нових черевиках. І от настав момент, коли я сказала собі: “Годі. Я теж людина. Хочу жити для себе”. Рік тому я вийшла заміж за Мануеля – спокійного, усміхненого іспанця, який умів цінувати мене навіть тоді, коли сама себе не цінувала. І цього року ми вирішили вперше приїхати разом на Різдво в Україну. Діти знали, що я приїжджаю, але не знали, що з чоловіком. Та й узагалі – не надто ними ділилася. Вони чекали мене… кожен у своїй оселі, бо звикли:як приїжджає мама – будуть гроші. А я цього разу їхала у свою стару хатину, яку 22 роки навіть не бачила.
Я прожила 22 роки на чужині. Працювала, як віл, – по 12 годин на добу, інколи й без вихідних. Усе – для своїх дітей. Синові збудувала дім, доньці купила квартиру. Сама жила в орендованій кімнатці, економила на всьому – навіть…
Read More
– Ну, що ти лежиш? – стара, сердита і сонна після ночі медсестра тицьнула дівчинку під ребро, – вставай, дитину треба годувати.Дівчинка-підліток не ворухнулася. Люба спостерігає за нею, прикладаючи до грудей маля Аню, яка жадібно хапає груди. “Дитина зовсім, – думає Люба, – Ось яка з неї мати? А куди цей дивився, мабуть, сам такий самий хлопчик”. Ех, діти, що ж вам у машинки та ляльки не грається. У палаті, вони лежали вдвох, перший раз коли народжувала Люба була у великій, на одинадцять місць, палаті. Ох, чого там тільки не наслухаєшся. А цього разу, в маленьку палату поклали, бокс називається, по пологовому будинку жовтяниця дитяча ходить, пояснили їй, а її малеча наче здоровенька, загалом, легше прибрати здорових малюків, ніж хворих.
– Ну, що ти лежиш? – стара, сердита і сонна після ночі медсестра тицьнула дівчинку під ребро, – вставай, дитину треба годувати. Дівчинка-підліток не ворухнулася. Люба спостерігає за нею, прикладаючи до грудей маля Аню, яка жадібно хапає груди. “Дитина зовсім,…
Read More
Дівчина не забарилася ввечері, після отримання послання, підійти до вікна кухні. Сашко постарався заздалегідь. Він обвив своє віконце новорічною світловою гірляндою, що переливається різними кольорами, хоча була тільки середина листопада.
Сашко був у гарному настрої. Батьки купили йому невелику квартиру в двоповерховому будинку недалеко від його роботи. — Досить із нами телевізор дивитися, – серйозно сказала мати, – так ми тебе ніколи не одружимо. Домосід звичайнісінький! І в кого ти…
Read More
Жила молода сім’я зі свекрухою вже третій рік, і за цей час Ніна прекрасно вивчила матір чоловіка, звикла і ставилася до всього, що відбувається, з філософської точки зору. Стосунки в родині були в міру спокійні. Ніхто ні до кого не ліз, жити не заважав і це всіх влаштовувало. За три роки притерлися, звикли.
— Це, Ніночко, від мене подарунок, – свекруха простягнула коробку і м’яко посміхнулася. Коробочка була невелика, загорнута в пакувальний папір, блискучий, червоний. Можна було подумати, що це книжка або блокнот невеликого формату в м’якій обкладинці, але за вагою така легка….
Read More
– Господи, та у нас же своїх троє! Настя тяжко сіла на диван. Схопилася за голову. Федір похмуро, спідлоба глянув на неї. – То що мені тепер зробити? До дитячого будинку її відвезти? Васька мені все ж таки братом був…
– Господи, та у нас же своїх троє! Настя тяжко сіла на диван. Схопилася за голову. Федір похмуро, спідлоба глянув на неї. – То що мені тепер зробити? До дитячого будинку її відвезти? Васька мені все ж таки братом був……
Read More
Це була холодна груднева ніч. Білий автобус із табличкою «Salerno — Chernivtsi» важко дихав на черговій заправці десь на кордоні. Люба сиділа біля вікна, притиснувши до грудей сумочку з документами та грошима. Її пальці — з грубою шкірою, посіченою миючими засобами та роками важкої праці в неаполітанських будинках — мимоволі перебирали вервицю.
Це була холодна груднева ніч. Білий автобус із табличкою «Salerno — Chernivtsi» важко дихав на черговій заправці десь на кордоні. Люба сиділа біля вікна, притиснувши до грудей сумочку з документами та грошима. Її пальці — з грубою шкірою, посіченою миючими…
Read More