— Що, синочку? — запитала Надійка, ніби сподіваючись, що він ось-ось відгукнеться. Та Миколка лише дивився на неї сумними оченятами. Взяла його на руки. Він притулився до неї, обійняв своїми тендітними ручками, що ледь слухалися. Спробував розтулити ротика, силкуючись щось…
Read MoreАвтор: Mag GowYo
Я прокинулася у палаті ледь розуміючи де я. Все було важко, але я відчувала полегшення, що найгірше позаду. Перше, що я зробила, це спробувала додзвонитися до чоловіка, Андрія. Він не брав слухавку. Я набрала доньку, Вікторію. — Віко, привіт, — мій голос був слабкий. — Донечко, вже все позаду, все пройшло добре, лікарі оптимістично налаштовані. — О, чудово, мамо! — її тон був радісний, але відсторонений, наче вона говорила про погоду. — От бачиш, усе нормально, а ти так хвилювалася! Ну, давай, па-па, я тут дуже поспішаю!
Я прокинулася у палаті ледь розуміючи де я. Все було важко, але я відчувала полегшення, що найгірше позаду. Перше, що я зробила, це спробувала додзвонитися до чоловіка, Андрія. Він не брав слухавку. Я набрала доньку, Вікторію. — Віко, привіт, —…
Read More
Олена Іванівна з’явилася в моєму житті після розлучення, як несподіваний квітневий дощ — начебто незначна подія, але згодом стало зрозуміло, що вона принесла серйозні зміни. Коли я розривала стосунки з її сином, Богданом, то щиро вірила: ця жінка назавжди зникне з мого життя.
Олена Іванівна з’явилася в моєму житті після розлучення, як несподіваний квітневий дощ — начебто незначна подія, але згодом стало зрозуміло, що вона принесла серйозні зміни. Коли я розривала стосунки з її сином, Богданом, то щиро вірила: ця жінка назавжди зникне…
Read More
З його новою дружиною, Наталією, я була знайома лише за розповідями. Тато постійно хотів нас познайомити, але мама була проти, називаючи Наталію хижачкою, яка вкрала в неї чоловіка, а в мене — батька. Мама розповідала різні небилиці про її підступність і підлість. Згодом Наталія дійсно стала асоціюватися в моїй свідомості виключно з чимось негативним. Напевно, великою мірою через це наші зустрічі з татом ставали дедалі рідшими — раз на рік, на мій День народження.
Я сиділа у тихому, майже порожньому кафе навпроти Наталії — жінки, яку моя мати понад двадцять років називала не інакше як «хижачка». Поруч із Наталією сидів чоловік у строгому костюмі, як виявилося, нотаріус. Наталія виглядала неймовірно виснаженою. Втрата мого батька…
Read More
– Ого, ти постаралася! — сказав він, підходячи до дружини та обіймаючи її. – Вечеря виглядає приголомшливо. – Я хотіла зробити тобі сюрприз, – з усмішкою відповіла вона. – І це ще не все. Ганна пішла до шафи, дістала акуратно упаковану коробку та простягла її Дмитру. Він з цікавістю глянув на неї, потім відкрив упаковку і застиг на мить, побачивши те, що так давно хотів.
На річницю весілля Ганна приготувала чоловікові подарунок. Вона ретельно готувалася на вечір. Прикрасила стіл: біла скатертина, свічки, троянди у вазі, келихи для ігристого – все було ідеально. Ганна довго вибирала подарунок для чоловіка, але врешті-решт вирішила купити те, про що…
Read More
Закінчивши школу, Марина вступила до лінгвістичного університету на перекладача, де зустріла своє перше кохання — Олександра. Саша був веселим хлопцем, який своєю харизмою підкоряв серця дівчат «пачками». Молоді люди зустрічалися три роки, а після отримання дипломів вирішили одружитися. І тут почалося найцікавіше…
— Мамо, мені здається, що заміжня за Кирилом не я, а ти! — роздратовано пробурчала Марина. — Так, ти — теща. Але яке тобі діло до шкарпеток мого чоловіка? До того, що він їсть на сніданок? Це виходить за рамки…
Read More
– Ну що, передумала розлучатися? Вирішила приповзти назад? Ірина посміхнулася, притискаючи телефон до вуха. За вікном грудневе небо наливалося сірим, і десь унизу, на подвір’ї, вже кричали діти, катаючись на ковзанці. – Не дочекаєшся, Антоне. Я з іншого приводу. На тому кінці повисла пауза. Ірина уявила, як чоловік зараз морщиться, намагаючись збагнути, навіщо вона взагалі набрала його номер. Після того як вона пішла три місяці тому, забравши Світлану, вони спілкувалися лише у справі. Розлучення, поділ майна, питання аліментів. Сухо, по-діловому. Жодних зайвих слів.
– Ну що, передумала розлучатися? Вирішила приповзти назад? Ірина посміхнулася, притискаючи телефон до вуха. За вікном грудневе небо наливалося сірим, і десь унизу, на подвір’ї, вже кричали діти, катаючись на ковзанці. – Не дочекаєшся, Антоне. Я з іншого приводу. На…
Read More
— Ти де більше хочеш жити у нас чи в дитячому будинку? — Я хочу жити вдома, сам. — Але вдома тобі жити не дозволять. Тобі ж лише сім років. Так що ти маєш вибрати. — Тоді у дядька Івана
У Івана сьогодні був дуже важкий день. Він ховав сестру. Нехай недолугу, але все ж таки рідну. Вони не бачилися з нею близько п’яти років і така трагедія. Дружина Вікторія як могла підтримувала чоловіка, намагалася більшу частину клопоту взяти на…
Read More
– Ми поділимо твою дачу, – гнівний голос Ксенії дзвенів у слухавці. – Бо що ж це виходить? Тобі бабуся дачу відписала, а мені що – повітря? Мені дулю з маслом виходить, так?! Я саме намазувала масло на хліб, коли задзвонив телефон. Ранок був такий звичайний, кава булькала у турці, за вікном шаруділи голуби, Андрій співав у душі. І ось, дзвінок… Сестра не дзвонила мені вже пів року з того часу, як вкотре влізла в борги й намагалася позичити в мене «до зарплатні», якої вона ніколи не мала. Господи, та я й забула вже про ці папери, які вона мені всунула в присутності нотаріуса минулого тижня, коли я привезла їй ліки.
– Ми поділимо твою дачу, – гнівний голос Ксенії дзвенів у слухавці. – Бо що ж це виходить? Тобі бабуся дачу відписала, а мені що – повітря? Мені дулю з маслом виходить, так?! Я саме намазувала масло на хліб, коли…
Read More
— Ти що, маєш сина? Чому ніколи про це не казав? — Мамо, відчепися, я нічого не знаю, сам уперше про це чую! — То, може, вона усе бреше, хоче тебе використати, ти тільки скажи правду, синочку! — Та хто її знає, ту правду, мені на роботу час збиратися, не знаю я нічого! Рано-вранці несподівано роздався стукіт у дверях. Мати пішла відчиняти, а Микита лежав і ліниво потягувався. Матері він сказав, що працює, але насправді днями його знову звільнили. Він і не пам’ятає, скільки вже робіт поміняв, та й навіщо їх пам’ятати? Учора він матері частину заробітку віддав, мати з батьком були раді, що в сина начебто усе гаразд. Ну то й нехай вони радіють, а він кілька деньків перепочине, а потім знайде іншу роботу.
— Ти що, маєш сина? Чому ніколи про це не казав? — Мамо, відчепися, я нічого не знаю, сам уперше про це чую! — То, може, вона усе бреше, хоче тебе використати, ти тільки скажи правду, синочку! — Та хто…
Read More