Мамо, ми тут з Мариною хочемо з 8 по 10 березня поїхати у гори з кумами. Можеш з онуками посидіти?
– Сину, а ти хіба забув, що я тобі казала?
– Ти знову починаєш? Ну годі, це ж твої рідні онуки, май Бога у серці!
Не приховую, що була категорично проти весілля мого Олега та Марини. Невістка не сподобалася, біднота, з села приїхала до міста на навчання. Я ж казала синові, що Маринка шукає собі чоловіка з товстим гаманцем. Або ж місцевого. аби після весілля отримати прописку.
Однак, син мені не вірив. Після 4 курсу взяв та поставив перед фактом, що вони подали заяву до РАЦСу. Я дуже розлютилася:
– Ну раз тобі думка матері щодо жінки не важлива, то все, живи, як сам хочеш. Ти дорослий чоловік та самостійний. А я тобі нічим не зобов’язана!
Олег сподівався отримати другу квартиру. Колись, ще 10 років тому, не стало моєї матері. І вона залишила невеличку двушку мені у спадок. Я вирішила здавати ту квартиру в оренду, аби мати хоча б якісь кошти. Здирництвом не займаюся, там живуть переселенці з Маріуполя. Я і так зробила їм велику знижку на оренду і не беру гроші за комуналку.
Але Олег вимагав вигнати орендарів геть:
– У мене жінка, скоро діти народяться. Я ж маю десь жити
– А я що тобі казала? Ти вже самостійний. Міг заяву до РАЦСу віднести – то тепер сам думай, де жити. Ти навіть у тій квартирі не прописаний.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
І ця ситуація спаскудила наші і без того погані стосунки. Мене не запросили на хрещення онуків, не кликали у гості на свята. Максимум, де ми бачилися з сином – це у родичів на застіллі. Марина навіть вітатися зі мною не хоче, принципово мовчить за столом.
Хоча деякі родичі мене підтримали. Бо знали, що то ж Маринка запропонувала переїхати у квартиру. А зараз пиляє чоловіка, аби він пошвидше закрив іпотеку на житло. От їх 4 в родині, а взяли квартиру на 120 квадратів, уявляєте? Ну нащо їм такі хороми, могли б взяти невеличку двушку.
І от недавно Марині довелося вийти з декрету на роботу. Онуки ходять до садка, але часто син телефонує, аби я допомагала з дітьми:
“Мамо, забери Сашка”, “Мамо, відвези Анютку”, “Мамо, забери малих на вихідні”. От наче у мене своїх справ нема і я безкоштовна нянька. От зірвалася та побігла малих няньчити.
Ну і на днях до мене зателефонував та попросив забрати дітей на вихідні. Бачте, вони з кумами в гори збираються на свято.
– Ні, не можу. У мене є вже плани.
– Мамо, але ж це твої онуки.
– Ти забув, що я тобі казала? Пішов проти моєї волі – от тепер сам давай ради. Я тут ні до чого.
І діти в Олега геть невиховані, видно, що з Марини мати кепська. Галасливі, непосидючі, викрикають, наче Мауглі. Годину з ними не можу провести, голова потім болить.
Можете казати, що я погана бабуся та безсердечна мати. Однак, син сам обрав таку родину. Я в його справи лізти не збираюся і не буду допомагати.